Рішення № 61086769, 30.08.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Винту Ю.М., Міцнея В.Ф.

секретар: Вівчарик Н.В.

за участю: відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/6 частину квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 грудня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності останньої на 1/6 частку у квартирі АДРЕСА_1, стягнення на її користь грошової вартості цієї частки та визнання права власності ОСОБА_2 на 1/6 частку у квартирі.

В обґрунтування позову посилалися на те, що вищевказана квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло належала в рівних частках ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5.13 липня 2014 року померла ОСОБА_4, після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частку вищезазначеної квартири. Спадкоємцями зазначеного майна в одній другій його частки, що становить 1/6 частку квартири, є діти ОСОБА_4 - позивачка ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1.

Вказували на те, що частка ОСОБА_2 у спірній квартирі становить ?, ОСОБА_3 1/3 частина, ОСОБА_1 1/6 частина. Відповідно до оцінки спадкового майна вартість 1/6 частини квартири становить 53 533,66 грн. Крім того, відповідачка забезпечена житлом, оскільки має постійне місце проживання в буд. №7-А

_______________________

№22-ц/794/250/16 Головуючий у 1 інстанції: Дудаков С.Є.

Категорія: 39 Доповідач: Литвинюк І.М.

по вул. Ходорівській в м. Чернівці.

З огляду на те, що частка відповідачки ОСОБА_1 у праві спільної власності на спадкове майно є незначною, не підлягає технічному поділу з виділенням в натурі в окреме ізольоване приміщення, просили припинити право власності ОСОБА_1 на 1/6 частину спадкового майна, стягнувши на її користь з ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 53 633,66 грн., яку внесли на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 грудня 2015 року позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 53 633,66 грн., які внесені ОСОБА_2 на рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, в рахунок компенсації вартості 1/6 частки квартири АДРЕСА_3.

Визнано за ОСОБА_2 право власності 1/6 частку у квартирі АДРЕСА_2.

На дане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вказує на те, що рішенням суду порушено не тільки її право власності, але й житлові права, оскільки іншого житла на праві власності у неї немає. В рішенні суду відсутня мотивувальна частина, а тому незрозуміло, з яких підстав суд прийшов до висновку про необхідність припинення її права власності на частку в квартирі АДРЕСА_4, та нормами яких нормативно-правових актів при цьому суд керувався. Крім того, при вирішенні питання про позбавлення її права на частку у спільному майні суд належним чином не мотивував, чи завдасть таке припинення власності істотної шкоди її інтересам.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 13 липня 2014 року померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09 квітня 1999 року, виданого департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, квартира АДРЕСА_4 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2015 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали по 1/2 частці від 1/3 частки квартири АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п.1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї (постанова Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі 6-81цс11).

При цьому, остання умова що така шкода не буде істотною, є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (постанова Верховного Суду України від 2 липня 2014 року по справі 6-68цс14).

Отже, відповідно до положень ст. 365 ЦК України, дана норма допускає, що в разі припинення права на частку у спільному майні інший співвласник може зазнати певної шкоди, однак таке припинення права не повинно завдавати саме істотної шкоди цьому співвласнику.

В апеляційній скарзіОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку з припиненням права на 1/6 частку у квартирі АДРЕСА_5 їй завдається істотна шкода, оскільки іншого житла на праві власності в неї немає.

Однак, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім 1/6 частки у спірній квартирі ОСОБА_1 має у власності квартируАДРЕСА_6 загальною площею 44,30 кв.м, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачкою в судовому засіданні (т. 1 а.с. 78, 174).

Як вбачається з пояснень представників позивачів та відповідачки, між сторонами склались неприязні стосунки, неодноразово виникали конфлікти з приводу користування спільним майном, у звязку з чим викликались співробітники міліції (т. 1 а.с.158-161).

З огляду на викладене, встановлено, що спірна квартира є спільною власністю сторін по справі, спільне користування і розподіл між сторонами в натурі є неможливим, частка відповідачки у спільній власності становить 1/6 (7,23 кв. м. від загальної площі, з яких житлова площа становить 4,5 кв.м.), тобто є незначною та такою, що не може бути виділена із спільного майна.

За таких обставин, з урахуванням обставин справи та наявності у відповідача на праві власності іншого об'єкту житлової нерухомості, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку припинення права відповідачки на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника майна, не порушить її прав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що припинення права на частку істотно порушує її житлові права, є необґрунтованими з наведених вище підстав. А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, для припинення права власності ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі зі стягненням на її користь компенсації вартості 1/6 частки у праві спільної власності.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо розміру компенсації вартості частки відповідачки у спірній квартирі.

За частиною другоюстатті 365 ЦК Українисуд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем. Згоди особи, право якої на частку у спільному майні припиняється, на отримання компенсації за його частку не потрібно (позивачу лише необхідно внести вартість частки, право на яку припиняється, на депозитний рахунок суду).

Розмір грошової компенсації у порядкуст. 365 ЦК Українивизначається відповідно до дійсної вартості нерухомого майнана час розгляду справи.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивачки надано звіт про незалежну оцінку майна від 28 липня 2014 року, відповідно до якого ринкова вартість квартири АДРЕСА_7 становить 321802 грн., а відтак вартість 1/6 частки - 53 633,66 грн. (т. 1 а.с. 27).

Вказана сума була внесена ОСОБА_2 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області відповідно до квитанції № 73 від 03 червня 2015 року (а.с.90).

ОСОБА_1 із висновком експерта в дослідженні № 119/14 про оцінку квартири не погодилася та зазначала, що експерт значно занизивзначення вартості 1 кв.м. досліджуваної квартири порівняно із вартістю1 кв.м. аналогічних об'єктів нерухомості.

На порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, а саме: не роз'яснив відповідачу про можливість призначення у справі експертизи для встановлення вартості її частки майна станом на час ухвалення рішення у цій справі, натомість помилково послався на звіт про оцінку майна від 28 липня 2014 року, згідно з яким вартість 1/6 частини квартири, яка належить відповідачці, становить 53633,66 грн., та не з'ясував, чи є така грошова компенсація ринковою вартістю належної відповідачу частки на час розгляду справи.

В суді апеляційної інстанції за клопотанням відповідачки було проведено судову будівельно-технічну експертизу № 409 від 14 червня 2016 року, згідно з висновком якої загальна ринкова вартість спірної квартири АДРЕСА_7 становить 581875,00 грн., вартість 1/6 частки відповідно - 96979,17 грн.

15 серпня та 16 серпня 2016 року позивачкою ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області № 37319021008745 вартість 1/6 частини спірної квартири в розмірі 43346,16 грн., виходячи з визначеної у висновку ринкової вартості квартири на день проведення експертизи та з урахуванням попередньо внесеної суми у розмірі 53 633,66 грн..

Отже, відповідачка ОСОБА_1 зможе отримати справедливу компенсацію вартості частки у майні шляхом перерахування їй внесеної позивачкою на депозитний рахунок суду грошової суми.

Враховуючи викладене, оскільки є правові й фактичні підстави для припинення права власності відповідачки на частку у нерухомому майні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру визначеної грошової компенсації 1/6 частки в квартирі АДРЕСА_3, яка становить 96979,17 грн., з виплатою вказаної суми відповідачці ОСОБА_1 з депозитного рахунку ТУ ДСА в Чернівецькій області, які попередньо були внесені позивачкою. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 грудня 2015 року в частині розміру компенсації вартості 1/6 частки в квартирі змінити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/6 частки в квартирі АДРЕСА_8 у розмірі 96979,17 грн., які внесені ОСОБА_2 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (номера рахунку 37315005000089, 37319021008745, код 26311401 в ГУ ДКСУ у Чернівецькій області).

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/

З оригіналом згідно: