Постанова № 61080663, 01.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2016 р. Справа№ 910/12382/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Буравльова С.І.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Пісна Д.В. - довіреність № 451 від 22.07.2016.

Медведь А.В. - довіреність № 117 від 15.01.2016.

Дробот Д.М. - довіреність № 4324 від 18.07.2016.

від боржника: Ляшко О.В. - довіреність б/н від 07.07.2016.

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства „ТММ-ЕНЕРГОБУД" та Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року

у справі № 910/12382/16 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства „Перший український міжнародний банк"

до Приватного акціонерного товариства „ТММ-ЕНЕРГОБУД"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/12382/16 про банкрутство ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД", визнано ПАТ „Перший український міжнародний банк" кредитором боржника на суму 175 241 010,54 грн., з яких: 175 227 230,54 грн. - вимоги четвертої черги, 13 780,00 грн. - вимоги першої черги, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бондарчука О.П., вирішено інші процедурні питання.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року про порушення провадження у справі про банкрутство та прийняти нове, яким відмовити ініціюючому кредитору у порушенні провадження у справі про банкрутство ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД", посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Крім того, не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „Державний ощадний банк України" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД", посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями вказані апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Буравльова С.І., Разіної Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційні скарги ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" та ПАТ „Державний ощадний банк України" прийнято до провадження та призначено їх до розгляду на 30.08.2016 року.

У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційні скарги представник ініціюючого кредитора просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні 30.08.2016 року оголошено перерву у справі до 01.09.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника ініціюючого кредитора надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник боржника в судовому засіданні 01.09.2016 року вимоги апеляційних скарг підтримав, просив їх задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року про порушення провадження у справі про банкрутство та прийняти нове, яким відмовити ініціюючому кредитору у порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД".

Представники ініціюючого кредитора в судовому засіданні проти вимог скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечували, просили залишити їх без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року - без змін.

Розпорядник майна боржника та представник ПАТ „Ощадбанк" в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У судовому засіданні 01.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" слід відмовити, ухвалу господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року про порушення провадження у справі - залишити без змін, в той час, як апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ „Державний ощадний банк України" підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" у зв'язку з неспроможністю останнього погасити наявну кредиторську заборгованість.

На підтвердження своїх посилань, звертаючись до суду із заявою про ініціювання процедури банкрутства боржника, заявник подав рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року у справі № 904/9359/14, наказ господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 року у справі № 904/9359/14 про примусове виконання вказаного рішення, постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження № 46594034 від 19.02.2015 року та постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.03.2015 року про приєднання виконавчого провадження № 46594034 до зведеного виконавчого провадження № 46774408.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року прийнято заяву ПАТ „Перший український міжнародний банк" про банкрутство ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/12382/16 про банкрутство ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД", визнано ПАТ „Перший український міжнародний банк" кредитором боржника на суму 175 241 010,54 грн., з яких: 175 227 230,54 грн. - вимоги четвертої черги, 13 780,00 грн. - вимоги першої черги, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бондарчука О.П.

Вказана ухвала мотивована наявністю підстав для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, обґрунтованістю вимог заявника, їх безспірності та вжиття ним заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Перевіряючи законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів не знайшла підстав для її скасування з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Статтею 11 Закону про банкрутство передбачено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави). До заяви кредитора додаються також копія виконавчого документа.

Тобто, вказані у вищенаведеній статті докази є обов'язковими, в той час як надання інших документів на підтвердження викладених у заяві обставин, зокрема інформацію щодо стану виконання виконавчого провадження, закон не вимагає.

Згідно із частинами 1-3 ст. 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.05.2008 року між ЗАТ „Перший український міжнародний банк" (правонаступником якого є ПАТ „Перший український міжнародний банк", надалі - заявник) та ЗАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" (правонаступником якого є ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД", надалі - боржник) укладено Генеральний договір № ЮР/08-22 про відкриття акредитивів з додатковими угодами (№ 1 від 09.07.2008 року, № 2 від 08.08.2008 року, № 3 від 29.08.2008 року, № 4 від 09.10.2008 року, № 5 від 26.02.2009 року, № 6 від 31.03.2009 року, № 7 від 23.06.2009 року, № 8 від 30.12.2009 року, № 9 від 30.06.2010 року, № 10 від 01.07.2010 року, № 11 від 02.08.2010 року, № 12 від 31.08.2010 року, № 13 від 30.09.2010 року, № 14 від 30.06.2011 року, № 15 від 31.10.2011 року, № 16 від 13.01.2012 року, № 17 від 31.07.2012 року, № 18 від 31.08.2012 року, № 19 від 28.09.2012 року, № 20 від 31.10.2012 року, № 21 від 28.12.2012 року, № 22 від 30.08.2013 року, № 23 від 26.12.2013 року) та специфікаціями до нього (далі - Генеральний договір).

У зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх обов'язків з повернення кредиту, 29.12.2014 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9359/14 стягнуто солідарно з ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" та ТОВ „Агро-Топ" на користь ПАТ „Перший український міжнародний банк" заборгованість по кредиту у розмірі 2 671 580,66 доларів США, заборгованість по кредиту у розмірі 3 520 956,00 євро, заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 304 172,76 доларів США, заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 392 469,45 євро, пеню за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 11 409 904,39 грн. Стягнуто з ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" на користь ПАТ „Перший український міжнародний банк" судовий збір у розмірі 73.080, 00 грн.

12.01.2015 року Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/9359/14 видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року.

19.02.2015 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 46594034 по примусовому виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 року по справі № 904/9359/14 відносно боржника.

04.03.2016 року постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого, провадження ВП № 46594034 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 46774408.

Як зазначає ініціюючий кредитор у своїй заяві, в період з 16.07.2015 року по 22.12.2015 року за Генеральним договором було добровільно частково погашено заборгованість по кредиту на загальну суму 273 833,58 доларів США шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок за Генеральним договором.

Отже, судом вірно встановлено, що загальна сума підтверджених грошових вимог до боржника складає 175 227 230,54 грн., що становить більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначені вимоги складаються з суми основного боргу за Генеральним договором (156 829 910,52 грн.) та суми заборгованості за непогашеними відсотками за користування кредитом (18 397 320,02 грн.), яка відповідно до ч.3 ст. 10 Закону про банкрутство включається до розміру безспірних вимог.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на здійснення погашення вимог банку у виконавчому провадженні щодо стягнення з ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" суми заборгованості, проте, всупереч ст.ст. 33,34 ГПК України, останнім не додано належних та допустимих доказів погашення вимог ПАТ „ПУМБ" в межах саме виконавчого провадження № 46594034.

Крім того, встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором № ЮР/08-22 від 28.05.2008 року заявником укладено ряд договорів, а саме:

- Іпотечний договір № ЮР/08-22/Іп-2 (без видачі заставної ) від 26.02.2009 року;

- Іпотечний договір № ЮР/08-22/Іп-3 (без видачі заставної) від 03.11.2008 року;

- Договір застави рухомого майна № 10-1162 від 29.07.2011 року;

- Договір застави майнових прав № 10-621 від 03.03.2011 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-2 від 11.06.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-3 від 13.06.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-5 від 16.07.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-6 від 16.07.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-7 від 16.07.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-8 від 30.07.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-9 від 30.07.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-10 від 31.07.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-11 від 29.08.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-12 від 29.08.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-13 від 29.08.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-14 від 15.09.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-14 від 15.09.2008 року;

- Договір застави № ЮР/08-22/Змп-16 від 03.10. 2008 року.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна, у справах про банкрутство мають статус забезпечених.

Статтею ст. 23 Закону передбачено, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Як вбачається з заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, заявник відмовляється від вимог забезпечених заставою майна боржника у порядку ст. 547 Цивільного Кодексу України та ст. 23 Закону про банкрутство.

Відповідно до вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в який було вчинено правочин.

Виходячи зі змісту вимог ч. 3 ст. 214, ст. 547 ЦК України, Закону про банкрутство, зокрема, ч. ч. 1, 2, 8 ст. 23 даного Закону, у разі відмови від забезпечення, забезпечений кредитор зобов'язаний подати заяву про відмову від забезпечення у письмовому вигляді на адресу господарського суду, а також документи, в обґрунтування вказаної заяви, тобто заставний кредитор у разі відмови від забезпечення у повному обсязі чи частково, повинен оформити своє волевиявлення у письмовому вигляді та направити його на адресу господарського суду та боржника - заставодавця (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2016 року у справі № 914/1606/14).

Як вбачається з матеріалів справи, заявником в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство боржника було зазначено про відмову від забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором № ЮР/08-22 від 28.05.2008 року.

Боржник, в свою чергу, в апеляційній скарзі посилається на те, що заявником до заяви не додано доказів надсилання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство, в якій зокрема міститься заява про відмову від забезпечення.

Проте, дані обставини спростовуються наявними у справі доказами на підтвердження направлення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, яка містить відмову від забезпечення, боржнику та до господарського суду м. Києва, про що свідчить фіскальний чек про направлення цінної посилки.

Відповідно до п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", матеріали звітності, документи і декларації платників податків пересилаються в межах України в листах, бандеролях, посилках з оголошеною цінністю з додержанням цих Правил та з урахуванням особливостей, визначених у Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799.

Пунктом 78 Правил надання послуг поштового зв'язку редакції від 28.07.1997 року № 799 передбачено, що внутрішні листи і бандеролі з оголошеною цінністю та посилки, відправниками яких є фізичні особи, подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. За бажанням відправника вони можуть прийматися з описом вкладення. Працівник об'єкта поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно абзацу шостого підпункту 3.3 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", при застосуванні пункту 6 статті 63 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

На підставі аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що відсутність опису вкладення до листа або зазначення в ньому помилкової інформації не тягне за собою наслідків у вигляді повернення апеляційної скарги, оскільки законодавством не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення.

Крім того, підтвердженням направлення відповідної заяви боржнику є опис вкладення та запис в журналі реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції ПАТ „ПУМБ" за 2015-2016 роки, надані суду апеляційної інстанції, який підтверджує факт реєстрації вихідного номеру заяви про порушення справи про банкрутство ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД".

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про належне повідомлення заявником боржника та господарського суду про відмову від забезпечення за вищевказаними договорами, а відтак місцевим судом відповідна відмова від забезпечення правомірно прийнята, з огляду на що вимоги заявника, які не забезпечені майном боржника, є безспірним, що підтверджується рішенням господарського суду, наказом, виданим на підставі цього рішення та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також фактом не виконання зобов'язань у сумі 175 227 230,54 грн., тримісячний строк погашення яких минув (виконавче провадження відкрито 19.02.2015 року, а з заявою про порушення справи про банкрутство заявник звернувся 06.07.2016 року), вимоги заявника сукупно складають більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 7 ст. 16 вказаного закону, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

Підстав для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника, перелічених у ч. 7 ст. 16 Закону, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, оскільки ініціюючим кредитором до своєї заяви додано всі необхідні документи, які передбачено статтею 11 Закону про банкрутство, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності усіх підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" та визнання ПАТ „Перший український міжнародний банк" кредитором боржника у сумі 175 227 230,54 грн.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції скаржник посилається на те, що заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника підписано не уповноваженою на те особою.

Вказані обставини колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК України).

В силу ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків; смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Статтею 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.

Як вбачається із заяви ПАТ „ПУМБ" № КНО-61-05-321 від 06.07.2016 року про порушення справи про банкрутство боржника, її було підписано представником ПАТ „ПУМБ" за довіреністю. До вказаної заяви було додано копію довіреності на ім'я заступника голови правління ПАТ „ПУМБ" ОСОБА_7 від 16.12.2014 року, яка зареєстрована в реєстрі за номером 1937. Довіреність видана ПАТ „ПУМБ" в особі Голови Правління Черненка С.П. та дійсна до 16.12.2017 року включно.

Виходячи з вищезазначених норм, оскільки довіреність на заступника Голови Правління ПАТ „ПУМБ" ОСОБА_7 від 16.12.2014 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 1937, було видано уповноваженою особою, строком дії до 16.12.2017 року включно та у встановленому законом порядку не було скасовано, отже остання є чинною.

Згідно вказаної довіреності вбачається, що заступнику Голови Правління ПАТ „ПУМБ" ОСОБА_7 надано право представляти інтереси ПАТ „ПУМБ" в усіх державних органах, усіх установах, усіх підприємствах та організаціях, судових установах, здійснювати від імені Банку інші дії, що випливають із цієї довіреності та не суперечать законодавству України.

З аналізу вищенаведеного можна дійти висновку, що заступник Голови Правління ПАТ „ПУМБ" ОСОБА_7 мав повноваження підписувати заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" від імені ПАТ „ПУМБ". Жодних обмежень щодо підписання такої заяви довіреність на ім'я ОСОБА_7 не містить.

Крім того, відповідно до п. 14 Листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" від 14.12.2007 року № 01-8/973, господарський суд за наявності у нього сумнівів щодо повноважень посадової особи підприємства (організації) на підписання позовної заяви не позбавлений права і можливості витребувати відповідні додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення такої заяви без розгляду.

На підтвердження дійсності підпису представника ПАТ „ПУМБ" ОСОБА_7, в апеляційній інстанції кредитором також додано наказ № 228 ОС від 15.07.2011 року про прийняття останнього за переведенням з ПАТ „Донгорбанк" з 16.07.2011 року на посаду Заступника Голови Правління ПУМБ, в якому міститься підпис ОСОБА_7

Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для повернення або залишення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду, з огляду на що апеляційна скарга з цих доводів задоволенню не підлягає.

Господарським судом міста Києва також законно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання представника боржника про скерування заяви про порушення справи про банкрутство за підсудністю до господарського суду Херсонської області у зв'язку зі зміною місцезнаходження боржника, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство (06.07.2016 року), та станом на дату винесення ухвали про прийняття відповідної заяви до провадження (11.07.2016 року) відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження боржника є: 03055, м. Київ, вул. галі Тимофєєвої, буд. 3.

В той же час, станом на 28.07.2016 року, відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження боржника є: 73000, м. Херсон, Комсомольський р-н, вул. Нафтовиків, буд. 15, оф. 410.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідно до ч. 8 п. 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 „Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI)" (зі змінами та доповненнями), зміна місцезнаходження боржника після прийняття до розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство до порушення провадження у справі про банкрутство не тягне за собою зміни підсудності справи і передачі матеріалів справи до господарського суду за новим місцезнаходженням боржника.

Таким чином, оскільки боржник змінив своє місцезнаходження після винесення ухвали господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, то відсутні підстави для скерування її за підсудністю до іншого суду, а тому апеляційна скарга боржника в цій частині також не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 16 Закону про банкрутство, питання введення розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна вирішується господарським судом в ухвалі підготовчого засідання.

Відповідно до ст. 114 Закону кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого надати заяву на участь у даній справі. У разі неотримання судом від нього такої заяви, розпорядник майна призначається судом без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Вирішуючи питання про правомірність призначення арбітражного керуючого Бондарчука О.П. розпорядником майна боржника, судом встановлено, що автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України було визначено кандидатуру арбітражного керуючого Танську Т.Ю. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 328 від 28.02.2013 року), для призначення її розпорядником майна ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД", від якої, в свою чергу, надійшла заява про відмову від участі у справі № 910/12382/16 в якості розпорядника майна боржника.

Натомість, до суду надійшли заяви арбітражних керуючих Титаренка М.О., Гриценка І.І., Гусака Ю.М., Менчака В.В. та Бондарчука О.П. про участь у справі в якості розпорядника майна боржника.

Дослідивши відповідні заяви на підставі аналізу відповідності кожного з кандидатів на призначення вимогам чинного законодавства, а також можливості та доцільності виконання ними своїх повноважень, виходячи із внутрішнього переконання, що базується на всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи у їх сукупності, врахувавши професійний досвід, наявність необхідних організаційних та технічних можливостей для належного виконання обов'язків розпорядника майна боржника, а також відсутність обмежень щодо здійснення діяльності арбітражного керуючого, судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо призначення розпорядником майна ПрАТ „ТММ-ЕНЕРГОБУД" арбітражного керуючого

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що будь-яких заперечень щодо призначення Бондарчука О.П. розпорядником майна боржника у учасників провадження у справі немає та матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року у даній справі про порушення справи про банкрутство є обґрунтованою та такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволенні та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Щодо апеляційної скарги ПАТ „Державний ощадний банк України", то колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, враховуючи таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Так, розгляд грошових вимог кредиторів здійснюється у порядку ст. 23 Закону про банкрутство, а саме після здійснення відповідного оприлюднення оголошення та шляхом розгляду судом заявлених в установленому порядку грошових вимог кредиторів у попередньому засіданні. Отже, факт наявності або відсутності грошових вимог кредитора до боржника встановлюється судом першої інстанції виключно в попередньому засіданні, де у тому числі здійснюється і дослідження доказів (первинних документів), які такі вимоги підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2016 року до місцевого господарського суду надійшла заява ПАТ „Державний ощадний банк України" про визнання грошових вимог до боржника на суму 665 882 218,87 грн.

У той же час, як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується присутніми учасниками провадження, в даній справі про банкрутство грошові вимоги кредиторів судом ще не розглядались та реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку не затверджувався. У даному випадку справа про банкрутство перебуває на проміжному етапі до проведення попереднього засідання, на якому відсутні інші, окрім боржника, ініціюючого кредитора та розпорядника майна учасники провадження у справі, так як інші кредитори можуть набути статусу учасника провадження у справі виключно у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 11.05.2016 року у справі № 927/84/16).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки станом на момент звернення ПАТ „Державний ощадний банк України" з апеляційною скаргою реєстр вимог кредиторів боржника не затверджений судом, то останнє ще не набуло і не могло набути статусу учасника провадження у справі про банкрутство - кредитора в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, а відтак позбавлене права на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство" юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

З метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України Постановою Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7 роз'яснено, що у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 80, 91, 99, 101-106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „ТММ-ЕНЕРГОБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року у справі № 910/12382/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року у справі № 910/12382/16 залишити без змін.

3. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року у справі № 910/12382/16, припинити.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

5. Справу № 910/12382/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.І. Буравльов

Т.І. Разіна