Ухвала суду № 61112184, 06.09.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/8087/16-ц

провадження 2/201/2113/2016

УХВАЛА

06 вересня 2016 року м. Дніпропетровськ

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 29 серпня 2016 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак вказана позовна заява не відповідала вимогам п. п. 3, 4, 5, 6 ч. 2, ч. ч. 3, 5 ст. 119, ч. 1 ст. 120 ЦПК України, тому ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2016 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано у встановлений строк усунути недоліки з додержанням вимог п. п. 3, 4, 5, 6 ч. 2, ч. ч. 3, 5 ст. 119, ч. 1 ст. 120 ЦПК України.

Ухвалу судді від 30 серпня 2016 року було представником позивача отримано 01 вересня 2016 року, в звязку з чим до суду з метою усунення недоліків у позові було подано заяву на виконання ухвали та уточнену позовну заяву.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Зазначені вимоги процесуального закону були виконані та постановлено ухвалу, в якій зазначено підстави залишення заяви без руху та про, що повідомлено позивачів та надано їм строк для усунення недоліків.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві, однак в супереч вище вказаного позивачі вимоги ухвали не виконали.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У звязку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

З урахуванням зазначеного та вище викладеного та враховуючи позовну заяву, що подано позивачем з метою усунення недоліків у позові, останнім не було у повному обсязі усунуто недоліки, яким не відповідала позовна заява, оскільки позивачем з урахуванням його позовних вимог у позовній заяві не була вказана ціна позову щодо вимог майнового характеру, яку необхідно було вказати відповідно до розміру виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна (пункт 6 абзац 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»); також позивачем не було сплачено судовий збір у визначеному в ухвалі розмірі відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), крім того слід зазначити, що не можуть бути взяті до уваги посилання позивача, що останній звернувся до суду з вказаним позовом після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо), оскільки згідно рішення, що додано до заяви, з відповідача стягнуто заборгованість у розмірі 2332876,19 грн., однак у цьому позові позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості у розмірі 4 320037,60 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто вказана сума заборгованості є більшою ніж була стягнута за рішенням суду, а тому доводи про те, що даний спір є немайновим з посиланням на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», є неспроможними, оскільки випливають з неправильного тлумачення зазначених в постанові роз'яснень застосування законодавства до спірних правовідносин, а саме: пунктом 6 абзац 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна. Із вказаних роз'яснень постанови Пленуму ВССУ випливає, що ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна, тобто у разі невиконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, заставодержатель може звернутися до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, і якщо ціна позову визначається розміром виконання, тобто заявлена в межах суми стягнутої за рішенням суду, то ці позовні вимоги є вимогами немайнового характеру. В даному разі сума заборгованості в межах якої звертаеться стягнення на предмет іпотеки більша стягнутої суми за рішенням суду, ніж сума заборгованості в межах якої звертається стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, ці вимоги відносяться до вимог майнового характеру і судовий збір сплачується відповідно до вимогЗакону України «Про судовий збір», розмір якого судом першої інстанції визначено вірно, а тому враховуючи вказане позивачами не було усунуто недоліки перелічені в ухвалі судді та вона не відповідає вимогам п. 4 ч. 2, ч. 5 ст. 119 ЦПК України.

З урахуванням вище викладеного та зазначеного позивач відповідно до ухвали суду не виконав вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу у встановлений судом строк та з заявою про продовження строку для усунення недоліків у позові не звертався, тому згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України матеріали позовної заяви вважаються неподаними і повертаються позивачам.

Розяснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовну заяву подану з метою усунення недоліків у позові вважати неподаною та повернути позивачу.

Розяснити товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя