Вирок № 61098899, 06.09.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/3877/16-к

Провадження №1-кп/265/297/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Мельник І.Г.,

за участю секретарів - Цепи К.С., Осіпенко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт Верхній Рогачик, Верхньорогачиського району Херсонської області, громадянка України, не одружена, навчається у Маріупольському професійному ліцеї будівництва, не працює, раніше не судима, яка зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Єрмакової Г.М.

захисника - ОСОБА_2

законного представника неповнолітньої обвинуваченої - ОСОБА_3

представників служби у справах дітей - ОСОБА_4, ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

законного представника неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_7

обвинуваченої - ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2016 року приблизно біля 10.10 годин, ОСОБА_1, знаходячись в холі приміщення Маріупольського професійного ліцею будівництва, розташованого по вулиці Лепорського, 6 в Лівобережному районі міста Маріуполя, у ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, підійшла до своєї одногрупниці ОСОБА_6, якій умисно нанесла один удар кулаком в область обличчя , чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-ліцевої травми, що супроводжувалася струсом головного мозку, перелому зовнішньої стінки лівої гайморової пазухи з лівобічним гемосинуситом, які по ступені тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як тим, що спричинили тривалий розлад здоров'я понад 21 день.

Таким чином своїми умисними діями, що виразились в причинені умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_1, вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_1 пояснила, що обвинувачення їй зрозуміле, вину в скоєному визнає повністю. Зазначила, що до подій 22 лютого 2016 року потерпілу знала, так як разом навчаються в ліцеї в одній групі. Починаючи з січня 2016 року між ними почалися конфлікти, так як вона стала спілкуватися з колишнім знайомим потерпілій. Вона не заперечує, що нанесла один удар кулаком в обличчя потерпілій, мотивуючи свої дії образами з боку потерпілій. Не заперечує, що наявні у потерпілій тілесні ушкодження сталися від її дій. В послідуючим вона просила вибачення у потерпілій за свої дії. Пояснювала, що зробила для себе висновки, розуміє, що скоїла злочин та більше такого з її боку не повториться.

Окрім визнання вини обвинуваченою ОСОБА_1, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснювала, що разом з обвинуваченою навчається у ліцеї в одній групі. 22 лютого 2016 року вона знаходилася в училище, до неї в столовій підійшла обвинувачена стала пред'являти претензії щодо якогось дзвінка, а потім нанесла один удар в область обличчя. Пояснювала, що тілесні ушкодження у неї утворилися від дій обвинуваченої. Після спричинення їй обвинуваченої тілесних ушкоджень вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в лікарні. Пояснила, що обвинувачена попросила у неї вибачення і вона їй простила.

Законний представник неповнолітній потерпілій ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснював, що ОСОБА_6, його рідна сестра, в той же день повідомила його про те, що стало між нею та обвинуваченою. Підтвердив пояснення потерпілій в частині обставин спричинення їй тілесних ушкоджень з боку обвинуваченої.

Законний представник неповнолітній обвинуваченій ОСОБА_3 охарактеризувала свою доньку виключно з позитивної сторони. Пояснила, що має вплив на доньку, вважає, що вона більше не вчинить злочинів. Вона зі своєї сторони намагалася відшкодувати витрати потерпілій за лікування, але її мати відмовилася.

Згідно з висновком експерта № 184 від 29 березня 2016 року (судово-медичний експерт Маріупольського відділення СМЕ Лактіонов М.А.) при обстеженні й зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-лицева травма, що супроводжувалася струсом головного мозку, перелом зовнішньої стінки лівої гайморової пазухи з лівобічним гемосинуситом, яка відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як тим, що спричинили тривалий розлад здоров'я (понад 21 день). Вказані тілесні ушкодження утворилися від однократної дії тупого предмету.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 65,103 КК України при призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, умови життя та виховання неповнолітньої обвинуваченої, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При призначенні покарання неповнолітній ОСОБА_1 суд враховує, що вона обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно зі ст..12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, раніше не судима та вперше притягується до кримінальної відповідальності, скоїла злочин у неповнолітньому віці, щиро покаялася у вчиненому і після вчинення нею злочину зробила для себе належні висновки - попросила вибачення у потерпілій, позитивні характеристики, як з місця навчання, так і з місця проживання. Також суд враховує нормальні житлово-побутові умови життя обвинуваченої, той факт, що обвинувачена на обліку служби у справах дітей не перебуває, позитивний вплив мати неповнолітній обвинуваченої на виховання останньої, яка може здійснювати належний контроль за поведінкою своєї неповнолітньої доньки, і оскільки неповнолітня обвинувачена на момент постановлення вироку своєю бездоганною поведінкою виправилася, суд приходить до висновку про можливість звільнення неповнолітньої ОСОБА_1 від покарання із застосуванням до неї примусових заходів виховного характеру, передбачених ч.2 ст.105 КК України.

Вирішуючи питання про те, який саме примусовий захід виховного характеру, перелік яких визначений ч.2 ст.105 КК України, буде найбільш ефективним та забезпечить позитивний виховний вплив, суд з урахуванням вищезазначених позитивних даних про особу ОСОБА_1, яка вчинила злочин середньої тяжкості, вважає за доцільне застосувати до неповнолітньої ОСОБА_1 примусовий захід виховного характеру, передбачений п.3 ч.2 ст.105 КК України у вигляді передачі неповнолітньої під нагляд її мати ОСОБА_3.

Цивільний позов у кримінальному провадженні з боку потерпілій або її законного представника, не заявлявся.

Прокурором в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради заявлено позов до цивільного відповідача ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_6 в сумі 1582,35 гривень.

Цивільний відповідач та законний представник неповнолітньої обвинуваченій ОСОБА_3 позовні вимоги визнала у повному обсязі.

На підставі положень ст..1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо злочин вчинено неповнолітньою особою, витрати на лікування відшкодовуються особами, визначеними ст..1179 ЦК України.

Відповідно до положень ст..1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами), якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок батьків відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Судом встановлено, що у неповнолітньої ОСОБА_1 відсутнє майно, необхідне для відшкодування витрат на лікування, її мати позовні вимоги визнала, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, ст..105 КК України суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити їй покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.105 КК України звільнити неповнолітню ОСОБА_1 від призначеного покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі п.3 ч.2 ст.105 КК України застосувати до неповнолітньої ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру у виді передачі її під нагляд матері ОСОБА_3 до досягнення повноліття.

Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Маріупольської міської ради витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 1582 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві) гривні 35 копійок, які перерахувати на реквізити: р/р 35429201022471, одержувач КЗ «Міська лікарня № 5 м. Маріуполя», ЗКПО 01990631, банк ГУ ДКСУ в м. Маріуполі Донецької області, МФО 834016, призначення платежу - відшкодування у місцевий бюджет коштів за лікування потерпілого.

Після досягнення ОСОБА_1 повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди, стягнення з ОСОБА_3 припинити та продовжити стягнення з ОСОБА_1.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя