Вирок № 61113882, 07.09.2016, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/828/15-к

Провадження № 1-кп/395/3/2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

за участю: прокурорів ГАВРИЛЮКА Р.В., ОСІПОВА О.С., СУВОРОВА О.Л., обвинуваченого ОСОБА_1, захисників - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, секретарів судового засідання ЛИСЕНКА В.С., РУДЕНКО І.М., ТАРАН С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015120000000147 від 06.04.2015 р., стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Панчеве, Новомиргородського району Кіровоградської області, який зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, працює водієм вантажного автотранспорту ПП «Агрофірма «Панчеве»», одружений, має на утриманні малолітню дитину, 2011 р. н., такий, що не має судимості,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Суд визнав доведеним, що протягом періоду з лютого 2015 року по 05 травня 2015 року обвинувачений ОСОБА_1 за невстановлених органами досудового розслідування обставин (точні дата та час також під час досудового слідства не встановлені) незаконно придбав невстановлену органами досудового розслідування кількість особливо небезпечних наркотичних засобів: опія ацетильованого, канабісу (марихуани), макової соломи та психотропної речовини - амфетаміну і доставив їх до місця свого проживання: домоволодіння по АДРЕСА_1, де незаконно зберігав з метою збуту, частину особливо небезпечних наркотичних засобів і психотропної речовини - перевозив з метою збуту, а також збув особливо небезпечні наркотичні засоби за таких обставин.

04 травня 2015 р. протягом часового проміжку з 19 години 17 хвилин по 20 годину 22 хвилини, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на автошляху Т 1201 між населеними пунктами: с. Каніж та с. Панчеве, Новомиргородського району Кіровоградської області, незаконно збув свідкові під псевдонімом ОСОБА_4, стосовно якого було вжито заходи безпеки у передбаченому законом порядку, за гроші в сумі 200 грн. особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою в перерахунку на суху речовину 0,0356 г, котрий він попередньо перевіз для продажу свідкові ОСОБА_4., використовуючи власний автомобіль марки 3A3-DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1, а також скориставшись медичним шприцом одноразового використання номінальною ємністю 5 мл.

У подальшому 05 травня 2015 р. протягом часового проміжку з 09 години 40 хвилин по 12 годину 40 хвилин під час проведення обшуку за місцем реєстрації та постійного проживання обвинуваченого ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено: в коридорі будинку біля вікна за гіпсокартоном поліетиленовий пакетик з автоматичною застібкою з психотропною речовиною - амфетаміном загальною масою (амфетаміну) 0,250 грам; в приміщенні гаража на полицях два паперових згортки з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною) масою в перерахунку на висушену речовину відповідно 0,813 грама і 0,929 грама та загальною масою канабісу (в перерахунку на висушену речовину) 1,742 грама; на горищі будинку три поліетиленові пакети з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною) масою в перерахунку на висушену речовину відповідно 346,890 грама, 144,012 грама, 120,115 грама та загальною масою канабісу (в перерахунку на висушену речовину) 611,017 грама; в дровнику серед дров два поліетиленових пакети, що були вкладені один в інший, в яких знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб - макова солома масою в перерахунку на суху речовину 242,481 грама.

Окрім цього, тоді ж, 05 травня 2015 р., протягом часового проміжку з 13 години 10 хвилин по 13 годину 40 хвилин під час проведення обшуку автомобіля марки 3A3-DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить обвинуваченому ОСОБА_1 та на момент обшуку знаходився по АДРЕСА_2, працівниками міліції було виявлено та вилучено у попільничці згорток фольги з психотропною речовиною - амфетаміном масою (амфетаміну) 0,010 грама.

Вищевказані наркотичні засоби (канабіс (марихуану) масою в перерахунку на висушену речовину 612,759 грама; макову солому масою в перерахунку на суху речовину 242,481 грама), а також вищезазначені психотропні речовини (амфетамін загальною масою 0,260 грама) обвинувачений ОСОБА_1 незаконно зберігав за місцем постійного проживання та у власному автомобілі з метою подальшого збуту.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що обвинуваченого ОСОБА_1 потрібно визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за ознаками: незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів у великих розмірах та психотропних речовин, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень ґрунтуються на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 винність у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, визнав частково і пояснив, що зберігав наркотичні засоби для себе, тобто без мети збуту.

Вилучені за місцем проживання і в автомобілі наркотики і психотропну речовину він знайшов на смітнику поблизу с. Панчеве, проте коли це відбулося - не пам'ятає.

Їх збутом ніколи не займався, тобто не продавав наркотичні засоби і психотропну речовину та грошей за них не одержував.

Під час обшуку працівниками міліції було знайдено та вилучено усі наркотичні засоби і психотропну речовину, що вказані у відповідних протоколах обшуку.

Насправді, він вживав наркотики років два, але не вважає себе залежним від них.

За приписами ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Тому суд відкидає посилання сторони обвинувачення на протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 05.05.2015 р., відповідно до якого він підтвердив факти незаконного зберігання та збуту наркотичних засобів 06.04.2015 р. іншій особі (т. 2, а. с. 72-74).

Проте суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_1 у судовому засіданні, що буцімто він незаконно придбав і зберігав наркотичні засоби та психотропну речовину без мети збуту, а також ніколи не продавав їх, бо вони непослідовні, нелогічні, не підтверджуються будь-яким іншим доказом та суперечать зібраним стороною обвинувачення доказам в їх сукупності.

Так, за приписами КПК України:

ст. 2 - Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

п. 10, п. 11 ст. 2 - Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї.

Як вже зазначалося судом, обвинувачений ОСОБА_1 стверджував у суді, що незаконно придбав і зберігав наркотичні засоби та психотропну речовину для власних потреб, тобто без мети збуту.

Проте він не надав жодних пояснень про час, обставини, мотиви, мету незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів і психотропної речовини, а також які саме власні потреби обвинувачений має на увазі.

Навіть стверджуючи, що під час досудового слідства він ніколи не давав показань про збут наркотичних засобів, котрі зазначені у протоколі допиту підозрюваного від 05.05.2015 р., обвинувачений не пояснив суду які ж показання він надав насправді.

Тому суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 у такий спосіб намагається уникнути кримінальної відповідальності за фактично скоєні кримінальні правопорушення.

Сторона захисту вважає, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 307 на ч. 2 ст. 309 КК України.

Проте у кримінальному провадженні немає жодного доказу про скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Як вже зазначалося судом, одні лише поверхові, уривчасті, нелогічні та непослідовні показання обвинуваченого ОСОБА_1 у судовому засіданні з приводу придбання і зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту не можуть слугувати підставою для його звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Адже, окрім показань самого обвинуваченого, суду необхідно обґрунтувати таке рішення сукупністю інших доказів, що безспірно свідчать про винуватість обвинуваченого, з посиланням на час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, форму вини, мотив і мету вчинення такого кримінального правопорушення.

Окрім цього, сторона захисту наполягає, що обвинувачений ОСОБА_1 систематично вживав наркотичні засоби протягом 1,5-2 років.

В той же час насправді під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_1 категорично відмовився від проведення судово-наркологічної експертизи у зв'язку з тим, що не вважає себе наркозалежною особою (т. 2, а. с. 153).

У судовому засіданні він також не зазначав про власну залежність від вживання наркотичних засобів і психотропних речовин.

За даними КЗ «Обласний наркологічний диспансер» та КЗ «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» обвинувачений ОСОБА_1 на обліку не перебував, за допомогою не звертався, лікарем не обстежувався (т. 2, а. с. 159, 161).

За наведених обставин суд не може обґрунтовувати запропоновану стороною захисту зміну обвинувачення лише суперечливими показаннями самого обвинуваченого у судовому засіданні.

В той же час причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєння інкримінованих органами досудового розслідування кримінальних правопорушень в обсязі, визнаному судом доведеним, повністю підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, суд вважає правдивими показання обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що саме він незаконно придбав, зберігав та перевозив особливо небезпечні наркотичні засоби і психотропні речовини.

Що стосується інших доказів, то свідок ОСОБА_5 пояснила у суді, що їй нічого невідомо з приводу збуту наркотичних засобів чоловіком - обвинуваченим ОСОБА_1

Коли вона на легковому автомобілі, що належить подружжю, приїхала на роботу, то у подальшому туди ж прибули працівники міліції для обшуку вказаного транспортного засобу.

Під час зазначеного обшуку в її присутності працівники міліції виявили та вилучили у салоні автомобіля психотропні речовини. Кому вони належать, їй невідомо.

Вона помічала, що обвинувачений ОСОБА_1 інколи перебував у незвичному стані.

Суд критично відноситься до посилання сторони захисту на показання свідка ОСОБА_5 у тій частині тверджень, що начебто перебування обвинуваченого ОСОБА_1 інколи у незвичному стані свідчить про вживання вказаним обвинуваченим наркотичних засобів.

Адже насправді свідок ОСОБА_5 ніколи не стверджувала, у тому числі у судовому засіданні, що бачила обвинуваченого ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.

Тому сторона захисту у даному випадку обґрунтовує власне твердження лише припущенням.

В той же час суд не може обґрунтовувати власне рішення лише припущеннями, у тому числі сторони захисту.

Як вже зазначалося раніше, закон не дозволяє обґрунтовувати судові рішення показаннями свідка ОСОБА_5, наданими слідчому 11.05.2015 р., коли вона в ході досудового слідства категорично стверджувала, що її чоловік, обвинувачений ОСОБА_1, наркотичні засоби (психотропні речовини) ніколи не вживав і не вживає. Але, якщо б уживав, то вона б напевно знала про такий випадок (т. 1, а. с. 191-192) (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Проте суд вправі посилатися на вищезазначений протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 11.05.2015 р., стверджуючи, що попередні показання вказаного свідка 11.05.2015 р. не узгоджуються з її показаннями у суді з приводу перебування обвинуваченого у незвичному стані, тобто для доведення недостовірності обумовленої частини показань зазначеного свідка, як їх трактує сторона захисту, а також для підтвердження її (свідка) репутації (ст. 96 КПК України)

Таким чином, сторона захисту безпідставно стверджує, що показання свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні є доказом вживання обвинуваченим ОСОБА_1 наркотичних засобів.

Свідок під псевдонімом ОСОБА_4, стосовно якого було вжито заходи безпеки, підтвердив у суді, що у березні 2015 р. йому стало відомо про збут обвинуваченим наркотичних засобів. Тому він звернувся до працівників міліції з цього приводу та за їх пропозицією провів дві оперативні закупки наркотиків у квітні і травні 2015 р. у обвинуваченого ОСОБА_1

Кожного разу обвинувачений ОСОБА_1 особисто телефонував йому і пропонував купити опій по ціні 200 грн. за 2 куб. мл.

Оперативні закупки відбулися на трасі неподалік села Панчеве, де обвинувачений продав йому наркотичні засоби прямо з автомобіля, на якому приїхав на місце події.

Перед оперативними закупками працівники міліції видавали йому гроші і порожній шприц у присутності понятих.

Кожного разу після оперативної закупки він віддавав придбані наркотики працівникам міліції також у присутності понятих.

Показання свідка ОСОБА_4 повністю узгоджуються з результатами негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи.

Так, із відеозапису оперативної закупки вбачається, що під час продажу наркотичних засобів 04.05.2015 р. обвинувачений ОСОБА_1, спочатку одержавши гроші від свідка ОСОБА_4, з'ясовує яку кількість наркотиків той має намір придбати, а потім особисто набирає наркотичний засіб у медичний шприц одноразового використання із власної пляшечки.

Вищевикладені обставини свідчать, що попередньої домовленості між вказаними учасниками події про конкретну кількість наркотичних засобів, котрі буде придбавати свідок ОСОБА_4, не було, а попередньо мова йшла лише про різновид наркотиків.

Іншими словами, кінцева домовленість про збут наркотичних засобів була досягнути лише під час продажу наркотиків, тобто свідок ОСОБА_4 не провокував обвинуваченого на скоєння цього кримінального правопорушення, а лише цікавився чи можливо придбати наркотики, бо ОСОБА_1, як видно з відеозапису, вже мав певний досвід збуту наркотичних засобів іншим особам.

Про вказану обставину також свідчить характер спілкування під час збуту наркотиків: свідок і обвинувачений обмінюються короткими фразами, більш схожими на словосполучення, застосовують жаргонні слова. До того ж обвинувачений ОСОБА_1 вживає усіх можливих, на його думку, заходів, щоб убезпечити себе від викриття: міняє місце збуту, повідомляє про нього в короткий проміжок часу перед самою зустріччю, зволікає з прибуттям в обумовлене місце тощо.

Окрім цього, тоді ж, 04.05.2015 р., обвинувачений ОСОБА_1 повідомив свідкові ОСОБА_4., що у нього з'явився новий засіб (амфетамін) високої якості, а також зазначає його ціну, тобто рекламує свої нові можливості по збуту наркотичних засобів і психотропних речовин без будь-якої ініціативи у даному випадку свідка ОСОБА_4

Тому суд відкидає заперечення сторони захисту, що начебто органи досудового розслідування сфальсифікували докази з приводу незаконного зберігання наркотичних засобів і психотропних речовин обвинуваченим з метою збуту, а також що торгівля наркотичними засобами здійснювалася обвинуваченим ОСОБА_1 лише внаслідок провокації працівників міліції.

Насправді із відеозапису витікає, що обвинувачений ОСОБА_1, незаконно збуваючи один вид наркотичного засобу, з власної ініціативи повідомляє свідкові ОСОБА_4. про наявність у нього іншого різновиду засобу (амфетаміну) високої якості.

Таким чином, як показання свідка ОСОБА_4, так і результати аудіо-, відео контролю особи свідчать, що обвинувачений ОСОБА_1 зберігав психотропну речовину - амфетамін та особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований - з метою збуту.

Тому суд відкидає заперечення сторони захисту, що усі надані органами досудового розслідування докази, що були одержані у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Адже у даному випадку здійснення наведених судом процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, було проведено з такого дозволу та без порушення його суттєвих умов (ст. 87 КПК України).

В той же час фактичних даних, що будь-які докази, котрі використані судом для підтвердження винуватості обвинуваченого, були здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, сторона захисту не надала.

Величезне практичне та теоретичне значення для правозастосування має тлумачення Європейським судом ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини стосовно використання у кримінальному провадженні інформації, отриманої від таємних агентів правоохоронних органів, особливо в результаті здійснення провокацій такими агентами (такі визначаються Судом як «agents provocateurs»).

Суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих в результаті поліцейського підбурювання.

Проте у даному випадку вищезгаданих провокації та підбурювання обвинуваченого до скоєння інкримінованих кримінальних правопорушень у судовому засіданні не було встановлено.

Важливим, за висновками Європейського суду, також є і те, що інформація, отримана від агентів міліції в результаті проведення оперативної закупівлі наркотиків, не повинна бути єдиним доказом, на якому будується обвинувальний вирок.

У даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення надано достатньо й інших допустимих доказів.

Таким чином, на думку суду, практика проведення оперативної закупки наркотичних засобів та використання її результатів у цьому кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

До того ж дані про те, що обвинувачений ОСОБА_1 вже торгував наркотичними засобами і психотропними речовинами до зустрічі зі свідком ОСОБА_4, підтверджуються іншими доказами у справі.

Так, свідок під псевдонімом ОСОБА_6, стосовно якого було вжито заходи безпеки, підтвердив у суді, що по селу Панчеве пішли чутки буцімто обвинувачений ОСОБА_1 торгує наркотиками. Коли він особисто запитав про це у обвинуваченого, той підтвердив, що може продати йому наркотичні засоби: опій і коноплі. Тому у лютому 2015 р. він двічі купив у обвинуваченого ОСОБА_1 по 2 мл опію в одноразовому шприці ємністю 5 мл за 200 грн. кожного разу. Коли він передав обвинуваченому ОСОБА_1 гроші із розрахунку 100 грн. за 1 мл опію, той зайшов в гараж на території власного домоволодіння, а потім виніс йому шприц з опієм. Під час досудового розслідування він упізнав ОСОБА_1 за фотознімками. Оскільки вони мешкають в одному селі і знайомі більше 20 років, він не міг помилитися при проведенні такого впізнання за фотографіями.

Показання свідка ОСОБА_6 повністю узгоджуються з результатами обшуку домоволодіння обвинуваченого ОСОБА_1 05.05.2015 р., коли працівники міліції виявили та вилучили наркотичні засоби, у тому числі, у гаражі.

Окрім цього, такі ж дані витікають із аудіо записів розмов обвинуваченого з іншими особами внаслідок зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж протягом періоду з 28 квітня по 05 травня 2015 р.

Свідок ОСОБА_7 підтвердила у судовому засіданні, що її співмешканець ОСОБА_8 протягом року до затримання обвинуваченого систематично, майже щодня, ходив до обвинуваченого ОСОБА_1 за наркотичними засобами. Від самого ОСОБА_8 їй стало відомо, що він придбавав наркотики у обвинуваченого ОСОБА_1 Для оплати боргів за них він відніс до обвинуваченого ОСОБА_1 частину майна з їхнього домоволодіння, а також будував гараж для вказаного обвинуваченого. Деяке з цього майна вона особисто бачила у обвинуваченого ОСОБА_1, а за решту - їй розповіли односельці. Іноді свідок ОСОБА_8 повертався від обвинуваченого ОСОБА_1 у незвичному для нього стані, як вона тепер розуміє: у стані наркотичного сп'яніння. Де саме вживав свідок ОСОБА_8 наркотики, окрім власного помешкання, та з ким саме, їй невідомо.

Хоча показання свідка ОСОБА_7 стосуються іншого проміжку часу, більш тривалого, ніж його інкриміновано у даному випадку, та показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 містять дані про вчинення інших кримінальних правопорушень, скоєння яких не інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_1 у цьому провадженні, суд ураховує наведені ними обставини та за приписами п. 2 ч. 2 ст. 88 КПК України визнає ці докази та відомості допустимими, бо вони подаються стороною обвинувачення для доказування того, що обвинувачений ОСОБА_1 діяв з певним умислом та мотивом, тобто мав намір збуту та збував особливо небезпечні наркотичні засоби, діючи із корисливих спонукань. а також мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення і тому не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив відповідне кримінальне правопорушення.

Окрім цього, показання вищенаведених свідків, результати аудіо-, відео контролю за особою, аудіо записи розмов обвинуваченого з іншими особами внаслідок зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є також доказами щодо певної звички та звичайної ділової практики обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, у тому числі їх збут в борг, а тому, на думку суду, є допустимими для доведення того, що інкриміновані кримінальні правопорушення узгоджуються із цими звичками обвинуваченого ОСОБА_1 (ч. 3 ст. 88 КПК України)

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили у судовому засіданні, що були понятими, коли працівники міліції проводили оперативні закупки наркотичних засобів у обвинуваченого ОСОБА_1 у квітні і травні 2015 р. В їх присутності кожного разу свідок під псевдонімом ОСОБА_4 перевірявся на відсутність у нього вилучених з легального обороту речей, йому вручалися гроші і порожній одноразовий ін'єкційний шприц. Поблизу с. Панчеве вказаний свідок двічі придбавав у невідомої їм особи, яку він називав обвинуваченим ОСОБА_1, наркотичні засоби, котрі в їх присутності були упаковані і опечатані працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_11 підтвердила у суді, що була понятою, коли працівники міліції виявили та вилучили наркотичні засоби в домоволодінні обвинуваченого ОСОБА_1 і в його автомобілі.

Обвинувачений ОСОБА_1 щось пояснював присутнім, але зараз вона не пам'ятає які саме пояснення він давав з приводу виявлених та вилучених наркотичних засобів.

Суд відкидає заперечення сторони захисту, що, оскільки під час обшуку домоволодінні і автомобіля обвинуваченого ОСОБА_1 у співробітників міліції не було приладів для зважування вилучених речовин, то стороною обвинувачення не доведено розмір вилучених наркотичних засобів.

Як вбачається з протоколів обшуку від 05.05.2015 р., виявлені та вилучені речовини були упаковані та опечатані працівниками міліції у присутності понятих. У подальшому вони були предметом дослідження компетентних експертів, які визначали точну кількість наркотичних засобів і психотропних речовин масою в перерахунку на суху речовину.

Суд відкидає твердження сторони захисту, що під час судового розгляду кримінального провадження було порушено передбачений законом порядок допиту свідків, а також, що порушення такого порядку під час досудового розслідування повинно потягнути визнання всіх цих доказів недопустимими.

Суд не заперечує факту, що слідчим була допитана як свідок особа, що назвалася ОСОБА_12, а також дружиною свідка ОСОБА_8

Проте саме сторона захисту під час судового розгляду повідомила суду, що насправді особа, яка називає себе ОСОБА_12, має інше прізвище, бо не перебуває в офіційному шлюбі з вищезазначеним свідком. До того ж спочатку вказана особа прибула у судове засідання без паспорта громадянина України. Тому у подальшому прокурор виконав вимоги ч. 11 ст. 290 КПК України і ОСОБА_7 була допитана у суді як свідок обвинувачення.

Окрім цього, обвинуваченому ОСОБА_1 ще в ході ознайомлення з матеріалами досудового розслідування було достеменно відомо, що свідок ОСОБА_7 співмешкає зі свідком ОСОБА_8, бо вони тривалий період дружили сім'ями.

До того ж суд обґрунтовує свої висновки не протоколом допиту свідка ОСОБА_12, котрий є недопустимим доказом у справі, а показаннями свідка ОСОБА_7, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання.

У даному випадку суд суворо дотримується приписів процесуального закону про недопустимість обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Суд відкидає твердження сторони захисту, що органами досудового розслідування незаконно використовуються як засоби доказування так звані "легендовані" свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_6

У даному випадку є недоречним посилання сторони захисту на розділ «Дотримання вимог чинного законодавства під час проведення оперативної закупівлі» узагальнення Верховного Суду України «Практика розгляду судами справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» від 01.01.2008 р., бо вказане узагальнення проводилося за наслідками розгляду кримінальних справ до набрання чинності КПК України 2012 р.

Також безпідставним є твердження сторони захисту, що через відсутність в матеріалах кримінального провадження будь-яких документів про "зашифрування" (так зазначено у клопотанні) даних про покупця наркотичних засобів слід визнати вищезгадані докази недопустимими.

Згідно приписам КПК України:

ч. 1 ст. 252 - Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

ч. 2 ст. 256 - Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

ч. 1 ст. 275 - Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

До того ж сторона захисту необґрунтовано посилається на зміст ч. 5 ст. 290 КПК України, бо насправді в цій нормі мова йде про доступ до відомостей, що були видалені з документів та не підлягали розголошенню під час судового розгляду. Видалення саме таких відомостей повинно бути чітко позначено. В той же час у даному випадку слід керуватися іншою нормою закону: ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», відповідно до якої нерозголошення відомостей про осіб, взятих під захист, може здійснюватися: шляхом обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження, заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних. Ці постанови (ухвали) до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження; проведення упізнання особи поза візуальним та аудіоспостереженням того, кого впізнають, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства; неоголошення будь-яким способом дійсних анкетних даних про осіб, які взяті під захист і підлягають виклику в судове засідання; виклику до суду цієї особи виключно через орган, який здійснює заходи безпеки.

До того ж у зв'язку з виконанням доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій працівники ВБНОН УМВС України в Кіровоградській області встановили та допитали свідків під псевдонімом, а також начальник цього відділу офіційно письмово повідомив органи досудового розслідування про обрання щодо вищевказаних свідків за їх письмовими заявами заходів безпеки та зміну їх анкетних даних, зазначивши, що матеріали про обрання заходів безпеки знаходяться в РСЧ ВБНОН УМВС України в Кіровоградській області.

Саме тому за приписам КПК України:

п. 9 ч. 2 ст. 65 - не можуть бути допитані як свідки особи, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особи.

п. 3 ч. 1 ст. 66 - свідок має право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім'ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім'ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню.

ч. 9 ст. 352 - у виняткових випадках для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження чи самого свідка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Перед постановленням відповідної ухвали суд зобов'язаний з'ясувати наявність заперечень сторін кримінального провадження проти проведення допиту свідка в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, і в разі їх обґрунтованості відмовити у проведенні допиту свідка в порядку, визначеному цією частиною.

Оскільки вищенаведені вимоги спеціального та процесуального закону були дотримані судом у повному обсязі, суд відкидає заперечення сторони захисту та вимогу про виключення з допустимих доказів показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6

Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 в обумовленій судом частині, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6, причетність обвинуваченого до скоєного також підтверджується письмовими доказами у справі:

Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області від 20.04.2015 р. про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи з використанням спеціальних технічних засобів, а також на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж: контроль за телефонними розмовами із застосуванням технічних засобів з абонентського номеру стільникового телефону, яким користується ОСОБА_1, терміном на 60 днів;

Постановою прокурора від 27 квітня 2015 р. про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів - опію у ОСОБА_1 з негласним фіксуванням її ходу за допомогою технічних засобів аудіо-, відео контролю протягом місяця з часу отримання даної постанови;

Протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 05.05.2015 р. з додатками до нього;

Протоколом про результати аудіо-, відео контролю особи за вих. № 65/890 від 13.05.2015 р. з додатками до нього у виді компакт-дисків формату DVD-R інв. №№ 56т і 57т;

Протоколом оперативної закупки від 04.05.2015 р., відповідно котрому свідок під псевдонімом ОСОБА_4 видав у присутності понятих придбаний у обвинуваченого ОСОБА_1 наркотичний засіб в ін'єкційному шприці;

Протоколом вручення покупцю спецтехніки від 04.05.2015 р., згідно якому свідкові ОСОБА_4. було доручено проведення оперативної закупки опію у обвинуваченого ОСОБА_1 та видано спеціальні технічні засоби;

Протоколом огляду грошових купюр від 04.05.2015 р., згідно котрому в присутності понятих було оглянуто гроші у сумі 200 грн.;

Світловими копіями вищезазначених грошових коштів на загальну суму 200 грн.;

Протоколом огляду покупця та вручення грошей від 04.05.2015 р., відповідно до якого свідкові ОСОБА_4. у присутності понятих було видано гроші для проведення оперативної закупки наркотичних засобів у обвинуваченого ОСОБА_1;

Протоколом вилучення у покупця спецтехніки від 04.05.2015 р., згідно котрому у свідка ОСОБА_4 було вилучено спеціальні технічні засоби, які використовувались для проведення оперативної закупки та перебувають у справному стані;

Речовим доказом - ін'єкційним шприцом ємністю 5 мл, заповненим до позначки 2 мл, що був виданий свідком ОСОБА_4

Сторона захисту стверджує, що оскільки протоколи вручення покупцю та вилучення у покупця спецтехніки від 04.05.2015 р. були складені без участі понятих, то це свідчить про грубе порушення діючого законодавства.

Проте насправді за приписами ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Тому проведення вищезгаданих дій: вручення покупцю та вилучення у покупця спецтехніки 04.05.2015 р. за відсутності понятих не тягне визнання такої дії незаконною та відповідного протоколу недопустимим доказом.

Також безпідставною є вимога сторони захисту визнати недопустимими доказами результати негласної слідчої (розшукової) дії, що зафіксовані протоколом про результати аудіо-, відео контролю особи за вих. № 65/890 від 13.05.2015 р. з додатками до нього у виді компакт-дисків формату DVD-R інв. №№ 56т і 57т.

Суд відкидає такі твердження, бо вищезазначені документи були одержані з дотриманням вимог чинного процесуального закону.

Так, за приписами ч. 1 ст. 256 КПК України протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

До того ж сторона захисту посилається у клопотанні на ч. 2 ст. 89 КПК України, згідно положенням якої у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Проте під час судового розгляду кримінального провадження сторона захисту жодного разу не заявила про очевидну недопустимість будь-якого доказу.

Саме тому усі надані стороною обвинувачення докази були дослідженні у судовому засіданні, а у подальшому суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 2 ст. 89 КПК України)

Згідно висновку судово-хімічної експертизи:

№ 428 від 12.05.2015 р. надана на дослідження речовина містить психотропну речовину - амфетамін. Загальна маса амфетаміну в наданих на дослідження речовинах становить 0,250 грам;

№ 429 від 12.05.2015 р. надана на дослідження речовина містить психотропну речовину - амфетамін. Маса амфетаміну в наданій на дослідження речовині становить 0,010 грам.

№ 430 від 10.05.2015 р. надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною). Канабіс віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу (в перерахунок на висушену речовину) становить: 0,813 грама, 0,929 грама. Загальна маса канабісу становить 1,742 грама;

№ 431 від 10.05.2015 р. надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною). Канабіс віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу (в перерахунок на висушену речовину) становить: 346,890 грама, 144,012 грама, 120,115 грама. Загальна маса канабісу становить 611,017 грама;

№ 432 від 11.05.2015 р. надана на експертизу речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом - маковою соломою. Макову солому віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса макової соломи в перерахунку на суху речовину становить 242,481 грама.

№ 461 від 21.05.2015 р. в шприці виявлено опій ацетильований, який віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса опію ацетильованого, в перерахунку на суху речовину, становить 0,0356 г. По результатам досліджень можна зробити висновок, що надані на експертизу речовини, які були видані 04.05.2015 р. свідком під псевдонімом ОСОБА_4, та вилучені під час обшуку у обвинуваченого ОСОБА_1, мають спільну родову належність.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2015 р. про надання дозволу на обшук будинку за місцем проживання та реєстрації обвинуваченого ОСОБА_1

Протоколом обшуку від 05.05.2016 р., за результатами якого працівники органів досудового розслідування за місцем проживання та реєстрації обвинуваченого ОСОБА_1 виявили та вилучили: в коридорі біля вікна за гіпсокартоном поліетиленовий пакетик з автоматичною застібкою з речовиною всередині; в приміщенні гаража на полицях два паперових згортки з речовиною рослинного походження у подрібненому стані; на горищі три поліетиленові пакети з подрібненою речовиною рослинного походження всередині; в дровнику серед дров два поліетиленових пакети, вкладених один в інший, в яких знаходилася речовина рослинного походження.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2015 р. про надання дозволу на обшук автомобіля, який зареєстрований за обвинуваченим ОСОБА_1

Протоколом обшуку від 05.05.2015 р. автомобіля, який зареєстрований за обвинуваченим ОСОБА_1, внаслідок котрого було виявлено та вилучено в попільничці салону згорток фольги з речовиною білого кольору всередині.

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.05.2015 р. та фототаблицями до нього, згідно якому свідок під псевдонімом ОСОБА_6 в присутності понятих упізнав обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, у котрої він придбав опій.

Одночасно суд відкидає посилання сторони обвинувачення на протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.05.2015 р. та фототаблиці до нього, згідно якому свідок під псевдонімом ОСОБА_14 в присутності понятих упізнав обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, у котрої він придбав опій у лютому 2015 р.

Незважаючи на те, що суд зобов'язав прокурора забезпечити виклик і явку свідка під псевдонімом ОСОБА_14 до зали судових засідань, сторона обвинувачення протягом тривалого проміжку часу 6 разів не забезпечила явку вищевказаного свідка до суду, а потім взагалі відмовилася від його допиту. Тому суд не може обґрунтовувати обвинувачення доказами, котрі не були досліджені безпосередньо судом.

Проте суд не погоджується із запереченнями сторони захисту стосовно таких же слідчих дій за участю свідка під псевдонімом ОСОБА_6, бо вказаний свідок підтвердив у судовому засіданні, що особисто знайомий з обвинуваченим більше 20 років, вони разом мешкають в одному селі і тому помилитися під час впізнання в особі обвинуваченого він не міг.

До того ж правдивість показань свідка ОСОБА_6 знайшла підтвердження під час проведення обшуку в домоволодінні обвинуваченого, а також за результатами аудіо- відео контролю за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж: контроль за телефонними розмовами від 16.05.2015 р., згідно додаткам до якого обвинувачений ОСОБА_1 повідомляє про обставини збуту наркотичних засобів і психотропних речовин різним особам протягом періоду з 28 квітня по 05 травня 2015 р.

Суд відкидає твердження сторони захисту, що начебто стенограма телефонних з'єднань зі стільникового телефону не є доказом у справі, бо у ній відсутнє дослівне викладення змісту розмов, а також немає даних, що цією сім-картою користувався обвинувачений ОСОБА_1

Як вбачається з назви вищевказаного документа, він становить стенограму телефонних з'єднань зі стільникового телефону, а не стенограму розмов по вказаному телефону. Тому включає повну стенограму телефонних з'єднань зі стільникового телефону протягом періоду з 28 квітня по 05 травня 2015 р., а також коментарі до змісту розмов, записаних внаслідок зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

До того ж повний виклад розмов внаслідок зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мається на компакт-диску у вигляді аудіо файлів, котрі були відкриті стороною обвинувачення, а їх копії - надані стороні захисту у встановленому законом порядку.

Твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження даних, що цією сім-картою користувався обвинувачений ОСОБА_1, спростовується наданими стороною обвинувачення доказами.

Так, на виконання доручення слідчого ще 14.04.2015 р. співробітник ОСОБА_15 УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_16 повідомив органам досудового розслідування номери мобільних телефонів, котрі використовувались обвинуваченим.

Із протоколу обшуку від 05.05.2015 р., протоколу огляду речових доказів від 23.05.2015 р. вбачається, що в мобільних телефонах, котрі були вилучені за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1, знаходяться сім-карти з номерами, про які повідомив ОСОБА_16, у тому числі з номером телефону, що зазначений у стенограмі телефонних з'єднань.

Окрім цього, на виконання доручення слідчого співробітник ОСОБА_15 УМВС України в Кіровоградській області повідомив органам досудового розслідування, що внаслідок оперативно-розшукових дій вдалося встановити особу одного із співрозмовників обвинуваченого ОСОБА_1, котрим виявився свідок ОСОБА_8

Суд також відкидає заперечення сторони захисту про відсутність вказівки на компакт-диск у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Зі змісту п. 40 розділу І вищевказаного реєстру витікає, що в ньому є посилання на протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. В той же час компакт-диск є додатком до зазначеного протоколу і увесь час зберігався у матеріалах досудового розслідування, що були відкриті стороні захисту, а у подальшому - залучені до матеріалів кримінального провадження і досліджені у судовому засіданні.

Таким чином, сторона обвинувачення дотрималася вимог ст. ст. 104, 105, 106, 107 КПК України, пп. 4.1, 4.7 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, що була затверджена наказом ГПУ України, МВС України, СБУ, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Мінфіну України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року N 114/1042/516/1199/936/1687/5 під час оформлення протоколу про результати негласної (розшукової) дії і додатків до нього.

У клопотанні сторони захисту про визнання доказів недопустимими не зазначено в чому полягають порушення приписів ст. 214 КПК України з приводу внесення відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12015120000000157 від 14 травня 2015 р., а також № 12015120000000169 від 23 травня 2015 р.

Відповідно до листа прокурора відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12015120000000157 та № 12015120000000169 внесено відповідно 14 травня 2015 року о 12 год. 42 хв. 14 сек. та 23 травня 2015 року о 13 год. 28 хв. 10 сек., що сторона захисту не оспорює.

Погоджуючись, що майже всі слідчі дії, внаслідок яких відповідні процесуальні документи стали доказами у даній справі, проводилися у кримінальному провадженні № 12015120000000147 від 06.04.2015 р., сторона захисту одночасно наполягає на виключенні значної частини процесуальних документів цього кримінального провадження (№ 12015120000000147 від 06.04.2015 р.), бо вони не могли слугувати доказами по кримінальним провадженням № 12015120000000157 від 15.05.2015 р. та № 12015120000000169 від 23.05.2015 р. (до моменту їх об'єднання в одне провадження, тобто до 29 травня 2015 року).

Суд відкидає такі заперечення сторони захисту, бо вони не ґрунтуються на законі.

Так, зазначені у клопотанні сторони захисту висновки експерта за № 428 від 12.05.2015 р.; № 429 від 12.05.2015 р.; № 430 від 10.05.2015 р.; № 431 від 10.05.2015 р.; № 432 від 11.05.2015 р.; № 461 від 21.05.2015 р. надійшли до органів досудового розслідування на виконання постанов слідчого про призначення судової експертизи у кримінальному провадженні № 12015120000000147 від 06.04.2015 р. у передбаченому процесуальним законом порядку.

Сторона захисту безпідставно стверджує, що чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено залучення процесуальних документів із одного кримінального провадження до іншого кримінального провадження. Насправді такі дії можливо здійснити на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора.

У даному випадку потреби у постановленні таких ухвал слідчим суддею не було, бо вищезазначені висновки експерта були здійснені на підставі постанов слідчого у кримінальному провадженні № 12015120000000147 від 06.04.2015 р. та долучені до цього ж кримінального провадження. Тому твердження сторони захисту про необхідність залучати ці докази також до іншого кримінального провадження до моменту їх об'єднання в одне провадження безпідставні.

Оскільки показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо належності йому усіх наркотичних засобів і психотропної речовини, котрі були виявлені та вилучені під час обшуку, свідка ОСОБА_5 в обумовленій судом частині, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6 у суді послідовні, логічні та узгоджуються з іншими доказами у справі, суд визнає їх правдивими.

Суд враховує, що згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» та зі змісту Таблиці 1 «Невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що перебувають у незаконному обігу», затвердженої Наказом Голови Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України від 01.08.2000 р. № 188, який набрав чинності після реєстрації в Міністерстві юстиції України з 16.08.2000 р. (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства охорони здоров'я України від 20 серпня 2008 року N 481, від 29 липня 2010 року N 634, від 11 квітня 2012 року N 253, від 15 травня 2015 року N 280), опій ацетильований у кількості від 0,005 до 1,0 гр. віднесено до значних розмірів, від 1,0 гр. до 10,0 гр. - до великих, а 10,0 гр. і більше - до особливо великих розмірів; канабіс у кількості від 5 до 500 гр. віднесено до значних розмірів, від 500 гр. до 2.500 гр. - до великих, а 2.500 гр. і більше - до особливо великих розмірів; макова солома у кількості від 50 до 500 гр. віднесено до значних розмірів, від 500 гр. до 5.000 гр. - до великих, а 5.000 гр. і більше - до особливо великих розмірів.

Як вбачається зі змісту Таблиці 2 «Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», амфетамін у кількості від 0,15 до 1,5 гр. віднесено до значних розмірів, від 1,5 гр. до 15,0 гр. - до великих, а 15,0 гр. і більше - до особливо великих розмірів.

В той же час відповідно до Списку 1 Таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. за № 770, наведені наркотичні засоби незалежно від розмірів кваліфікуються як особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено.

Як вбачається з роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (з подальшими змінами), під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК), а також прекурсорів (частина 2 статті 311 КК) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам «Про наркотичні засоби...» та «Про заходи протидії незаконному обігу...» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою тощо).

Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; наявність сировини для їх виготовлення, поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

У даному випадку суд обґрунтовує наявність у обвинуваченого умислу на збут наркотичних засобів і психотропної речовини такими міркуваннями: судом безспірно встановлена відповідна домовленість обвинуваченого з особою, яка придбала ці засоби (свідком під псевдонімом ОСОБА_4), великий розмір особливо небезпечних наркотичних засобів; спосіб їх упакування та розфасування; наявність психотропної речовини в автомобілі, поведінка суб'єкта кримінального правопорушення; те, що обвинувачений ОСОБА_1 наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але зберігає їх.

Окрім вже наведеного обвинувачення, що було встановлено судом за результатами судового розгляду, органи досудового розслідування також обвинувачують ОСОБА_1 у тому, що протягом періоду з жовтня 2014 року по 05 травня 2015 року він, за невстановлених органами досудового розслідування обставин, придбав особливо небезпечні наркотичні засоби - опій ацетильований, канабіс (марихуану), макову солому та психотропну речовину - амфетамін і невстановленим слідством способом доставив їх до місця свого проживання АДРЕСА_1, де продовжував незаконно їх зберігати, з метою збуту, і систематично збував наркотичні засоби: опій ацетильований, канабіс (марихуану), макову солому та психотропну речовину амфетамін наркозалежним особам.

З метою отримання доказів злочинної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, співробітниками ВБНОН УМВС України в Кіровоградській області було задокументовано факт збуту обвинуваченим ОСОБА_1 особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого свідкові під псевдонімом ОСОБА_4, стосовно якого було вжито заходи безпеки.

06.04.2015 р. протягом часового проміжку з 07 години 40 хвилин по 08 годину 33 хвилини, перебуваючи на автошляху Т 1201 між населеними пунктами с. Каніж та с. Панчеве, Новомиргородського району Кіровоградської області, обвинувачений ОСОБА_1 незаконно збув свідкові під псевдонімом ОСОБА_4 за гроші в сумі 200 грн. ін'єкційний шприц об'ємом 5 мл з рідиною коричневого кольору 2 мл, яку він перевіз та доставив свідкові ОСОБА_4., використовуючи власний автомобіль марки 3A3-DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи № 380 від 17.04.2015 р. в наданій на дослідження рідині, що міститься у шприці, виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований. Маса опію ацетильованого в перерахунку на суху речовину становить 0,071 г.

Таким чином, вказані органи інкримінують обвинуваченому скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів у великих розмірах та психотропних речовин, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинений повторно.

За приписами ч. 1, ч. 3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень КПК України:

ч. 3 ст. 373 - обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

ч. 3 ст. 337 - з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У даному випаду суду не було надано належних і допустимих доказів, що вищевказаною протиправною діяльністю обвинувачений займався саме з жовтня 2014 р.

Як вже зазначалося судом, обвинувачений ОСОБА_1 винність у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, визнав частково і пояснив, що вилучені за місцем проживання і в автомобілі наркотики і психотропні речовини він зберігав для себе, ніколи не займався їх збутом, не продавав наркотичні засоби і грошей за них не одержував.

До того ж свідкові під псевдонімом ОСОБА_6 стало відомо про збут наркотичних засобів обвинуваченим ОСОБА_1 у лютому 2015 р., а свідкові під псевдонімом ОСОБА_4 стало відомо про ці ж обставини у березні 2015 р.

Свідок ОСОБА_7 підтвердила у суді, що обвинувачений ОСОБА_1 систематично збував наркотичні засоби її співмешканцю протягом року, проте не зазначила конкретного місяця, з якого ці події стали відбуватися, та конкретного періоду, протягом якого вони продовжувалися.

Тому суд виключає з обвинувачення твердження органів досудового розслідування, що обвинувачений ОСОБА_1 незаконно придбав особливо небезпечні наркотичні засоби, доставив їх до місця свого проживання, де продовжував незаконно їх зберігати, з метою збуту, протягом періоду з жовтня 2014 року по січень 2015 року включно.

Окрім цього, з метою отримання доказів злочинної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, співробітниками ВБНОН УМВС України в Кіровоградській області було задокументовано факт збуту обвинуваченим ОСОБА_1 особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого свідкові ОСОБА_4. 06.04.2015 р.

У власному клопотанні сторона захисту обґрунтовано посилається на приписи ч. 2, ч. З ст. 214 КПК України, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно наданого стороною обвинувачення витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12015120000000147 відомості про те, що правоохоронними органами виявлено факт збуту невідомою особою наркозалежним особам наркотичного засобу - опію, були внесені 06 квітня 2015 року.

З листа процесуального прокурора по даному кримінальному провадженню за № 04/2/4-559-15 від 24.06.2016 р. вбачається, що відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12015120000000147 були внесені 06 квітня 2015 року о 18 год. 52 хв. 16 с.

В той же час згідно долучених до кримінального провадження матеріалів досудового розслідування витікає, що насправді оформлення співробітниками ВБНОН УМВС України в Кіровоградській області процесуальних документів з приводу проведення оперативної закупки наркотичного засобу розпочалося 06 квітня 2015 року о 06 год. 15 хв.

Суд також ураховує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з

положеннями статті 271 КПК України.

До того ж за приписами ч. 4 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

У зв'язку з посиланням сторони захисту на відсутність вищезгаданого рішення прокурора у матеріалах кримінального провадження, сторона обвинувачення надала розсекречену постанову прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді оперативної закупки від 27 квітня 2015 р.

Таким чином, у даному випадку оперативна закупка наркотичних засобів у обвинуваченого ОСОБА_1 була проведена вранці 06 квітня 2015 року до моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12015120000000147, а також до прийняття рішення прокурором про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії 27 квітня 2015 р.

Окрім цього, за ухвалою слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області від 20.04.2015 р. було надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи із використанням спеціальних технічних засобів терміном на 60 днів, проте починаючи з 20.04.2015 р.

Тому суд погоджується з обґрунтованістю твердження сторони захисту про недопустимість доказів, котрі надані стороною обвинувачення за фактом оперативної закупки 06 квітня 2015 року. Саме з цих підстав суд виключає з кримінального провадження надані стороною обвинувачення недопустимі докази: протокол про результати аудіо-, відео контролю за особою за вих. № 65/679 від 07.04.2015 р. з додатком до нього у виді диску формату DVD-R інв. № 35 від 07.04.2015 р.; протокол оперативної закупки від 06.04.2015 р.; протокол вручення покупцю спецтехніки від 06.04.2015 р.; протокол огляду грошових купюр від 06.04.2015 р.; світлові копії вищезазначених грошових коштів на загальну суму 200 грн.; протокол огляду покупця та вручення грошей від 06.04.2015 р.; протокол вилучення у покупця спецтехніки від 06.04.2015 р.; речовий доказ - ін'єкційний шприц ємністю 5 мл, заповнений до позначки 2 мл з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим масою в перерахунку на суху речовину 0,071 г, що був виданий свідком під псевдонімом ОСОБА_4

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 84 КПК України суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, лише з таких процесуальних джерел доказів, як показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Окрім цього, ураховуючи положення ст. ст. 85 та 86 КПК України, суд приймає до уваги та робить висновки тільки на підставі належних і допустимих доказів.

У зв'язку з вилученням недопустимого речового доказу: ін'єкційного шприца ємністю 5 мл, заповненого до позначки 2 мл, з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим масою в перерахунку на суху речовину 0,071 г, що був у подальшому досліджений експертом, суд також виключає як недопустимий доказ висновок судово-хімічної експертизи № 380 від 17.04.2015 р., відповідно до якого і було встановлено, що надана на дослідження рідина містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,071 г.

Оскільки сторона обвинувачення не надала інші належні і допустимі докази за епізодом збуту особливо небезпечних наркотичних засобів обвинуваченим ОСОБА_1 06.04.2015 р., суд виключає цей епізод з обвинувачення за його недоведеністю.

Ураховуючи наведене, слід також виключити з обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку як вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів повторно.

Сторона захисту також стверджує, що відсутність в матеріалах кримінального провадження на момент завершення досудового розслідування ухвали слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області від 20.04.2015 р. про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії щодо ОСОБА_1, а також постанови прокурора на проведення оперативної закупки наркотичного засобу 04 травня 2015 р. начебто свідчить про проведення даних дій та отримання їх результатів внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Проте суд відкидає таке твердження, бо сторона захисту не обґрунтовує у чому полягає незаконність відкритих їй стороною обвинувачення в ході судового розгляду кримінального провадження додаткових матеріалів: ухвали слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області від 20.04.2015 р. про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії і постанови прокурора від 27.04.2015 р. про проведення оперативної закупки наркотичних засобів, які до моменту їх відкриття перебували у категорії документів з обмеженим доступом.

До того ж сторона захисту не заявляла відповідного клопотання під час відкриття їй матеріалів кримінального провадження після закінчення досудового розслідування.

Проте відповідно до приписів ч. 8 ст. 223 КПК України лише слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу.

В той же час за правилами ч. 2 ст. 337 КПК України під час судового розгляду прокурор вправі не тільки подавати додаткові матеріали, а й змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Тому вимога сторони захисту визнати ухвалу слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області від 20.04.2015 р. про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії і рішення прокурора про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, від 27.04.2015 р. недопустимим доказом - безпідставна.

Окрім цього, суд вважає за потрібне виключити з обвинувачення посилання органів досудового розслідування на ту обставину, що під час проведення обшуку за місцем реєстрації та постійного проживання обвинуваченого ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено в коридорі біля вікна за гіпсокартоном ін'єкційний шприц об'ємом 20 мл з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим масою в перерахунку на суху речовину 0,0508 г та полімерний флакон з маркуванням «Амбролітин» з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим масою в перерахунку на суху речовину 0,7504 г.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи № 427 від 08.05.2015 р. в шприці та полімерному флаконі, які надані на експертне дослідження, начебто було виявлено опій ацетильований, який віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса опію ацетильованого, в перерахунку на суху речовину, становить: 0,0508 г, 0,7504 г. Загальна маса опію ацетильованого становить 0,8012 грам.

Сторона захисту звернула увагу суду на неналежне оформлення висновку експерта за № 427 від 08.05.2015 р., бо у даному випадку експерт ОСОБА_17 всупереч вимогам ч. 2 ст. 102 КПК України не зазначив, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Незважаючи на те, що з моменту такого зауваження сторони захисту минув значний проміжок часу, сторона обвинувачення не вжила передбачених законом заходів для встановлення причини такого відношення експерта до виконання покладених обов'язків, а також не зверталася до суду з клопотанням про виклик експерта у судове засідання, повторного витребування висновку експерта, котрий відповідав би вимогам процесуального закону, тощо.

Тому суд погоджується із запереченнями сторони захисту, відкидає посилання сторони обвинувачення на вищезазначений висновок експерта і виключає із процесуальних джерел доказів у даному кримінальному провадженні висновок експерта за № 427 від 08.05.2015 р.

В той же час за відсутності висновку експерта неможливо з'ясувати які саме речовини були виявлені в шприці та полімерному флаконі, що були вилучені органами досудового розслідування під час обшуку та надані на експертне дослідження, бо для з'ясування цих обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання (ч. 1 ст. 242 КПК України).

Таким чином, слід виключити з обвинувачення виявлення та вилучення у обвинуваченого ОСОБА_1 за місцем проживання опію ацетильованого масою в перерахунку на суху речовину відповідно 0,0508 г і 0,7504 г., а всього загальною масою 0,8012 грама.

Під час досудового розслідування та розгляду справи у суді не було встановлено обставин, що пом'якшують, або обтяжують покарання обвинуваченого.

При призначенні міри покарання обвинуваченому за вчинене, суд враховує характер і ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, а також особу ОСОБА_1, котрого визнано таким, що не має судимості, за місцем постійного проживання та роботи зарекомендував себе позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, що має хронічні хвороби, а також сам страждає на тяжке захворювання.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного та інші обставини справи, у тому числі стан його здоров'я та стан здоров'я дитини, суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Проте призначений строк покарання повинен бути мінімальним в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України.

Окрім цього, суд вважає за потрібне призначити додаткове покарання у виді конфіскації ? частини (половини) майна, що належать обвинуваченому ОСОБА_1

За приписами ст. 100 КПК України суд вважає за потрібне речові докази: гроші в сумі 110 доларів США, 10 євро, 9.853 грн., 40 грн., мобільні телефони: NOKIA MODEL:206 з карткою пам'яті "ADATA 2GB MicroSD", сім-карткою оператора мобільного зв'язку МТС та сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»; SAMSUNG MODEL:SGH-D780; MUPHONE MODEL:M7600 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», легковий автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1, що належать обвинуваченому ОСОБА_1, - конфіскувати в дохід держави як майно, що використане як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а гроші призначалися (використовувалися) для фінансування та матеріального забезпечення кримінального правопорушення, а також були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є доходами від нього (пп. 1, 2, 6 ч. 9 ст. 100 КПК України).

Суд ураховує, що для незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин обвинуваченому ОСОБА_1 потрібні були значні кошти. Про це свідчить, окрім великих розмірів виявлених та вилучених працівниками міліції за місцем проживання ОСОБА_1 наркотичних засобів, також зміст розмов обвинуваченого по мобільному телефону з покупцями, що були зафіксовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії та надані органами досудового розслідування. Так, один із покупців наркотиків та психотропних речовин незаконно придбавав у обвинуваченого в борг вказані засоби на значну суму протягом нетривалого проміжку часу.

Що стосується вилучених наркотичних засобів та психотропних речовин, котрі знаходяться в упаковочних пакетах, одноразових ін'єкційних шприцах, флаконах тощо, то їх потрібно знищити як майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу відповідно до вимог п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Суд погоджується із запереченнями сторони захисту про відсутність належних доказів стосовно наявності права власності обвинуваченого ОСОБА_1 на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1.

Так, сторона обвинувачення посилається лише на довідку Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що вищевказане домоволодіння належить ОСОБА_1

Проте у згаданій довідці немає посилання на документ, який є підставою для такого висновку (наприклад, свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, дарування тощо), або запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до приписів Закону

України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

До того ж, незважаючи на тривалий період розгляду даного кримінального провадження, сторона обвинувачення не подала інших доказів про належність домоволодіння обвинуваченому.

Тому суд вважає за потрібне скасувати арешт, а також заборону розпоряджатися домоволодінням, розташованим по АДРЕСА_1, що начебто належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_1, які були накладені за ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.05.2015 р. у справі № 405/3176/15-к, бо їх було накладено необґрунтовано (ч. 1, ч. 4 ст. 174 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У даному випадку суд виключає витрати на залучення експерта при проведенні судових експертиз за № 380 та № 427 (т. 1, а. с. 90, 186), бо ці докази були визнані судом недопустимими.

Тому з обвинуваченого ОСОБА_1 потрібно стягнути 2.764,80 грн. у зв'язку із залученням експерта (3.686,40 грн. - 921,60 грн.).

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч. 1 ст. 331 КПК України).

У даному випадку сторона захисту заявила клопотання про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

Суд вважає за потрібне відмовити у вищезгаданому клопотанні з таких міркувань.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження та строк його дії, суд враховує тяжкість покарання, обраного обвинуваченому у зв'язку з визнанням його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, його вік та стан здоров'я, сімейний стан, наявність малолітньої дитини і стан її здоров'я, наявність місця роботи, майновий стан, особу обвинуваченого, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є умисними, тяжкими та за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 06 до 10 років, у зв'язку з чим є достатньо підстав вважати, що застосування до обвинуваченого більш м'якого, окрім обраного, запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також його спробам у подальшому переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Сторона захисту також заявила клопотання про повернення обвинуваченому застави, що була внесена 14.05.2015 р. у сумі 36.540 грн.

Як вбачається з матеріалів досудового розслідування, 29.05.2015 р. прокурор об'єднав матеріали досудових розслідувань за трьома кримінальними провадженнями в одне провадження, що наразі розглядається судом.

Тому обвинуваченого ОСОБА_1 було спочатку затримано 05.05.2015 р. за скоєння інкримінованого кримінального правопорушення, а потім двічі: 13.05.2015 р. та 22.05.2015 р. взято під варту за результатами розгляду судом клопотань органів досудового розслідування.

Після затримання 05.05.2015 р. за ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.05.2015 р. до підозрюваного ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, внаслідок чого його тоді ж було звільнено з-під варти.

У подальшому за ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13.05.2015 р. вищезгадана ухвала слідчого судді була скасована та щодо підозрюваного ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави - тридцять розмірів мінімальних заробітних плат і тоді ж, 13.05.2015 р., підозрюваний був взятий під варту.

Захисник ОСОБА_2 у липні 2015 р. подала для огляду у судовому засіданні оригінал квитанції від 14.05.2015 р. про внесення застави у сумі 36.540 грн., що була визначена за ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13.05.2015 р.

Після сплати цієї застави підозрюваного ОСОБА_1 15.05.2015 р. було звільнено з Кіровоградського СІЗО № 14.

Внаслідок скоєння іншого кримінального правопорушення ухвалою від 22.05.2015 р. слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда знову обрав щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначив розмір застави - вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, тобто у сумі 97.440 грн.

За ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 02.06.2015 р. апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а вищезгадана ухвала слідчого судді - без змін.

Таким чином, запобіжний захід у виді тримання під вартою було двічі обрано різними судами: спочатку апеляційним судом Кіровоградської області 13.05.2015 р., а потім слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда 22.05.2015 р.

В обох випадках вищезазначеними судами стосовно підозрюваного ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначався розмір застави, сплативши яку він підлягав звільненню з-під варти.

У зв'язку із внесенням застави у сумі 36.540 грн. підозрюваного ОСОБА_1 15.05.2015 р. вже було звільнено з-під варти.

Проте у даний час він тримається під вартою на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда 22.05.2015 р.

Адже за ухвалами Новомиргородського районного суду від 17.07.2015 р., 16.09.2015 р., 02.11.2015 р., 14.01.2016 р., 15.03.2016 р., 06.05.2016 р., 11.07.2016 р., 15.07.2016 р., 05.09.2016 р. було тільки продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 загалом до 03.11.2016 р.

Оскільки сума фактично внесеної застави відповідає розмірові, що був визначений за ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13.05.2015 р., та не була звернена в дохід держави, її слід повернути обвинуваченому, бо фактично дія цього запобіжного заходу вже була припинена внаслідок обрання запобіжного заходу слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда 22.05.2015 р. (ч. 11 ст. 182 КПК України).

На підставі наведеного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись ст. ст. 182, 368, 370-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 06 (шість) років з конфіскацією ? частини (половини) майна, що належать обвинуваченому ОСОБА_1

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати із 07 вересня 2016 р. 17 години 00 хвилин.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

3 компакт-диски формату DVD-R з результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, що містять інформацію з обмеженим доступом; аудіо запис на компакт-диску з результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; відеозапис огляду місця події на компакт-диску, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;

упаковочні пакети «Експертна служба МВС України» з ін'єкційним шприцом одноразового використання місткістю 5 мл з рідиною масою 1,372 гр. (опію ацетильованого 0,071 гр.); ін'єкційним шприцом одноразового використання місткістю 5 мл з 1,238 гр. опію ацетильованого; ін'єкційним шприцом одноразового використання місткістю 20 мл з 2,58 гр. опію ацетильованого; полімерний флакон з 34,8 гр. опію ацетильованого; шістьма згортками з фольги та амфетаміном масою 0,394 гр., 0,410 гр., 0,421 гр., 0,296 гр., 0,418 гр., 0,392 гр.; двома паперовими згортками з канабісом (марихуаною) масою 0,013 гр., 0,129 гр.; трьома поліетиленовими пакетами з канабісом (марихуаною) масою 346,090 гр., 143,212 гр., 119,315 гр.; маковою соломою масою 241,681 гр.; згорток фольги з амфетаміном масою 0,044 гр., що зберігаються в камері схову речових доказів Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області (на момент поміщення перебували в Кіровоградському МВ УМВС України в Кіровоградській області), - знищити;

гроші в сумі 110 доларів США, 10 євро, 9.853 грн., 40 грн., що знаходяться на зберіганні в слідчому управлінні ГУНП в Кіровоградській області (на момент поміщення перебували у касі ВФЗБО УМВС України в Кіровоградській області), - конфіскувати в дохід держави;

мобільні телефони: NOKIA MODEL:206 з карткою пам'яті "ADATA 2GB MicroSD", сім-карткою оператора мобільного зв'язку МТС та сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»; SAMSUNG MODEL:SGH-D780; MUPHONE MODEL:M7600 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», котрі належать обвинуваченому ОСОБА_1 та знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області (на момент поміщення перебували в Кіровоградському МВ УМВС України в Кіровоградській області), - конфіскувати в дохід держави;

легковий автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить обвинуваченому ОСОБА_1, та зберігається на спецмайданчику ДП «Кіровоград-інформ-Ресурс», - конфіскувати в дохід держави.

Скасувати арешт, а також заборону розпоряджатися домоволодінням, розташованим по АДРЕСА_1, що начебто належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_1, що були накладені за ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.05.2015 р. у справі № 405/3176/15-к.

До набрання вироком законної сили залишити без змін заходи забезпечення кримінального провадження:

Арешт, а також заборону розпоряджатися та користуватися майном, котре належить обвинуваченому ОСОБА_1:

мобільним телефоном NOKIA MODEL:206 з карткою пам'яті "ADATA 2GB MicroSD", сім-карткою оператора мобільного зв'язку МТС та сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»; мобільним телефоном SAMSUNG MODEL:SGH-D780; мобільним телефоном MUPHONE MODEL:M7600 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»;

грошима в сумі 110 доларів США, 10 євро, 9.193 грн., 700 грн.;

легковим автомобілем марки ЗАЗ-DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_2, що були накладені за ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.05.2015 р. у справі № 405/3174/15-к.

Повернути обвинуваченому ОСОБА_1 заставу в сумі 36.540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) гривень, що була внесена обвинуваченим 14.05.2015 р. на підставі квитанції № 15 через філію - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» (банк платника: 323475) на розрахунковий рахунок апеляційного суду Кіровоградської області № 37315016001090; код отримувача: 02894616; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області; код банку отримувача 823016.

Повністю покласти процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, на обвинуваченого і стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 2.764 (дві тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні 80 коп. на користь держави.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - тримання під вартою - залишити без змін.

У випадку оскарження вироку в апеляційному порядку строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою вважати продовженим до розгляду справи апеляційним судом Кіровоградської області.

Зарахувати у термін відбування покарання час затримання обвинуваченого ОСОБА_1 з 05 травня 2015 р. 13 години 40 хвилин по 07 травня 2015 р. 17 години 15 хвилин включно, а також тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, тобто із 13 травня 2015 року 15 години 30 хвилин по 15 травня 2015 р. 14 годину 05 хвилин включно та з 22 травня 2015 р. 18 години 15 хвилин по 07 вересня 2016 р. 17 годину 00 хвилин включно.

Зарахувати вищевказаний строк попереднього ув'язнення обвинуваченому ОСОБА_1 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:

суддя С. В. Щенюченко

Згідно з оригіналом:

суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО