Рішення № 6109835, 06.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.09 Справа№ 9/153

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Городок Львівської області,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВСМ», м. Червоноград, Львівської області,

Про стягнення 8891 грн. 50 коп., в т.ч. 8000,00 грн. основного боргу, 780,00 грн. інфляційних втрат, 110,70 грн. відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: СПД-ФО ОСОБА_1 ОСОБА_2 О.Б. (довіреність у справі).

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право та підстави відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на технічній фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Городок Львівської області, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВСМ», м. Червоноград, Львівської області, про стягнення 8891 грн. 50 коп., в т.ч. 8000,00 грн. основного боргу, 780,00 грн. інфляційних втрат, 110,70 грн. відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.08.09р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 03.09.2009р., про що сторони були належним чином повідомлені під розписку, Позивач: 18.08.09р. рекомендованою поштою № 04608129, Відповідач: 18.08.09р. рекомендованою поштою № 04608137 ( оригінали поштівок в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 03.09.2009р. розгляд справи відкладено на 17.09.2009р., про що сторони були повідомлені, повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (копії в матеріалах справи), надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить про стягнення з відповідача на свою користь 8000,00 грн. - основного боргу, 780,00 грн. - інфляційних втрат, 110,70 грн. - відсотків річних та стягнення судових витрат.

Відповідач, повторно, без поважних причин повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надіслав, не зважаючи на те, що був належним чином, під розписку, 18.08.2009р. рекомендованою поштою № 04608137 (оригінали поштівок в матеріалах справи).

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України за наявними у ній документами.

В ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено заявку-договір б/н від 19.11.2008 року та заявку-договір б/н від 02.12.2008р. на перевезення вантажним транспортом.

Предметом вказаних договорів-заявок є зобов»язання перевізника прийняти для перевезення 19 листопада 2008р. у міжміському та міжнародному сполученні вантажі брикети паливні, 22 тонни, 22 палети за маршрутом: м. Новояворівськ Львівської області, Україна, адреса митного оформлення: м. Яворів Львівської області, та доставити їх у пункт призначення: 08107, Kichberg, Auerbacher Str. 156, FRB GmbH, Німеччина, адреса розмитнення: CTS Zoll-Transit-Servise GmbH, Аn der Autobahn 1, 02828 Gorliz.

За заявкою-договором від 02 грудня 2008р. позивач зобов»язувався надати послуги з перевезення та доставки вантажів у міжміському та міжнародному сполученні вантажі - брикети паливні, 22 тонни, 22 палети за маршрутом: 12099 Berlin, Tempelhof Fair Fire Berlin, адреса розмитнення: Grenzubergang Swieckto/Franfkfurt/Oder (Fa Sovtransavto) та передати їх уповноваженій на одержання вантажу особі (Одержувачу), а Замовник зобов»язаний оплатити перевезення вантажів у порядку та у розмірах, вказаних у Актах № пп-0000306 здачі-приймання (надання послуг) від 25.11.2008р., № пп-0000307 здачі-приймання (надання послуг) від 25.11.2008р., № пп-0000317 здачі-приймання (надання послуг) від 08 грудня 2008р. та № пп-0000318 здачі-приймання (надання послуг) від 08.12.2008р., на підставі рахунків-фактур № пп-0000310 від 25 листопада 2008р. на суму 524,44 грн., № пп-0000311 від 25 листопада 2008р. на суму 4300,00 грн., № пп-0000322 від 08 грудня 2008р. на суму 426,65 грн., № пп-0000323 від 08.12.2008р. на суму 4700,00 грн.

За заявкою-договором на перевезення вантажним транспортом від 19 листопада 2008р. позивач зобов»язувався надати транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу та перевезти брикети паливні, 22 тонни, 22 палети за маршрутом: м. Новояворівськ Львівської області, Україна, адреса митного оформлення: м. Яворів Львівської області, та доставив вантаж у пункт призначення: 08107, Kichberg, Auerbacher Str. 156, FRB GmbH, Німеччина, адреса розмитнення: CTS Zoll-Transit-Servise GmbH, Аn der Autobahn 1, 02828 Gorliz.

Термін доставки не пізніше 21.11.2008р., вартість замовлення: 600 Євро в т.ч. ПДВ.

Додаткові умови: відповідальність за доставку товару несе Перевізник на умовах визначених у заявці-договорі.

За заявкою-договором на перевезення вантажним транспортом від 08 грудня 2008р. позивач зобов»язувався надати транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу та перевезти брикети паливні, 22 тонни, 22 палети, за маршрутом: м. Новояворівськ Львівської області, Україна, адреса митного оформлення: м. Яворів Львівської області, та доставити їх у пункт призначення: 12099 Berlin, Tempelhof Fair Fire Berlin, адреса розмитнення: Grenzubergang Swieckto/Franfkfurt/Oder (Fa Sovtransavto) та передати їх уповноваженій на одержання вантажу особі (Одержувачу).

Термін доставки не пізніше 05.12.2008р., вартість замовлення: 550 Евро в т.ч. ПДВ.

Додаткові умови: відповідальність за доставку товару несе Перевізник на умовах визначених у заявці-договорі.

Транспортно-експедиційні послуги за маршрутом «Новояворівськ Краківець», «Краківець- Kichberg»надані перевізником автомобілями з напівпричепами: МАН ВС 23-70 ВЕ, причіп: ВС 01-73 ХТ, МАН ВС 23-70 ВЕ, причіп. ВС 01-73 ХТ на суму 4300,00 грн. з урахуванням ПДВ + 524,44 грн. та за маршрутом «Новояворівськ Краківець», «Краківець - Berlin»МАН ВС 57-17, причіп. ВС 91-45 ХХ; МАН ВС 57-17, причіп. ВС 91-45 ХХ на суму 4700,00 грн. + 426,65 грн. за вказаними заявками-договорами, своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується Актами № пп-0000306 здачі-приймання (надання послуг) від 25.11.2008р., № пп-0000307 здачі-приймання (надання послуг) від 25.11.2008р., № пп-0000317 здачі-приймання (надання послуг) від 08 грудня 2008р. та № пп-0000318 здачі-приймання (надання послуг) від 08.12.2008р., які підписано повноважними представниками двох сторін та засвідчено печатками двох сторін, на підставі рахунків-фактур № пп-0000310 від 25 листопада 2008р. на суму 524,44 грн., № пп-0000311 від 25 листопада 2008р. на суму 4300,00 грн., № пп-0000322 від 08 грудня 2008р. на суму 426,65 грн., № пп-0000323 від 08.12.2008р. на суму 4700,00 грн. (докази в матеріалах справи).

Як вбачається з вищенаведених Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) сторони претензій одна до одної не мають.

Факт перевезення вантажів в міжнародному сполученні підтверджується Міжнародними товарно-транспртними накладними (CMR) А № 051108 та А 021108 (докази в матеріалах справи).

Взаємовідносини сторін, які не врегульовано даним заявками-договорами в міжнародному відношенні регулюються: Конвенцией о договоре международной дорожной перевозки грузов (КДПГ) (Женева, 19 травня 1956р.), Цивільним кодексом України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про транспорт», Статутом автомобільного транспорту, іншими нормативними актами України.

До Конвенції, що підписана в м. Женеві 19 травня 1956 року, Союз РСР приєднався 1 серпня 1983 року, і вона стала чинною для нього з 1 червня 1986р.

Відповідно до Закону України «Про правонаступництво України»від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов»язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Крім того, на підставі Постанови Верховної Ради України від 17 вересня 1002 року «Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів»(далі Віденська конвенція) Україна приєдналася до Конвенції. Відповідно до статті 34 Віденської конвенції, коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця, будь-який договір, що був у силі на момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути у силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці.

Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України»від 10.12.1001р. встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід»ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відтак, на спірні правовідносини сторін у даній справі поширюються, крім національного законодавства про перевезення вантажів, положення Конвенції.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги за вказаними вище заявками-договорами на загальну суму 9951,09 грн., які були оплачені відповідачем частково, а саме: по рахунку № 0000310 від 25.11.2008р. сума 524,44 грн. оплачена повністю, рахунок-фактура № 0000311 від 25.11.08р. на суму 4300,00 грн. оплачена частково, в сумі 1000,00 грн., рахунок-фактура № 0000322 від 08.12.2008р. на суму 426,65 грн. оплачено повністю.

Заборгованість складає 8000,00 грн. (9951, 09 грн. 1951,09 грн. (524,44 грн. + 1000,00 грн. + 426,65 грн. = 1951,09 грн.)

Отже, станом на час розгляду подання позову та розгляду даної справи в суді, основний борг, який не погашений відповідачем, складає суму 8000,00 грн.

З метою врегулювання спору, відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, позивачем відповідачу 03.08.2009р. відправлено по пошті лист-претензію Вих. № 07/03 від 27.03.2009р. з вимогою «терміново»погасити заборгованість за перевезення вантажу, що підтверджується оригіналом поштової квитанції № 61/668045 (оригінал поштової квитанції в матеріалах справи).

Зазначена претензія залишена відповідачем без реагування.

Згідно вищевказаних двох міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), які складені відповідно: 20.11.08р. та 03.12.08р., про що зазначено у графах 21 CMR, датами завантаження вказано: 20.11.2008р. та відповідно: 03.12.2008р. (графи 4 CMR), вантаж пройшов екологічний контроль, радіологічний контроль, держкарантин 20.11.08р. та відповідно: 03.12.08р., що засвідчено печатками відповідних служб, транспортні засоби перетнули митний кордон України 20.11.2008р. та відповідно: 03.12.2008р., що підтверджується відповідними штампами Львівської митниці.

Згідно штампів проставлених у графах 24 вищевказаних міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) вантаж, який перевозився за вказаними двома перевезеннями був отриманий вантажоодержувачами, що підтверджується печаткою вантажоотримувачів у графах 24 міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), без зауважень (застережень) в цих CMR.

Статтею 5 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19 травня 1956р.) передбачено, що накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (транспортером), при цьому ці підписи можуть бути надрукованими або замінені штемпелями відправника і перевізника (транспортера), якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається перевізником (транспортером).

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19 травня 1956р.) визначено реквізити, які мають бути вказані в накладній на міжнародне перевезення вантажів.

Пунктом 1 статті 7 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19 травня 1956р.) зазначено, що відправник несе відповідальність за всі затрати (издержки) і збитки, спричинені йому в наслідок неточності або недостатності: а) вказівок, згаданих в підпунктах b), d), e), f), g), h) і j) пункту 1 статті 6; b) вказівок, згаданих в пункті 2 статті 6; с) всіх інших вказівок або інструкцій, які даються відправником для складання накладної або для включення в неї.

Як зазначено у п. 1 статті 9 Конвенції, накладна, оскільки не доказано протилежного, служить доказом умов договору і посвідченням прийняття вантажу перевізником (транспортером).

Згідно п. 2 Конвенції, при відсутності в накладній мотивованих застережень, наявна презумпція, що вантаж і його упаковка були зовнішньо в справному стані на момент прийняття вантажу перевізником і що число вантажних місць, а також розмітка і номера відповідали вказівкам накладної.

Статтею 11 Конвенції визначено, що відправник зобов»язаний до передачі вантажу приєднати до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи і повідомити всі необхідні дані для виконання митних або інших формальностей (п.1.).

Згідно з п. 2 статті 11 Конвенції, перевірка правильності та повноти цих документів не лежить на обов»язках перевізника (транспортера), Відправник відповідає перед перевізником за всілякі збитки (всякий ущерб), який може бути спричинений відсутністю, недостатністю або неправильністю цих документів і відомостей, за виключенням випадків вини перевізника.

Перевізник несе відповідальність на тих же засадах, що і комісіонер, за наслідки втрати або неправильного використання документів, згаданих у накладній, долучених до неї або вручених йому; суму, яка належиться до відшкодування не повинна, однак, перевищувати ту, яка належала би до оплати у випадку втрати вантажу ( п. 3 статті 11 Конвенції).

Статтею 13 Конвенції визначено, що по прибуттю вантажу на місце, передбачене для його здачі, отримувач має право вимагати передачі йому другого примірника накладної і передачі йому вантажу, при цьому ним видається відповідна розписка в прийнятті.

Статтями 14, 15, 16 Конвенції передбачені дії перевізника при неможливості передачі вантажу отримувачу, відмову вантажоотримувача від отримання вантажу тощо.

Відповідно до статті 19 Конвенції, признається, що мало місце прострочення, якщо вантаж не був доставлений в договорений строк або при відсутності договореного строку, приймаючи до уваги обставини, в яких перевезення проводилось, а при частковому завантаженні приймаючи до уваги час, необхідний для складання партії вантажу частинами в нормальних умовах, - фактична тривалість перевезення перевищує час, необхідний при звичайних умовах для виконання перевезення старанним перевізником.

У всіх інших випадках, згідно статті 30 Конвенції, якщо отримувач прийняв вантаж і не встановив стану вантажу в присутності перевізника або саме пізніше в момент прийняття вантажу, коли мова йде про очевидні втрати або пошкодження, або протягом семи днів з дня прийняття вантажу, не враховуючи неділі і інших вихідних днів, коли мова йде про непомітні зовні втрати або пошкодження, не вчинив перевізнику застережень, які вказують на загальний характер втрат або пошкоджень, вважається, оскільки не доказано зворотнє, підстава для презумпції, що вантаж був прийнятий в стані, описаному у накладній.

Прострочення в доставці вантажу може привести до сплати відшкодування лише в тому випадку, якщо було вчинено письмове застереження («письменная оговорка») протягом 21 дня з дня передачі вантажу в розпорядження отримувача ( п. 3 статті 30 Конвенції).

При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоотримувача за договором, без застережень, перевезення вважається закінченим.

Відповідно до статті 19 Конвенції, признається, що мало місце прострочення, якщо вантаж не був доставлений в договорений строк або при відсутності договореного строку, приймаючи до уваги обставини, в яких перевезення проводилось, а при частковому завантаженні приймаючи до уваги час, необхідний для складання партії вантажу частинами в нормальних умовах, - фактична тривалість перевезення перевищує час, необхідний при звичайних умовах для виконання перевезення старанним перевізником.

Оглянувши подані сторонами міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), оцінку яким надано вище у цьому рішенні, встановлено, що у відповідних графах накладних відсутні будь-які застереження (оговорки) відправника, перевізника та вантажоотримувача щодо вантажу, строків перевезення, типу автомобіля, пропуску строків проходження зазначених у цих накладних автомобілів митного та іншого контролю, строків передачі їх вантажоотримувачу тощо.

Як вбачається з вищенаведених документів, одержання вантажу засвідчено підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в усіх примірниках CMR.

Розвантаження вважається закінченим після вручення водієві належним чином оформлених CMR чи ТТН на завантажений або вивантажений вантаж.

Пунктом 45 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, який затвердженого постановою РМ Української РСР від 27.06.69р. № 401 (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що за договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов»язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, передбачено, що вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред»являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру … акти заміру (зважування).

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у товарно-транспортних документах.

Виходячи з аналізу норм Конвенції, Статуту автомобільного транспорту Української РСР, договору на перевезення, порушення норм перевезення вантажу в даних двох випадках не встановлено, вантаж отримано вантажоодержувачами, про що зазначено в CMR (графа 24), разом з тим, судом не встановлено прострочення в доставці вантажу за вказаними вище перевізними документами.

Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Стаття 175 ГК України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться, а відповідно до вимог статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно частини другої п.2 статті 908 ЦК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу (ст. 307 ГК України та ст.909 ЦК України) одна сторона (перевізник) зобов”язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов”язується сплатити перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні вимоги викладені у статті 316 ГК України, які стосуються договору транспортного експедирування.

Частиною 1 статті 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу ... стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Особа, яка порушила зобов”язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та договірних зобов”язань, в судовому засіданні в повному обсязі доведено вину відповідача у неналежному виконанні взятих на себе зобов”язань за заявками - договорами від 19 листопада 2009 року та від 03 грудня 2008 року на перевезення вантажним транспортом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 780,80 грн. та 3% річних у сумі 110,70 грн., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правильність розрахунку інфляційних витрат та трьох відсотків річних була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахункам, які долучено до позовної заяви ( розрахунки інфляційних втрат та 3% річних в матеріалах справи).

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обгрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Статтею 49 ГПК України визначено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд на загальних підставах відшкодовує витрати, пов»язані зі сплатою державного мита за рахунок другої сторони, витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати пов»язані з оплатою послуг адвоката та інші витрати, визначені у статті 44 ГПК України.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог згідно з ст. 49 ГПК України.

Позивачем за даним позовом державне мито сплачено у розмірі 102 грн.00 коп. двома платіжними дорученнями №№ 316 від 25.05.09р. та № 396 від 25.06.09р., тобто не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( п/п «а»п. 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито») та 312,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені позивачем в сумі 312,50 грн. за даним позовом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., яка, була чинною на час подання позову.

В наступному, постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 08.07.2009р. була скасована постанова Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р. (Офіційний вісник України.2009 р., № 29, ст.974).

У зв»язку цим відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат за інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»(Офіційний вісник України, 2005р. № 52, ст. 3301; № 46, ст. 3080; 2007р. № 28, ст. 1116) у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., якою розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу був визначений в сумі 118,00 грн. (Вісник господарського судочинства. 4/1009. Стр. 6).

З огляду на те, що постанова КМ України від 05.08.2009р. № 825, якою встановлено розмір витрат за інформаційно-технічного забезпечення судових процесів в сумі 236,00 грн., на час подання позивачем позову до господарського суду, не була прийнята, надмірно сплачені позивачем витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194 грн. 50 коп. (312,50 грн. 118,00 грн.) повернути позивачеві з Державного бюджету України, відповідно до статті 47 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 43 - 47, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44 - 49, 60, 69, 75, 77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСМ»( п. і. 80102, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Львівська, 26, код ЄДРПОУ 22405795) на користь Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 8000 грн. 00 коп. - основного боргу, 780 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 110 грн. 70 коп. відсотків річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн.00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати позивачу: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених ним в сумі 194 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

За згодою представника, 17.09.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення складена, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України, та підписана 23.09.2009р. Рішення може бути оскаржене в порядку ст.ст. 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя