Рішення № 61111233, 02.09.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Бреславського О. Г., Чупікова В.В.,

секретар Тодоряк Г.Д.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 Флоарі Михайлівни до Дочірнього підприємства «Мясо Буковини» Відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» (далі ДП «М'ясо Буковини»), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності, визнання угоди недійсною, відшкодування матеріальної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4 Флоарі Михайлівни, на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2016 року,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до ДП «М'ясо Буковини», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на корову, визнання угоди недійсною, відшкодування матеріальної шкоди.

Зазначала, що у неї на праві власності була корова, яку вона придбала у відповідача ОСОБА_8

16 червня 2015 року відповідачка ОСОБА_5, діючи неправомірно та недобросовісно як покупець заготівельник ДП «Мясо Буковини», з однієї сторони та неповнолітня відповідачка ОСОБА_7, діючи як недобросовісний продавець з іншої сторони, уклали угоду купівлі-продажу належної їй (позивачці) на праві приватної власності корови за заниженою ціною у 7700 грн.

У подальшому ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 продали корову іншим невстановленим особам.

Діями указаних відповідачів із неправомірного заволодіння та продажу корови їй завдано матеріальну шкоду в розмірі 17 000 грн.

Посилаючись на указані обставини, а також на невизнання її права власності на корову, позивачка просила визнати за нею право власності на корову шляхом визнання дійсним договору купівлі-продажу від 20 листопада 2013 року, укладеного між нею та відповідачем ОСОБА_8; визнати недійсною нікчемну угоду купівлі-продажу (закупки худоби) від 16 червня 2015 року, укладеної між ОСОБА_7 та ДП «Мясо Буковини», як безпідставним покупцем набувачем, в інтересах якого діяла ОСОБА_5; в рахунок відшкодування шкоди стягнути в солідарному порядку з відповідачів ДП «М'ясо Буковини», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 17 000 грн дійсної вартості корови.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 17000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп.

Стягнуто з позивачки ОСОБА_4 на користь відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 з кожного по 1000 грн витрат на правову допомогу адвоката.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідачів понесені нею витрати у даній справі зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведеності та підставності заявлених вимог до відповідачки ОСОБА_7 про відшкодування шкоди.

Відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог до решти відповідачів, а також вимог про визнання за позивачкою права власності на корову шляхом визнання дійсним договору купівлі-продажу від 20 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_8І, про визнання недійсною нікчемної угоди купівлі-продажу (закупки худоби) від 16 червня 2015 року, укладеної між ОСОБА_7 та ДП «Мясо Буковини», як безпідставним покупцем набувачем, в інтересах якого діяла ОСОБА_5, суд виходив з безпідставності та недоведеності цих вимог до указаних відповідачів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

У справі встановлено, що вироком Новоселицького районного суду від 13 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 19 березня 2016 року, відповідачка ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 185 ч.1 КК України.

Цим вироком встановлено, що 16 червня 2015 року, перебуваючи в с. Припруття Новоселицького району, ОСОБА_7 таємно вчинила крадіжку корови, яка належала позивачці - потерпілій ОСОБА_4, яку в подальшому продала відповідачці ОСОБА_9, чим завдала потерпілій матеріальну шкоду на суму 17 000 гривень. ОСОБА_7 ж дня, придбану у ОСОБА_7 корову ОСОБА_5 продала невстановленій особі.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК країни вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже у справі встановлено, що відповідачка ОСОБА_7 протиправно заволоділа майном позивачки, розпорядилася ним, завдавши останній майнової шкоди у розмірі 17000 грн.

Тому покладення судом першої інстанції на відповідачку ОСОБА_7 обовязку відшкодувати шкоду позивачці відповідає вимогам ст. 1166 ЦК України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові до інших відповідачів - ДП «М'ясо Буковини», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, виходив з того, що у справі не доведено, що шкода завдана позивачці діями указаних відповідачів.

У справі встановлено, що між відповідачкою ОСОБА_7 та ДП «М'ясо Буковини» чи ОСОБА_6 договір купівлі-продажу корови не укладався, корова їм не передавалася.

Відповідно підстав вважати, що діями указаних відповідачів позиваці завдана шкода немає.

Встановлено, що діями відповідачки ОСОБА_5, яка придбала у ОСОБА_7 корову та в подальшому відчужила іншій особі шкода позивачці не завдана.

У такому разі позивачка не позбавлена права витребувати корову із чужого незаконного володіння.

Правильним по суті є і рішення суду першої інстанції про відмову в позові про визнання за нею права власності на корову шляхом визнання дійсним договору купівлі-продажу від 20 листопада 2013 року, укладеного між нею та відповідачем ОСОБА_8

Такі вимоги суперечать встановленим законом способам захисту порушених прав.

Оскільки корова за твердженням позивачки придбана нею за договором купівлі-продажу, то закон не передбачає судового порядку визнання права на майно, що було предметом купівлі-продажу на підтвердження здійснення угоди, в т.ч. у спосіб визнання договору купівлі-продажу такого майна дійсним.

Колегія суддів також погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у позові про визнання недійсною нікчемної угоди купівлі-продажу (закупки худоби) від 16 червня 2015 року, укладеної між ОСОБА_7 та ДП «Мясо Буковини», в інтересах якого діяла ОСОБА_5

У справі встановлено, що угода між ОСОБА_7 та ДП «Мясо Буковини» в установленому порядку укладена не була, а тому підстав визнавати її недійсною немає.

Наявним доказам, у т. ч. квитанції про закупку великої рогатої худоби, суд першої інстанції дав належну оцінку.

Тому доводи апеляційної скарги про доведення вчинення угоди між ОСОБА_7 та ДП «Мясо Буковини» в особі ОСОБА_5 та наявності підстав для визнання цієї угоди недійсною є необґрунтованими.

Такими, що не ґрунтуються на нормі ст. 1212 ЦК України є доводи апелянта про наявність підстав для покладення відповідальності на відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_6

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні спору суд першої інстанції належним чином зясував обставини справи, дав оцінку наявним у справі доказам, до спірних відносин застосував відповідні норми матеріального права, спір по суті вирішив правильно.

Водночас заслуговують на увагу доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України . витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За змістом указаної норми відшкодування понесених стороною судових витрат допускається у випадку їх документального підтвердження.

Як на підтвердження понесення відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 витрат на оплату правової допомоги суд послався на витяг з книги обліку доходів і витрат, яку веде адвокат (а.с.181).

Проте указаний витяг за формою та змістом не є документальним підтвердженням витрат, що понесли указані відповідачі.

Тому, на часткове задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1000 тисячі гривень кожному в рахунок відшкодування понесених судових витрат слід скасувати.

Що ж до відмови суду першої інстанції у стягненні на користь позивачки витрат на оплату правової допомоги, то воно у цій частині є обґрунтованим та відповідає нормам процесуального права.

Указані позивачкою витрати документально, у розумінні ч. 1 ст. 88 ЦПК України, не підтверджені.

На підставі наведеного та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4 Флоарі Михайлівни, задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1000 тисячі гривень кожному в рахунок відшкодування понесених судових витрат скасувати.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: О. Г. Бреславський

ОСОБА_11