Постанова № 61111367, 06.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року справа № 805/233/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ястребової Л.В.,

суддів Ляшенко Д.В., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 805/233/16-а за позовом ОСОБА_1 до Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (надалі - відповідач) про стягнення нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 337,84 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 420,74 грн. та моральної шкоди у сумі 10 000 (десять тисяч) грн. (а.с. 5-6, 22).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 30 444,12 (тридцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 12 коп. (а.с. 82-84).

Відповідач із зазначеним судовим рішенням не погодився, звернувшись з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 30 444,12 грн., а у разі винесення рішення на користь позивача просив вважати суму виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 24 946,62 грн.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на норми КЗпП, (ст.ст. 116,117) є неправомірним, оскільки спірні правовідносини регулюються законодавством про проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України, у тому числі Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, а не Кодексом законів про працю, як помилково зазначено судом першої інстанції. На думку апелянта, вимога суду щодо виплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення є неправомірним. Крім того, апелянт зазначає, що судом також невірно розраховано середньоденне грошове забезпечення за період затримки розрахунку при звільненні, зазначаючи, що середньоденне грошове забезпечення розраховується за календарні, а не робочі дні.

Апелянт у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі просив розглядати справи за його відсутності.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Спірним питанням даної справи є стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку на час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

З 02 серпня 2004 року по 06 листопада 2015 року позивач працював в Добропільському МВ ГУ МВС України у Донецькій області, що не заперечується відповідачем.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 357 о/с від 06 листопада 2015 року (по особовому складу) згідно з п. 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого карного розшуку Білозерського міського відділення міліції Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), що підтверджується відповідним витягом з цього наказу (а.с. 7, 23).

Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), а саме, пункт 64 «г» встановлює, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 6 о/с лк від 07 грудня 2015 року унесено зміни до наказу Головного управління МВС України в Донецькій області № 357 о/с від 06 листопада 2015 року у частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого карного розшуку Білозерського міського відділення міліції Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району). Наказано вважати вислугу років позивача станом на 06 листопада 2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 11 років 03 місяці 04 дні, встановивши у листопаді 2015 року премію у розмірі 170 відсотків (а.с. 60,70).

15 січня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати відповідь щодо виплати вихідної допомоги після звільнення.

Відповідач, листом № 2-М від 21.01.2016 року повідомив позивача, що сектором фінансового забезпечення Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року № 357 (по особовому складу) щодо звільнення та наказу ГУМВС України в Донецькій області від 07.12.2015 року № 6 (по особовому складу) щодо внесення змін до наказу № 357 в частині вислуги років для виплати грошової допомоги проведений розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні та інформацію направлено до УФЗБО ГУ МВС України в Донецькій області для виділення додаткових коштів на виплату вихідної допомоги. Розмір нарахованої грошової допомоги при звільненні становить 25 337,84 грн (а.с. 8).

Відповідно до довідки Добропільського МВ від 20 січня 2016 року № 11вбачається, що в вересні 2015 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у розмірі 3924,38 грн., у жовтні 2015 року - 5706,88 грн., при цьому, середньоденне грошове забезпечення позивача склало 157,89 грн. (а.с. 13).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач, 24 травня 2016 року надіслав до суду лист, в якому зазначив, що 11 квітня 2016 року позивачу перераховано на особистий рахунок одноразову грошову допомогу при звільненні в повному обсязі згідно з чинним законодавством України. На підтвердження цього факту відповідачем надано платіжне доручення № 18 від 11 квітня 2016 року (а.с. 77-78).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (06.11.2015 року) по день ухвалення судового рішення (16 .05.2016 року) у розмірі 30 444,12 грн., задовольнивши позов в цій частині. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що станом на дату прийняття рішення у цій справі (16.05.2015 року) заборгованість по сплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 25 337,84 грн. - відсутня, так як відповідачем позивачу перераховано та виплачено зазначену одноразову грошову допомогу при звільненні в повному обсязі, відмовивши в задоволенні позовних вимог в цій частині. До того ж, суд зазначив, що позивачем необґрунтовано, у чому полягає моральна шкода, яка позивачем оцінена у 10 000 грн., не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат майнового та немайнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, та не визначено, якими доказами це підтверджується, також відмовивши в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно абз. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова КМУ № 1294), виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499), пункт 1.6 якої визначає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Колегія суддів зазначає, що зазначені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають до застосування при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Наведений висновок суду узгоджується і з положеннями, що містяться у п. 2 ч. 2 Постанови Пленуму Верхового Суду України "Про практику застосування судами законодавства про працю" від 24 грудня 1999 року № 13, якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

Верховний Суд України при тлумаченні положень ст. 3 Кодексу законів про працю України, 18 Закону України «Про міліцію» вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі (постанова від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15).

Разом з тим, слід зазначити, що ані Постановою КМУ № 1294, ані Інструкцією № 499 не врегульовано порядок відшкодування середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнення працівника органів внутрішніх справ, однак такий порядок визначений КЗпП.

Так, згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вище згадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, зазначає Верховний Суд України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Як зазначалось вище, Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 357 о/с капітана міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого карного розшуку Білозерського міського відділення міліції Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) з 06 листопада 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ.

Згідно листа № 2-М від 21.01.2016 року вбачається, що сектором фінансового забезпечення Добропільського МВ позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 25 337, 84 грн.

Колегія суддів зазначає, що остаточний розрахунок с позивачем відповідач повинен був здійснити 06 листопада 2015 року, тобто у день його звільнення, однак з матеріалів справи вбачається, що в день звільнення позивача, відповідний розрахунок відповідачем проведено не було. Докази того, що у день звільнення позивач не працював, в матеріалах справи також відсутні.

Таким чином, слід зазначити, що оскільки станом на 06 листопада 2015 року (день звільнення позивача) одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25 337, 84 грн. виплачена не була, а була виплачена лише 11 квітня 2016 року, відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки виплати грошової допомоги.

Що стосується доводів апелянта про застосування календарних днів при розрахунку періоду затримки виплати грошової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої

заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" кількість робочих днів у вересні 2015 року становить 22 дні, у жовтні 2015 року - 22 дні.

Відповідно до довідки Добропільського МВ від 20 січня 2016 року № 11 вбачається, що в вересні 2015 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у розмірі 3 924,38 грн., у жовтні 2015 року - 5 706,88 грн.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача склало 218,90 грн.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що судом першої інстанції позивачу зроблено розрахунок суми середнього заробітку з 06 листопада 2015 року (день звільнення) по 16 травня 2016 року (день ухвалення судового рішення).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем 11 квітня 2016 року, тому, розрахунок суми середньоденного грошового забезпечення повинен був нараховуватися з 06 листопада 2015 року по 11 квітня 2016 року.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" та листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" кількість робочих днів в період з 06 листопада 2015 року по день остаточного розрахунку відповідача з позивачем (11 квітня 2016 року) становить 95 день.

Таким чином, за затримку розрахунку при звільненні на користь позивача підлягає стягненню з Добропільського МВ сума у розмірі 20 794, 55 грн. (218,89 грн * 95 днів затримки), а не 30 444 грн. 12 коп., як помилково зазначено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що стягненню з Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача підлягає середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 11 квітня 2016 року в розмірі 20 794,55 грн.

З огляду на вищевикладене вбачається, що постанова суду першої інстанції ухвалена з правильним по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, що відповідно до пункту 1 статті 201 КАС України є підставою для зміни цього судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2016 року.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 805/233/16-а - змінити.

В абзаці другому резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 805/233/16-а слова " в розмірі 30 444 (тридцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 12 коп." замінити словами "в розмірі 20 794,55 ( двадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 55 коп.".

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 805/233/16-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: Д.В. Ляшенко

І.Д. Компанієць