Рішення № 61080435, 29.08.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р.Справа № 916/1156/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 564 836,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „ПроКредит Банк" (далі по тексу - ПАТ „ПроКредит Банк") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексу - ОСОБА_1) про стягнення заборгованості в загальній сумі 564 836,34 грн., яка складається із заборгованості за договором про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р., а саме: капіталу у розмірі 268 668,69 грн., процентів у розмірі 48 119,65 грн., процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 11 394,71 грн., пені у розмірі 46 294,95 грн. та із заборгованості за договором про надання траншу №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р. а саме: капіталу у розмірі 170 356,29 грн., процентів у розмірі 5 501,05 грн., процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 4 390,50 грн., пені у розмірі 10 110,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за рамковою угодою № FW501.1075 від 16.07.2014р. грошових зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, на підставі якої у подальшому між сторонами по справі було укладено договір про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. та договір про надання траншу №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р.

Представник відповідача в судове засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місця проживання ОСОБА_1 згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65114, Одеська область, м. Одеса, вул. Левітана,113, в/ч були повернути суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ОСОБА_1 не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

До господарського суду надійшла заява від представника позивача, в якій останній просив проводити судове засідання, призначене на 29.08.2016р. о 11 год. 15 хв., за відсутності представника ПАТ „ПроКредит Банк" та зазначив, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.07.2014р. між ПАТ „ПроКредит Банк" (Кредитор) та ОСОБА_1(Позичальник) було укладено рамкову угоду № FW501.1075, відповідно до п. п. 2.1, 2.2 якої Кредитор на підставі угоди зобов'язується здійснювати кредитування Позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами. Ліміт суми кредитування Позичальника встановлено у розмірі 300 000,00 доларів США.

У відповідності до п. 3.5 рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. кредит вважається виданим з моменту списання суми кредиту з відповідного рахунку Кредитора з метою видачі кредиту, а при видачі овердрафту - з моменту виникнення дебетового сальдо поточного рахунку Позичальника.

Згідно з п. 4.1 рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою.

Так, п. п. 9.1.1, 9.2.1 1 рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. передбачено, що Позичальник має право отримати кредит після підписання відповідного кредитного договору та виконання усіх умов його отримання у строк та на умовах угоди та кредитного договору. Позичальник зобов'язаний щоразу у день настання строків погашення грошових зобов'язань забезпечувати належне їх погашення, здійснювати перевірку проведення погашення та його належності. У випадку настання обставин, що перешкоджають погашенню грошових зобов'язань Позичальник зобов'язаний невідкладно вживати належних та достатніх заходів для усунення цих обставин.

Згідно зі ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України з кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

В подальшому з метою отримання кредиту та відповідно до умов рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. між Позичальником та Кредитором було укладено договір про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. та договір про надання траншу №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р.

Відповідно до п. п. 1, 2 договору про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. Кредитор на підставі та умовах рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р., а також цього договору зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених рамковою угодою та цим договором. Розмір кредиту за вказаним договором про надання траншу складав 350 000,00 грн. Строк користування кредитом складає 36 місяців включно. Способом видачі кредиту є зарахування коштів на рахунок Позичальника НОМЕР_2 у Кредитора.

Пунктами 7, 8 договору про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. передбачено, що даний договір є невід'ємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонам, що виникли на підставі цього договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання Позичальником і однією уповноваженою особою Кредитора і діє протягом усього строку користування кредитом до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, а саме виписка по банківському рахунку, на виконання умов кредитного договору про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. позивачем було перераховано ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 350 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_1.

11.08.2014р. між ПАТ „ПроКредит Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання траншу №501.44762/FW501.1075, відповідно до п. п. 1, 2 якого Кредитор на підставі та умовах рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р., а також цього договору зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених рамковою угодою та цим договором. Розмір кредиту за вказаним договором про надання траншу складав 200 000,00 грн. Строк користування кредитом складає 60 місяців від дати видачі кредиту включно. Способом видачі кредиту є зарахування коштів на рахунок Позичальника НОМЕР_2 у Кредитора.

Згідно з п. п. 7, 8 договору про надання траншу №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р. даний договір є невід'ємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонам, що виникли на підставі цього договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання Позичальником і однією уповноваженою особою Кредитора і діє протягом усього строку користування кредитом до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором.

Як свідчить виписка з рахунку Позичальника, ПАТ „ПроКредит Банк" було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. на виконання умов договору про надання траншу №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р. на рахунок НОМЕР_1.

Так, п. п. 7.1-7.2 рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. передбачено, що Погашення грошових зобов'язань здійснюється у строк, порядку, черговості, валюті та розмірі, встановлені угодою та кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на визначений Кредитором рахунок. Строк виконання зобов'язань по сплаті процентів, неустойки, комісії, витрат пов'язаних з укладанням, виконанням, припиненням, договорів та погашення заборгованості вважається таким, що настав з моменту їх нарахування. Погашення грошових зобов'язань відбувається відповідно до правил, встановлених угодою та кредитними договорами незалежно від зміни курсів валюти та будь-яких інших обставин, якщо інше не передбачено законодавством. Грошові зобов'язання вважаються погашеними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов'язань та у встановленій угодою черговості на відповідний рахунок Кредитора. Графік повернення кредиту та сплати процентів сторони погодили у додатках №1 до кожного з договорів про надання траншу.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе за рамковою угодою №FW501.1075 від 16.07.2014р. та договорів про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. та №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р. грошових зобов'язань ОСОБА_1 було прострочено оплату платежів, передбачених договорами.

Відповідно до п. п. 8.2, 8.6 рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту, зокрема, у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш, ніж три банківські дні. У разі виникнення заборгованості Позичальника тривалістю понад 30 календарних днів Позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення не пізніше, ніж через три банківські дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення, незалежно від того, чи Кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором.

02.03.2016р. ПАТ „ПроКредит Банк" надіслав вимоги відповідачу про повне дострокове погашення кредиту, зазначивши, що за договором про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. загальний строк прострочення складає 258 днів, а за договором про надання траншу №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р. складає 64 дні.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Як вбачається з наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за договором про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. протягом періоду з 18.08.2014р. по 21.04.2016р. за відповідачем рахується заборгованість з дострокового повернення кредиту у розмірі 268 668,69 грн. За договором про надання траншу №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р. протягом періоду з 29.09.2014р. по 21.04.2016р. розмір заборгованість з дострокового повернення кредиту складає 170 356,29 грн. Таким чином, станом на 21.04.2016р. за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 439 024,98 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з п. п. 4.1-4.2 рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок, станом на 21.04.2016р. за ОСОБА_1 рахується заборгованість перед ПАТ „ПроКредит Банк" зі сплати відсотків за користування кредитом в загальній сумі 53 620,7 грн. У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „ПроКредит Банк" в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом в загальній сумі 53 620,7 грн.

Умовами рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р., а саме п. 4.4 передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту, Позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом „факт/360" від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.

Разом з тим, у розділі 1 рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. дано визначення терміну „неправомірне користування кредитом" - користування кредитом/його частиною чи з порушенням інших умов угоди та/або кредитних договорів.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. ст. 536, 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати проценти за неправомірне користування кредитом (донараховані проценти) за договорами про надання траншу в загальному розмірі 15 785,21 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок донарахованих процентів господарський суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 вищевказаної постанови проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

На підставі вищезазначеного та з урахуванням наданого позивачем розрахунку донарахованих процентів, господарський суд доходить висновку, що проценти за неправомірне користування кредитом, нараховані на суму заборгованості по капіталу у розмірі 439 024,98 грн., за своєю правовою природою є платою за користування чужими коштами, яку позивач повинен сплатити у випадку порушення графіку повернення кредиту.

У зв'язку з вищевикладеним господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „ПроКредит Банк" в частині стягнення із відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в загальному розмірі 15 787,21 грн.

Відповідно до п. 10.2 рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. при порушенні, встановлених договорами строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує штрафну неустойку у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, розмір неустойки збільшується до 1% за умови подання Кредитором відповідного повідомлення Позичальнику про таке збільшення. Неустойку не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80 % усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30 % від суми заборгованості. Якщо законодавством встановлено обмеження щодо максимального розміру пені для певних осіб, то в такому випадку пеня нараховується в максимальному розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, абзацом 2 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

З посиланням на вищезазначену умову рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. позивачем було нараховано ОСОБА_1 пеню (подвійну облікову ставку) за порушення строків виконання грошових зобов'язань у загальному розмірі 59 405,45 грн., яку він заявляє до стягнення звертаючись із зазначеним позовом, з приводу чого господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. та договорів про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. та договору №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р., укладеними між сторонами по справі, не передбачено відповідальності за порушення прийнятих на себе зобов'язань у вигляді нарахування пені, яка складає подвійну облікову ставку Національного банку України, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 547 ЦК України, має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ „ПроКредит Банк" у зазначеній частині.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед публічним акціонерним товариства „ПроКредит Банк" в загальному розмірі 508 432,89 грн., яка складається із суми заборгованості за кредитом в розмірі 439 024,98 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі 48 119,65 грн. за договором про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. та 5 501,05 грн. за договором про надання траншу №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р., відсотків за користування чужими грошовими коштами в загальному розмірі 15 787,21 грн. витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк" заборгованості за кредитом в загальному розмірі 439 024,98 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі 48 119,65 грн. за договором про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. та 5 501,05 грн. за договором про надання траншу №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р., відсотків за користування чужими грошовими коштами за договором про надання траншу №501.44703/FW501.1075 від 16.07.2014р. у розмірі 11 394,71 грн. та 4 390,50 грн. за договором про надання траншу №501.44762/FW501.1075 від 11.08.2014р. відповідно до ст.ст. 193, 345, 346 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 546-549, 610 - 612, 617, 625, 629, 640, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями). В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, в/ч, ідентифікаційний номер НОМЕР_3/ на користь публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк" /03115, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 107-А, ідентифікаційний код 21677333/ заборгованість за кредитом в загальному розмірі 439 024 грн. 98 коп. /чотириста тридцять дев'ять тисяч двадцять чотири грн. 98 коп./, заборгованість за нарахованими процентами в загальному розмірі 53 620 грн. 7 коп. /п'ятдесят три тисячі шістсот двадцять грн. 7 коп./, проценти за неправомірне користування кредитом в загальному розмірі 15 787 грн. 21 коп. /п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 21 коп./, судовий збір у розмірі 7 626 грн. 48 коп. /сім тисяч шістсот двадцять шість грн. 48 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 05.09.2016р.

Суддя С.П. Желєзна