Постанова № 61080834, 05.09.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа №906/8/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі Головченко Д.М.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №14-89 від 18.04.2016)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №627/19 від 01.02.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.2016 у справі №906/8/16

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

Відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

про стягнення 3 087 135,62 грн.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області №906/8/16 від 13.04.2016 (ОСОБА_3А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №906/8/16 від 23.05.2016 року прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.2016 р. у справі №906/8/16.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду №906/8/16 від 13.06.2016, від 18.07.2016 розгляд апеляційної скарги відкладався.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 в зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Саврія В.А. у період з 15 серпня 2016 р. по 13 вересня 2016 р. включно та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді, у справі №906/8/16 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №906/8/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №906/8/16 від 16.08.2016 колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю. прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.2016 у справі №906/8/16.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №906/8/16 від 17.08.2016 розгляд апеляційної скарги колегією суддів відкладався.

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення залишити без змін.

Також, Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" подано суду клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи для підтвердження достовірності та правильності розрахунку позовних вимог.

Судова колегія розглянула подане клопотання та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Таким чином, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в межах провадження у справі №906/8/16 відсутні підстави для призначення експертизи, оскільки не вбачається потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши неодноразово пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При цьому апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (відповідач, покупець) укладено договір №13-414-ПР купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами до нього №1 від 10.07.2013, №2 від 31.12.2013, №3 від 28.04.2014, №4 від 15.05.2014, №5 від 05.09.2014, №6 від 10.11.2014, №7 від 08.12.2014, №8 від 22.12.2014, №9 від 05.02.2015, № 10 від 10.03.2015, №11 від 23.03.2015, №12 від 03.04.2015, №13 від 12.05.2015, №14 від 03.06.2015, №15 від 19.06.2015 (а.с. 20-41).

Додатковими угодами сторони узгоджували вартість природного газу, обсяги поставки, порядок розрахунків, відповідальність сторін а також строк дії договору.

Відповідно до розділів 1, 3 Договору з урахуванням додаткових угод до нього позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2013-2015 роках імпортований природний газ, виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Як зазначив позивач, на виконання умов укладеного між сторонами Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв протягом січня 2013 року, червня-серпня 2013 року, лютого-квітня 2014 року природний газ в обсязі 28 090,259 тис. куб. м. на загальну суму 112 272 873,91 грн.

Як на доказ поставки природного газу позивач посилається на акти приймання-передачі від 31.01.2013 за січень на суму 29 084 601,96 грн., від 30.06.2013 за червень 2013р. на суму 10 770 531,62 грн., від 31.07.2013 за липень 2013р. на суму 12 658 707,22 грн., від 31.08.2013 за серпень 2013р. на суму 10 634 407,72 грн., від 28.02.2014 за лютий 2014р. на суму 24 875 427,64 грн., від 31.03.2014 за березень 2014р. на суму 21 983 639,92 грн., від 30.04.2014 за квітень 2014р. на суму 2 265 557,83 грн. (а.с. 42-48).

Приписами п.п. 3.1 3.3, 3.4 Договору встановлено, що продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 до договору від 31.12.2013, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі.

Додатковою угодою №3 від 28.04.2014 до договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13-414-ПР п.6.1 договору викладено в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".

Відповідно до п.5 додаткової угоди №3 від 28.04.2014, в цій частині угода поширює свою дію на відносини сторін з 18 березня 2014 р.

Згідно п.6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання продавця виключно в день надходження коштів від споживачів покупця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затверджених відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ.

За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Відповідно до розділу 11 договору з врахуванням змін, які були внесені сторонами додатковими угодами, договір набуває чинності з дати підписанні уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р. і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №15 від 19.06.2015 до договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013р. № 13-414-ПР сторони дійшли згоди про наступне:

- вважати договір №13-414-ПР від 31.01.2013 таким, що припинив свою дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015.

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Остаточні розрахунки за отриманий природний газ проведено 27.11.2014, що підтверджується довідками позивача (а.с. 15-19) та не заперечується відповідачем.

Водночас, позивач вважає, що відповідач в порушення умов п.6.1 розрахунки за отриманий природний газ здійснював несвоєчасно, тому посилаючись на ст.625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 539 931,76 грн. 3% річних та 2 547 203,86 грн. інфляційних.

За результатами розгляду позову, господарським судом винесено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

До такого ж висновку дійшла судова колегія апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13-44-ПР від 31.01.2013.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 112 272 873,91грн., а відповідачем проведено оплату за поставлений природний газ.

Як вже зазначалось вище, додатковими угодами №2 від 31.12.2013 та №3 від 28.04.2014 сторони визначили порядок оплати за поставлений природний газ, зокрема, вказали, що остаточний розрахунок здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. Тобто сторони у договорі акт приймання-передачі визначили суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі ст. ст. 6, 11 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, уклавши додаткові угоди № 2 від 31.12.2013 та №3 до договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13-414-Пр сторони змінили порядок розрахунків, передбачивши дві умови настання остаточного строку розрахунку, а саме настання 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу та наявність підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу.

В той же час в п.3.4 договору сторони обумовили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, сторони в договорі визначили взаємні права та обов'язки щодо оформлення факту передачі та прийняття газу. Обов'язком відповідача було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а обов'язок позивача полягав у поверненні підписаних зі своєї сторони актів, наданих відповідачем, або наданням письмової відмови від підписання акта.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Так, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на виконання п.3.4 договору надав підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою відповідача акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 на суму 29 084 601,96 грн. за газ, прийнятий у січні 2013р.;

- акт приймання-передачі від 30.06.2013 на суму 10 770 531,62 грн. за газ, прийнятий у червні 2013р.

- акт приймання-передачі від 31.07.2013 на суму 12 658 707,22 грн., за газ прийнятий у липні 2013р.:

- акт приймання-передачі від 31.08.2013 на суму 10 634 407,72 грн. за газ, прийнятий у серпні 2013р.;

- акт приймання-передачі від 28.02.2014 на суму 24 875 427,64 грн. за газ, прийнятий у лютому 2014р.;

- акт приймання-передачі від 31.03.2014 на суму 21 983 639,92 грн. за газ, прийнятий у березні 2014р.;

- акт приймання-передачі від 30.04.2014 на суму 2 265 557,83 грн. за газ, прийнятий у квітні 2014р.

Підписані позивачем та відповідачем вищеперелічені акти приймання-передачі природного газу позивачем долучені до позовної заяви, що свідчить про належне виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі актів приймання-передачі природного газу позивачеві.

Натомість позивачем не виконано зустрічного зобов'язання щодо повернення належним чином оформлений актів приймання-передачі природного газу відповідачу. В матеріалах справи відсутні докази направлення таких актів позивачем на адресу відповідача.

Згідно п.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. При цьому, подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Також, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №3-7гс14, вбачається, що оскільки у договорі сторони визначили Акт приймання-передачі газу істотним елементом встановлених між ними правовідносин, то договір як джерело матеріального права підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі ст.ст.6, 11 ЦК України.

За таких обставин, проаналізувавши умови договору, укладеного між сторонами суд дійшов висновку, що у відповідача виникає обов'язок провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним за умови, що до цього часу відповідач отримає від позивача підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу.

За обставин ненастання строку виконання відповідачем зобов'язань по зазначених актах приймання-передачі, вимоги позивача є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.2016 у справі №906/8/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

2. Справу №906/8/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Крейбух О.Г.