Ухвала суду № 61101709, 05.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/811/16 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/783/4526/16 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 49

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: відповідача ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19 травня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 19 травня 2016 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 23.09.1989 року відділом ЗАГС Іванківського райвиконкому Київської області, актовий запис № 109.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що він з дружиною прожили разом у шлюбі 26 років, подібних випадків, що стали причиною подачі позову ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, раніше не виникало. Переконує апеляційний суд, що примириться з дружиною. Крім того зазначає, що розірвання шлюбу матиме негативний вплив на їх спільних з позивачкою дітей.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржене рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Районним судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.09.1989 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу IV БК №303569, виданим 23.09.1989 року відділом ЗАГС Іванківського райвиконкому Київської області.

Від подружнього життя у сторін є двоє повнолітніх дітей.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони проживають окремо, подальше спільне проживання сторін та збереження їх сім'ї є неможливе та суперечитиме моральним засадам суспільства, а також прохання позивача не надавати їм з відповідачем строк для примирення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як він дійшов до них з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Аналогічні приписи викладені у ст.24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Виходячи із змісту ч.ч.3, 4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).

Згідно із ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно роз'яснень, викладених у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

У відповідності до п.11 цієї ж Постанови рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст.215 ЦПК.

Виходячи із змісту даного пункту Постанови, у рішенні повинні бути наведені мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим.

Оскаржуване рішення містить достатні мотиви для розірвання шлюбу між сторонами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19 травня 2016 рокузадишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: