Ухвала суду № 61102252, 30.08.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/319/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Кузьменко І.О. Провадження № 22-ц/789/1057/16 Доповідач - Ткач О.І.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,

з участю секретаря Шмигельської І.

та представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Регіональної філії"Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на рішення Підволочиського районного суду від 05.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Тернопільська дистанція колії" про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Підволочиського районного суду від 05 липня 2016 року позов задоволено частково:

- поновлено строк звернення ОСОБА_1 із позовом до суду;

-скасовано наказ начальника виробничого структурного підрозділу "Тернопільська дистанція колії» Регіональної філії "Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" №5-К від 30 грудня 2015 р. "Про допущені порушення ремонтником штучних споруд ОСОБА_1", яким ОСОБА_1 оголошена догана;

- у задоволенні інших вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії"Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, неправильно дослідив докази про те, що позивач порушив трудовий розпорядок робочого дня, оскільки перебування позивача в межах підприємства не є фактом виконання ним роботи в місці проведення робіт з очищення русла штучної споруди, а також і стосовно його неефективної та нераціональної праці з очищення русла штучної споруди.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і додатково пояснив, що суд першої інстанції неправильно оцінив обставини щодо запізнення на 10 хвилин позивача з обіду, а також невиконання ним норми виробітку. За грудень місяць позивачу виплачено основну заробітну плату, однак не оплачено додаткову, яка нараховується зборами бригади за ознакою " коефіцієнт корисної дії". При цьому, представник відповідача пояснив, що позивач достроково залишив своє робоче місце, оскільки його релігійні переконання не дозволяють виконувати роботи після заходу сонця як і виконувати роботу у суботу.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, просить рішення залишити в силі, посилаючись на те, що доводи скарги є надуманими, а докази стосовно невиконання норм виробітку з посилання на дані метеослужби щодо денної температури 18.12.2015 року не можуть свідчити про, те що земля не була промерзлою, оскільки методика розрахунку норм виробітку передбачає застосування коефіцієнтів, якщо роботи проводяться на відкритому просторі і в зимовий період. Крім цього, заміри, на які посилається відповідач як підставу невиконання норм виробітку, проводились без застосування будь-яких вимірювальних приладів та лише майстром.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Підволочиського районного суду від 28.10.2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди сторонами не оскаржується.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про оголошення догани.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин в оскаржуваній частині судового рішення, правильно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено порушення трудової дисципліни та неналежного виконання робочих обов'язків позивачем ОСОБА_1

Вказані висновки судом зроблено на підставі аналізу доказів у справі:

- позивач відноситься до працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень і згідно табелю використання робочого часу позивач відпрацював 8 годин, які йому оплачено. Позивачем було дотримано встановлені на підприємстві правила щодо засвідчення виходу на роботу;

- відсутності у відповідача транспорту з доставки працівників на об'єкти виконання робіт та короткої тривалості світлового дня 30 грудня;

- 18.12.2015 року проведено інструктаж з проведення робіт з очистки русел 1328 пк3 та 1322 пк4, однак нормативи виробітку не зазначено і не доведено їх до працівника ;

-відсутні об'єктивні дані про об'єм грунту, які зроблені з використанням вимірювальних інструментів на кінець робочого дня та в присутності працівника.

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із вищевказаним позовом посилаючись на те, що працює ремонтником штучних споруд 2 розряду мостового цеху №1 відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії". 30.12.2015 року наказом керівника його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану, оскільки ним належним чином не виконувались його посадові обов'язки: допустив запізнення з обіду та передчасно залишив об'єкт 1322 пк 4 перегону Максимівка-В.Бірки, не виконавши встановлений норматив виробітку з очистки русла вищевказаного об'єкту. Про незаконність дисциплінарного стягнення свідчить і та обставина, що в табелі обліку використання робочого часу відповідачем констатовано, що він відпрацював вісім годин - повний робочий день, який йому оплачено в повному розмірі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 02.10.2008 р працює ремонтником штучних споруд 2 розряду мостового цеху №1 відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії" Регіональної філії "Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ( а.с.66).

30.12.2015р. начальником виробничого структурного підрозділу "Тернопільська дистанція колії", в межах його компетенції та на підставі п.4.6, 4.7 робочої інструкції, видано наказ №5-К, яким оголошено догану ОСОБА_1 - ремонтнику штучних споруд 3-го розряду мостової дільниці №1, за неналежне виконання робочих обов'язків, нераціональну та неефективну працю, самовільне залишення робочого місця без дозволу керівника, порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії"( а.с.8).

На підставі досліджених в процесі розгляду справи доказів, судом першої інстанції встановлено, що 18.12.2015 року позивач прибув на робоче місце на ст.В.Бірки о 8-00 год, де виконував роботи, які доручались майстром до 09-05 годин, часу відходу електропоїзда, яким ОСОБА_1, майстер ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прибули на ст.Ангелівка. На вказаній станції вони отримали знаряддя праці і пішки направились на об'єкт 1322 пк 4 для чищення русла.

З доповідної майстра ОСОБА_3 вбачається, що до виконання робіт з чищення русла позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приступили в 10-08 годин, на 20 хвилин продовжили свій обідній час і в 16-20 годин покинули роботи з очищення русла.(а.с.49).

З пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції встановлено, що в силу своїх релігійних переконань позивач в темну пору року та в суботу не працює фізично. Крім цього, згідно чинних правил, після 16-45 годин працівники не повинні працювати на коліях.

З табелю використання робочого часу за грудень місяць 2015 року відділу ПУМ-1 ПЧ-8 вбачається, що 18.12.2015 року позивач відпрацював повний робочий день - 8 годин, який йому встановлено п.5.1. Правил внутрішнього рудового розпорядку для працівників відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії" ( а.с.65, 69).

З пояснень позивача, свідків, що не заперечувалось і представником відповідача, судом першої інстанції встановлено, що інструктаж в ПЧМ-1 позивачу було проведено о 8 годині, однак до виконання безпосередніх обов'язків з чистки русла об'єкту 1322 на перегоні Максимівка-Ангелівка позивач приступив лише в 10-08, оскільки до місця роботи працівники колії доправляються курсуючими, згідно графіку, електропоїздами, як і для повернення на ст.В.Бірки.

При вказаних обставинах, суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність дисциплінарного проступку, оскільки роботодавець в табелі використання робочого часу зафіксував відпрацювання позивачем повного робочого дня.

Суд першої інстанції обгрунтовано та підставно відхилив доводи відповідача стосовно правомірності вмінення позивачу невиконання норм виробітку, оскільки, як вбачається з долученого відповідачем до справи розрахунку вказаного нормативу, у ньому відсутнє посилання на відповідний коефіцієнт при виконанні роботи в зимових умовах на відкритому повітрі, як це передбачено Методичними вказівками ( а.с.104,102 зв.).

Крім цього, суд першої інстанції вірно констатував, що в справі відсутні докази про те, що роботодавець довів до працівника нормативи виробітку при доведенні позивачу його завдань на об'єкті 1322 пк4, оскільки надано лише дані щодо проведення інструктажу ( а.с.106зв.) , а також і те, що обсяг робіт з розпушування та переноски грунту в даному руслі становив денну норму виробітку для двох працівників.

Суд апеляційної інстанції вважає достатньо мотивованим посилання суду першої інстанції щодо відсутності неналежного виконання та ефективності праці позивача, оскільки є суперечливими обставини щодо часу проведених замірів вибраного та перенесеного грунту та осіб які проводили такі заміри при аналізі комісійно складено акту від 18.12.2015 року та доповідної майстра від 21.12.2015 року ( а.с.100,49).

Відповідно до статті 2-1 КзпП- "Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання."

Таким чином, доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що суд неправильно застосував норми процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять правових підстав для скасування рішення суду і ухваленні нового рішення про задоволення позову відповідно до ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Регіональної філії"Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - відхилити.

Рішення Підволочиського районного суду від 05.07.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів.

Головуюча: Ткач О.І.

Судді :

Бершадська Г.В.

Гірський Б.О.