Рішення № 6102728, 19.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.09 Справа № 8/100

За позовом Приватного підприємства «Торос-Груп», с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 27147 грн. 64 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за поставлений товар у розмірі 14867грн. 81 коп., пені у розмірі 6927 грн. 47 коп., інфляційних нарахувань у сумі 4460 грн. 42 коп., 3% річних у розмірі 891 грн. 94 коп., які нараховані у звязку з неналежним виконанням ним умов договору постачання №ДГ-5, укладеного між сторонами 12.02.08 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05 травня до 19 травня 2009 року у звязку з неявкою відповідача.

До судового засідання, призначеного на 19.05.09 року, сторони не зявилися.

Позивач, поштою, спрямував до суду клопотання, яким ставить суд до відома про підтримку позову та просить розглянути спір по суті за його (позивача) відсутності (вих. №б/н від 12.05.09 року).

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не зявився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що юридичною адресою відповідача є АДРЕСА_1 (довідка державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради НОМЕР_2 від 24.04.09 року), а фактичною АДРЕСА_3, - на які судом 16.04.09 року за вих. №442 та 06.05.09 року за вих. №513 спрямовано ухвали суду про призначення справи до судових слухань.

Оператор поштового звязку повернув до суду письмове повідомлення про вручення відповідачу першого з цих поштових відправлень (на адресу: АДРЕСА_1), однак він з невідомих причин не зявився до судового засідання, призначеного на 05.05.09 року; поштове відправлення на адресу: вул. Фабрична,2, - тим же оператором повернуто до суду з довідкою: «адресат відсутній»; два наступні поштові відправлення на день розгляду спору по суті до суду не повернуто.

Згідно ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Дані про інше місцезнаходження відповідача у суду відсутні.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань, а тому, керуючись ч.3 ст.22, ст.ст.43 та 75 ГПК України, він вважає за можливе розглянути спір по суті за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

12.02.08 року між Приватним підприємством «Торос-Груп»(далі ПП «Торос-Груп», - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, - покупець) укладено договір №ДГ-5, згідно якому постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, за замовленням покупця, здійснити поставку визначеного цим договором товару, а покупець зобовязується на умовах та у порядку, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Предметом поставки за цим договором є товари медичного призначення, перелік, характеристики та вартість яких визначена у Додатку №1, який є невідємною частиною цього договору (п.1.2).

Покупець надає постачальнику замовлення на поставку товару, у якому вказується: перелік, кількість товару, бажаний строк поставки партії товару. Замовлення може бути передане поштовим звязком, факсограмою або за допомогою засобів електронного звязку (п.2.1).

Накладні є документом, який замінює специфікацію та протокол узгодження цін і є невідємною частиною договору (п.1.4).

Передача товару здійснюється за довіреністю на отримання матеріальних цінностей (п.2.6). Під час передачі товару сторони оформлюють та підписують видаткову накладну, у якій зазначається номенклатура, кількість та вартість фактично переданої партії товару (п.2.7).Право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (п.2.8).Товар вважається переданим з моменту підписання покупцем видаткової накладної (п.2.9).

Покупець зобовязаний оплатити вартість поставленого товару протягом 21 календарного дня з дня поставки товару у розмірі, передбаченому відповідною видатковою накладною на партію товару (п.4.1), у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.2); днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.3).

За невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством України та цим договором (п.6.1); за прострочення покупцем строків оплати товару, вказаних у цьому договорі, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення (п.6.3).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2008 року (п.7.1). У випадку відсутності заяви жодної із сторін про припинення дії цього договору протягом останнього місяця дії договору, дія останнього автоматично продовжується на один рік (па.7.2); одностороння зміна умов договору або його розірвання не допускається (п.7.3) (а.с.25-27).

На виконання умов договору постачальник відпустив покупцеві товар, що підтверджується видатковими накладними:

№РНК-000062 від 15.02.08 року на 842,81 грн.;

№РНК-000063 від 15.02.08 року на 693,27 грн.;

№РНК-000069 від 15.02.08 року на 617,02 грн.;

№РНК-000080 від 19.02.08 року на 815,35 грн.;

№РНК-000081 від 19.02.08 року на 367,50 грн.;

№РНК-000117 від 22.02.08 року на 687,32 грн.;

№РНК-000118 від 26.02.08 року на 8149,11 грн.;

№РНК-000122 від 26.02.08 року на 477,72 грн.;

№РНК-000127 від 26.02.08 року на 105,86 грн.;

№РНК-000146 від 03.03.08 року на 636,19 грн.;

№РНК-000150 від 05.03.08 року на 9594,21 грн.;

№РНК-000151 від 05.03.08 року на 620,68 грн.;

№РН-000092 від 12.03.08 року на 317,25 грн.;

№РН-000093 від 12.03.08 року на 887,43 грн.;

№РН-000134 від 20.03.08 року на 2551,84 грн.;

№РН-000146 від 27.03.08 року на 2015,42 грн.;

№РН-000151 від 01.04.08 року на 556,32 грн.;

№РН-000150 від 01.04.08 року на 1613,80 грн.;

№РН-000173 від 01.04.08 року на 156,75 грн.;

№РН-000174 від 01.04.08 року на 764,75 грн.;

№РН-000218 від 04.04.08 року на 966,51 грн.;

№РН-000229 від 08.04.08 року на 210,98 грн.;

№РН-000230 від 08.04.08 року на 196,65 грн.;

№РН-000261 від 14.04.08 року на 106,16 грн.;

№РН-000260 від 14.04.08 року на 2575,48 грн.;

№РН-000275 від 16.04.08 року на 2985,19 грн.;

№РН-000276 від 16.04.08 року на 1014,75 грн.;

№РН-000341 від 24.04.08 року на 1306,43 грн.;

№РН-000463 від 14.05.08 року на 1961,76 грн.;

№РН-000464 від 14.05.08 року на 667,50 грн.;

№РН-000503 від 21.05.08 року на 2475,22 грн.;

№РН-000743 від 11.06.08 року на 4514,38 грн.;

№РН-000744 від 13.06.08 року на 2873,44 грн., - а всього на загальну суму 54325,05 грн.

Відповідач частково повернув позивачу товар на загальну суму 15116,95 грн., що підтверджується видатковими накладними: №ВП-0000001 від 24.06.08 року на 9797,62 грн.; №ВП-0000002 від 24.06.08 року на 3042,29 грн.; №ВП-0000003 від 05.07.08 року на 1611,68 грн. та №ВП-0000005 від 29.11.08 року на 623,13 грн.

Звідси, - залишок боргу становить 39208,10 грн. (54325,05 грн. 15116,95 грн.).

Позивач стверджує, що відповідач частково сплатив вартість отриманого товару на суму 24340,29 грн., - з огляду на що станом на день звернення позивача до суду залишок суми боргу становив 14867,81 грн.

Крім того, позивач надав до справи розрахунки суми:

пені за період з 08.03.08 року по 06.03.09 року у розмірі 6927,47 грн.;

3% річних у розмірі 891,94 грн.;

інфляційних нарахувань у розмірі 4460,42 грн.

Таким чином, загальна сума позову на день вирішення спору по суті складає 27147,64 грн. (14867,81 грн.+6927,47 грн.+891,94 грн. +4460,42 грн.).

Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦКУ встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

2.В той же час пеня підлягає стягненню частково.

Так, позивач просить стягнути її за період з 08.03.08 року по 06.03.09 року у сумі 6927,47 року.

Згідно частині 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З договору, укладеного між сторонами (п.6.3), вбачається, що вони домовилися про стягнення пені на загально встановлених чинним законодавством умовах.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ для стягнення пені встановлено скорочений річний термін.

З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до суду 14.04.09 року (а.с.2-10), - а тому пеня може бути стягнута в межах одного року з вказаної дати, тобто за період з 14.04.08 року по 14.04.09 року, у загальній сумі 6719,29 грн., - а не 6927,47 грн., як просить позивач.

Отже, позов підлягає задоволенню на загальну суму 26939,46 грн. (14867,81 грн.+6719,29 грн.+891,94 грн. +4460,42 грн.).

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог - як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства, а саме: державне мито у сумі 269,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 117,10 грн.; в іншій частині судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який має наступні адреси: юридична АДРЕСА_1; фактична: АДРЕСА_3, - на користь Приватного підприємства «Торос-Груп», ідентифікаційний код 34902211, яке знаходиться за адресою: село Білогородка, вул. Меліоративна, 15 Києво-Святошинського району Київської області, - основний борг у сумі 14867 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 81 коп., пеню у сумі 6719 (шість тисяч сімсот девятнадцять) грн. 29 коп., 3% річних у сумі 891 (вісімсот девяносто одна), грн. 94 коп., інфляційні нарахування у сумі 4460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 42 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 269 (двісті шістдесят девять) грн. 39 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 (сто сімнадцять) грн. 10 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 травня 2009 року.

Суддя А.П.Середа