Ухвала суду № 61095293, 31.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/280/16-ц Головуючий у І інстанції Бойко М. Г.Провадження № 22-ц/780/4183/16 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М. А.Категорія 18 31.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

31 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Поліщука М.А.,

суддів: Антоненко В.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору недійсним та повернення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір фінансового лізингу, стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на її користь грошові кошти в розмірі 66 000 грн. сплачені в якості авансового платежу та кошти витрачені на переїзд до м. Одеси в розмірі 1200 грн.

Позов обґрунтовувала тим, що у мережі Інтернет вона знайшла рекламне оголошення ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» в якому йшлося про швидке отримання автомобіля за акційною ціною 303 000 грн. Перед укладанням договору представник відповідача в усній формі роз'яснила, що вона повинна спочатку сплатити передплату за автомобіль у сумі 66 000 гривень, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого буде укладено договір і упродовж декількох днів відповідач передасть їй у користування автомобіль за договором купівлі-продажу.

01 березня 2016 року між нею та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу. Після підписання договору позивачем було виявлено, що вартість автомобіля зазначена 660 000 грн., а сума сплачена нею у якості авансу насправді є адміністративним платежем. 02 березня 2016 року вона звернулась до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» з вимогою про повернення грошових коштів та розірвання договору фінансового лізингу. Відповіді на її лист від відповідача вона так і не отримала.

Позивач вважає, що відповідачем було порушено її права, як споживача, оскільки під час укладання даного правочину застосовано нечесну підприємницьку діяльність та умови оспорюваного договору є несправедливими, оскільки вони порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін і завдають шкоди позивачеві.

Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу №003389 від 01 березня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_2.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 66 000 грн. адміністративного платежу та судові витрати у сумі 917,87 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір містить несправедливі умови для позивача, всупереч вимогам чинного законодавства відповідач здійснює свою діяльність не отримавши статусу фінансової установи, яка може надавати фінансові послуги, без отримання ліцензії для здійснення фінансової діяльності, оспорюваний договір лізингу не був нотаріально посвідченим, що в сукупності є передбаченими законом підставами для визнання договору недійсним і стягнення з відповідача на користь позивача сплачених за договором коштів.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони відповідають обставинам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Судом встановлено, що 01 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено Договори фінансового лізингу №003389, предметом якого є транспортний засіб марки/модель Ford Kuga, комплектація/модифікація ambiente, об'єм/тип двигуна - 2,0 дизель, тип КПП - механічна, тип приводу передній зазначений у п. 1.1. ст. 1 Договору та у Специфікації, що є додатком № 2 до Договору, вартістю 24 087,59 доларів США, що на дату укладення договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, становить 660 000,00 грн. Відповідно до умов договору відповідач (лізингодавець) зобов'язався придбати у свою власність предмет лізингу і передати його позивачу (лізингоодержувачу) у користування на строк та на умовах передбачених договором.

У Додатку №1 до Договору фінансового лізингу зазначені наступні платежі: вартість предмету лізингу 24 087,59 дол. США; авансовий платіж 50%; сума виплат авансового платежу 12 043,80 дол. США; щомісячний авансовий платіж 1 003,65 дол. США; адміністративний платіж 2 408,76 дол. США; комісія за передачу (3%) 722,63 дол. США. Період погашення вартості предмета лізингу визначений у дванадцять місяців. Вартість ПЛ на дату підписання договору 660 000 грн. Курс долара на день укладання договору 27,40 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору відповідач зобов'язався передати позивачеві у користування предмет лізингу не пізніше 120 робочих днів з дня отримання на поточний рахунок відповідача наступних платежів: адміністративного платежу, Авансового платежу, комісії за передачу предмета лізинг у разі наявності; оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного Договору.

На виконання умов договору позивач сплатила на рахунок лізингодавця авансовий платіж в розмірі 66 000,00 грн. (квитанція №0.0.514079246.1 від 01.03.2016). Вказаний авансовий платіж відповідачем згідно умов п. 9.7 договору був зарахований як адміністративний платіж (а.с.14).

Відповідно до п. 12.1 Договору фінансового лізингу, лізингоодержувач який не сплатив Адміністративний платіж, частково або повністю сплатив Авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання Договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Лізингнодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 40% (сорок відсотків) Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку не повертається.

Листом від 02 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача з проханням розірвання договору фінансового лізингу та повернення авансового платежу в сумі 66000 грн., які станом на момент розгляду справи позивачу неповернуті.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону). Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Проаналізувавши зміст спірного договору фінансового лізингу від 01 березня 2016 року, суд прийшов до вірного висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Так, згідно пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Обгрунтовано судом визнано як несправедливі умови договору п. п.4.1, 10.14, 12.4, 12.5, 12.6 та 12.13 Договору, які в сукупності свідчать про відсутність належного захисту прав лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов»язань лізингодавцем.

Окрім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 01.03.2016 року інформація про ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» до Державного реєстру фінансових установ та Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що веде Нацкомфінпослуг, не вносилась. Товариство статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримувало.

Таким чином, станом на дату укладання договору фінансового лізингу, відповідач не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, а тому не мав права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що спірний договір фінансового лізингу від 01 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» нотаріально посвідчено не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Також, судом першої інстанції підставно взято до уваги правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги на те, що відповідач вважає договір фінансового лізингу розірваним на підставі заяви позивача від 2.03.2016 року, про що повідомив його листом від 24.03.2016 року не заслуговують на увагу, оскільки з врахуванням положень ст..12 Договору та ст..651 ЦК України та обставин справи доказів, що позивач погодилась на розірвання договору на умовах, запропонованих відповідачем, не надано.

Інші обставини, на які посилається ТОВ «ВАШ АВТО» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» - відхилити.

Заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: