Постанова № 61103686, 30.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2016 рокусправа № 808/8931/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі № 808/8931/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с.88-90), просив визнати незаконним та скасувати наказ № 440о/с від 05.11.2015 року, виданий Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, слідчого Слідчого відділення Жовтневого районного відділу Запорізького міського управління за пп. "г" п.64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відновити його на посаді, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував спірний наказ в частині звільнення позивача з посади, поновив його на посаді слідчого Слідчого відділення Жовтневого районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10513,95 грн. та допустивши постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення 3782,24 грн. до негайного виконання.

Не погодившись із рішенням суду, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що передумовою для того, щоб запропонувати позивачу посаду в Національній поліції України є виявлення його бажання проходити таку службу шляхом подання рапорту. Підставою для звільнення позивача через скорочення штату, була відсутність його бажання служити в Національній поліції України, а не через невідповідність вимогам до поліцейського, встановлених Законом України «Про Національну поліцію». Позивач не надав суду жодних доказів звернення до кадрової служби щодо наміру продовження служби в поліції та написання рапорту.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не прибули.

Позивач у поданій заяві від 01.08.2016 року просив розглядати справи без його участі, залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, позивач з 07 квітня 2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ (міліція). На підставі подання начальника Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 05 листопада 2015 року наказом начальника ГУ МВС України в Запорізькій області № 440 о/с від 05 листопада 2015 року позивача було звільнено згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил за п.п. "г" п. 64 (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами не надано доказів пропонування позивачу посад в Національній поліції України, його відмови від проходження такої служби та не доведено невідповідність позивача вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію». Суд також зазначив, що відповідачами не доведено протилежного твердженню позивача про його звернення до кадрової служби в усному порядку щодо наміру продовження служби у поліції та написання з цього приводу відповідного рапорту. Держава Україна в особі органів державної влади - Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та їх територіальних органів не вжила всіх заходів щодо належного інформування позивача про перехід до поліції, завчасного написання відповідного рапорту на ім'я конкретної службової особи та не забезпечила право позивача на участь у процесі прийняття рішень про перехід до поліції та звільнення з органів внутрішніх справ.

Здійснюючи перевірку оскарженої постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, колегія суддів керується приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із проходженням та звільненням позивача з публічної служби - органів внутрішніх справ і регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIІI (далі - Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 р., в частині, що не суперечить вказаному закону (далі - Положення № 114). Відповідно до пункту 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в Голосі України 06 серпня 2015 року № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Суд першої інстанції, здійснивши аналіз приписів пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», дійшов висновку, що в цьому пункті не зазначено про безальтернативне звільнення працівників міліції, а зазначено лише про «можливе» звільнення.

Однак, колегія суддів вважає таке трактування положень Закону № 580/VIІI помилковим.

Так, наступним пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, Законом № 580/VIІI визначені умови прийняття працівників міліції на службу до поліції: 1) бажання проходити службу в поліції; 2) відповідність вимогам до поліцейських, визначених цим Законом. При цьому, реалізація цих умов відбувається у визначений строк - упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону ( тобто з 07.08.2015 року до 07.11.2015 року) та шляхом видання наказу про призначення за згодою особи або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими. При цьому, позивач з 07.08.2015 року в силу Закону № 580/VIІI вважається таким, що попереджений у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Суд першої інстанції також вказав про відсутність доказів пропонування позивачу посад та доказів відмови позивача від проходження служби в поліції. Проте, процедура призначення працівників органів внутрішніх справ на службу в Національну поліцію України відбувається лише після виявлення бажання працівника міліції проходити службу в поліції. Докази того, що з часу офіційного оприлюднення Закону України «Про Національну поліцію» позивач виявив бажання проходити службу в Національній поліції України, написавши про це відповідний рапорт, відсутні. Твердження позивача про його звернення до кадрової служби в усному порядку щодо наміру продовження служби в поліції та написання рапорту є необґрунтованим, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного також не надано.

Таким чином, в ході розгляду справи не підтверджено факту звернення позивача із рапортом (заявою) про бажання проходити службу в лавах національної поліції, що в силу даного Закону вважається не виявленням бажання на проходження служби в поліції.

Згідно пунктів 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Враховуючи, що позивач в силу Закону № 580/VIІI був попереджений про майбутнє звільнення за скороченням штатів, у встановлений цим же Законом строк бажання проходити службу в поліції не виявив, підстави для визнання протиправним та скасування спірного наказу по звільненню позивача через скорочення штатів відсутні.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржена постанова підлягає скасуванню, у задоволенні позову має бути відмовлено з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі № 808/8931/15 - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко