Постанова № 61076061, 29.08.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

29 серпня 2016 року Справа № 814/1188/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Аль-Фа", вул. Фалеєвська, 3/4, м. Миколаїв, 54030

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській обл., вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2013 р. № 0000502220, визнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Аль-Фа", звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2013 р. № 0000502220, визнання протиправними дій відповідача щодо визнання в акті перевірки правочинів позивача нікчемними.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податковий орган безпідставно зробив висновок щодо збільшення грошового зобов'язання, оскільки висновки про порушення вимог податкового законодавства зроблені виключно на припущеннях посадової особи, яка проводила перевірку, а висновки щодо нікчемності проведених господарських операцій з ТОВ "Цементрейд" перебувають поза межами компетенції податкового органу.

Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яких наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність факту визнання такого договору недійсним або нікчемним сама по собі не свідчить про його виконання сторонами. Позивачем не надано відомостей на підтвердження здійснених операцій щодо обсягу та виду наданих послуг, наявність персоналу для здійснення операцій, підтвердження розрахунків між постачальником послуг та їх отримувачем (т. 2 а. с. 60-62).

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У грудні 2012 р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за серпень 2012 р., результати якої оформлені актом від 28.12.2012 р. № 100/22-200/36317247 (т. 1 а. с. 11-27).

Перевіркою виявлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за серпень 2012 р. у розмірі 226861,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 р. № 0000502220 на суму 340291,50 грн. (т. 1 а. с. 10).

За період, що підлягав перевірці, позивач придбав у ТОВ "Цементрейд" наступні товари/послуги:

- консультаційні послуги на суму 8100,00 грн.;

- послуги по оренді рекламних площ на суму 16100,00 грн.;

- послуги з перевезення вантажу на суму 76220,00 грн.;

- електроустаткування на суму 31113,00 грн.;

- комп'ютерне устаткування на суму 31113,00 грн.;

- ультразвуковий, радіографічний контроль на суму 45000,00 грн.;

- подрібнене лушпиння на суму 239600,00 грн.;

- дизельне паливо на суму 913420,00 грн.

Загальну суму ПДВ 226861,00 грн. з отриманих від ТОВ "Цементрейд" товарів/послуг позивач включив до податкового кредиту за серпень 2012 р. (т. 1 а. с. 213-219).

На підтвердження правомірності включення суми ПДВ до податкового кредиту позивач надав суду письмові договори, рахунки, видаткові та податкові накладні, акти надання послуг і товарно-транспортні накладні (т. 1 а. с. 37-200, 220-260, т. 2 а. с. 1-59).

У письмових поясненнях позивач зазначив, що значна частина придбаних товарів/послуг реалізована іншим суб'єктам господарювання (т. 1 а. с. 206-208).

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства відповідач обґрунтовує тим, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, а саме: відсутні номери посвідчень водіїв, реквізити автопідприємств, у графі "пункт навантаження" зазначена лише назва міста. Крім того, відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Цементрейд" як доказ неможливості фактичного транспортування товарів безпосередньо від контрагента-постачальника.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Як вказано у п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд погоджується з позицією позивача стосовно безпідставності посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Цементрейд", оскільки даний акт відображає лише такий факт і не може бути доказом безтоварності операцій.

У той же час суд вважає обґрунтованою позицію відповідача щодо господарських операцій по придбанню консультаційних послуг, послуг по оренді рекламних площ, послуг з перевезення вантажу, електроустаткування, комп'ютерного устаткування, ультразвукового, радіографічного контролю та подрібненого лушпиння, на доказ здійснення яких позивачем не надано відомостей на підтвердження здійснених операцій, з яких би вбачався обсяг та вид наданих послуг, наявність достатньої кількості персоналу для здійснення вказаних операцій, підтвердження розрахунків між постачальником послуг та їх отримувачем, не надано банківських виписок.

З питання реальності здійснення господарської операції по придбанню дизельного палива суд зазначає наступне.

Позивачем не надано до перевірки, а також суду подорожні листи, договори на перевезення та інші документи, у тому числі заявки на поставку, паспорти якості товару, які підтверджують виконання такої поставки. Також не було надано належних доказів оплати отриманих від ТОВ "Цементрейд" товарів шляхом зарахування відповідних сум покупця на рахунки постачальника (платіжні доручення, виписки з банківських рахунків постачальника або покупця тощо).

Правила перевезення нафтопродуктів регулюються Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).

Так в силу приписів п. 5.4.1 Інструкції, яка відповідно до п. 1 є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Відповідно до п.5.4.3 вказаної Інструкції маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі, якщо нафтопродукти в заводській упаковці. Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Положення п.6.1 даної Інструкці передбачають, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Пункти 7.5.6 - 7.5.10 Інструкції в свою чергу, визначають відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

- перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику; при цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу;

- четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. На вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

Позивач не надав суду ТТН належної форми для перевезення нафтопродуктів, довіреності вантажоодержувача та вантажовідправника, подорожні листи, відомості щодо конкретного місця розвантаження палива та інші документи, необхідні для підтвердження реальності здійснення господарської операції з продажу та поставки дизельного палива.

Також позивач не надав суду доказів наявності в нього виробничих потужностей для можливості прийняття та зберігання дизельного палива, яке було придбано у ТОВ "Цементрейд".

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання в акті перевірки правочинів позивача нікчемними суд виходить з наступного.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 4 п. 86.1 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Крім того, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої заперечення до відповідного акту, які можуть бути в подальшому враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок, відповідно до ст. 58 ПК України, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником).

У той же час, відповідно до ст. 17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

У свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги щодо протиправності дій по включенню до актів перевірки будь-яких даних.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність оскаржуваного рішення, натомість позивач надав суду лише первинні бухгалтерські документи, які однак не можуть однозначно свідчити про реальність господарських операцій.

З позиції Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 р. по справі № 21-737во10) вбачається, що дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, як то: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів та інше, а тому відсутність достатніх доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність формування товариством витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних та інших доказів.

Позивач не виконав свого обов'язку надати всі докази в обґрунтування своїх вимог, у зв'язку з чим суд вирішує справу, виходячи з наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що заявлені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич