Рішення № 6102198, 11.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/3568

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 - по довіреності, ОСОБА_2 особисто,

відповідача Синельников Є.В. - по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/3568

за позовом приватного підприємця ОСОБА_2

дотовариства з обмеженою відповідністю «Альфа-Етекс»

простягнення 545 922 грн. 79 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась в суд з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідністю «Альфа-Етекс»(далі-відповідач) 545 922 грн. 74 коп. заборгованості за невиконання відповідачем зобовязань по поставці продукції згідно договорів купівлі-продажу від 05.01.2005 року та від 05.01.2006 року, з них: 296900 грн. сума попередньої оплати, 154343,63 грн. інфляційних, 24027,93 грн. - 3 % річних та 35225 грн. пені. Крім того, позивач просить стягнути збитки у вигляді додаткових витрат при розгляді іншої справи № 01-11/5957 в сумі 35426,23 грн., з них: 3290,06 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 26325 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 5693,17 грн. витрат по оплаті вартості експертних досліджень.

У судовому засіданні 04.11.2008 року представник позивача подав заяву про уточнення суми позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 545922,79 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 04.11.2008 року провадження у справі № 17/3568 було зупинено у звязку з призначенням судово-почеркознавчої експертизи, і ухвалою суду від 02.06.2009 року провадження у справі № 17/3568 було поновлено у звязку із закінченням експертизи.

У судовому засіданні 11.06.2009 року представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив задовольнити, подав заяву про стягнення з відповідача 2648,88 грн. сплачених ним за проведення призначених судом судово-технічної експертизи та судово-почеркознавчої експертизи.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2009 року зявився, проти позову заперечує через безпідставність заявлених вимог, стверджує, що на протязі серпня-грудня 2005 року передало позивачу товар на загальну суму 295062 грн., факт поставки підтверджується наданими суду видатковими накладними (а.с.18-25), податковими накладними (а.с.26-33), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2007 року (а.с.38-40); стягнення річних і інфляційних здійснюється за умови прострочення виконання грошового зобовязання (стаття 625 Цивільного кодексу України), тоді як в даному випадку мова йде про поставку товару; відсутні докази факту порушення строків виконання зобовязань по поставці товару, договором від 05.01.2005 року не передбачено нарахування і стягнення пені; вимоги про стягнення понесених позивачем витрат при розгляді іншої справи № 01-11/5957 в сумі 35426,23 грн. є безпідставними, оскільки покладаються на позивача у випадку відмови у позові. Крім того, було подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу б/н від 05.01.2005 року, за умовами пунктів 1.1, 2.1, 2.5 якого відповідач зобовязався продати, а позивач зобовязався прийняти товар за умови його попередньої оплати за три банківські дні до відвантаження товару зі складу відповідача.

Сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами, договір сторонами виконувався, і відповідно до пункту 5.3 договору діяв до 31.12.2005 року.

В подальшому у звязку із закінченням строку дії договору від 05.01.2005 року між сторонами був укладений аналогічний за змістом договір купівлі-продажу від 05.01.2006 року.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням в силу статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов пункту 2.5 договору від 05.01.2005 року провів попередню оплату товару в сумі 261750 грн., та договору від 05.01.2006 року в сумі 35150 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.22-37) на загальну суму 296900 грн.

За умовами пункту 2.5 договорів від 05.01.2005 року, 05.01.2006 року відповідач повинен був відвантажувати позивачу зі свого складу товар в залежності від проведеної позивачем за три банківські дні попередньої оплати за нього.

Проте, за твердженням позивача, зазначений товар вона не отримала, зверталась в усному порядку до відповідача з вимогами про повернення суми попередньої оплати, однак відповідач грошей не повернув і товару не поставив.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами у даній справі були укладені та виконувались договори, які за своєю правовою природою являються договорами купівлі-продажу. Умовами договорів визначено, що оплата товару вноситься попередньо і оплачений товар поставляється покупцю через три банківських дні після внесення оплати. Отже, після трьох банківських днів з дня внесення попередньої оплати у продавця виникає зобовязання поставити товар покупцю, а у покупця виникає право вимагати поставку оплаченого товару. Проте, ні договором від 05.01.2005 року, ні договором від 05.01.2006 року сторонами не визначено строків та порядку повернення продавцем сум попередньої оплати покупцеві.

Судом встановлено, що 02.07.2008 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога з пропозицією в семиденний термін погасити заборгованість в сумі 545922,74 грн. (в тому числі 296900 грн. попередньої оплати) В даному випадку суд вважає, що строк виконання відповідачем зобовязання по поверненню попередньої оплати позивачу настав з моменту направлення цієї вимоги 02.07.2008 року.

Відповідач товариство з обмеженою відповідністю «Альфа-Етекс» проти позову заперечує через безпідставність заявлених вимог, стверджуючи, що на протязі серпня-грудня 2005 року передало позивачу товар на загальну суму 295062 грн., факт поставки підтверджується наданими суду видатковими накладними на загальну суму 295062 грн., а саме: РН-0000150 від 03.08.2005 року на суму 101 388 грн., РН-0000153 від 04.08.2005 року на суму 22830,30 грн., РН-0000169 від 20.08.2005 року на суму 14181,70 грн., РН-0000186 від 02.09.2005 року на суму 72030 грн., РН-000212 від 03.10.2005 року на суму 23 544,80 грн., РН-000210 від 21.10.2005 року на суму 8175,70 грн., РН-000241 від 30.11.2005 року на суму 47911,50 грн., РН-000247 від 08.12.2005 року на суму 5 000 грн. (а.с.18-25).

Крім того, відповідач в підтвердження виконання своїх зобовязань надав суду податкові накладні №№ 182, 183, 203, 195, 235, 247, 272, 287 (а.с.26-33).

З наданих відповідачем суду податкових накладних № 182 від 03.08.2005 року, № 183 від 04.08.2005 року, № 203 від 02.09.2005 року та № 195 від 20.08.2005 року взагалі не можна встановити по якому договору вони видані позивачу, оскільки в графі «Умова поставки»відсутня будь-яка інформація. А в податкових накладних № 235 від 03.10.2005 року, № 247 від 21.10.2005 року, № 272 від 30.11.2005 року, № 287 від 08.12.2005 року в графі «Умова поставки»зазначено, що податкова накладна видана по договору № ДГ-0000032 від 14.02.2005 року, який не є тим договором, у звязку з невиконанням яких (від 05.01.2005 року та від 05.01.2006 року) позивач звернувся до суду з даним позовом.

Що стосується постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2007 року відносно службових осіб ТОВ «Альфа-Етекс», на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, то її зміст зводиться до того, що позивач - приватний підприємець ОСОБА_2 з 2003 року мала господарські відносини з відповідачем ТОВ «Альфа-Етекс», в кінці 2006 року ОСОБА_2 звернулась до директора ТОВ «Альфа-Етекс»Купець Т.Е. з претензією стосовно поставки товару на загальну суму 296900 грн., на що директор відповіла, що з березня або квітня 2006 року вона обовязково почне відвантажувати продукцію чи поверне кошти. Також в постанові від 16.11.2007 року зазначено, що покази ОСОБА_2 спростовуються у звязку з існуванням видаткових накладних РН-0000150 від 03.08.2005 року на суму 101 388 грн., РН-0000153 від 04.08.2005 року на суму 22830,30 грн., РН-0000169 від 20.08.2005 року на суму 14181,70 грн., РН-0000186 від 02.09.2005 року на суму 72030 грн., РН-000212 від 03.10.2005 року на суму 23 544,80 грн., РН-000210 від 21.10.2005 року на суму 8175,70 грн., РН-000241 від 30.11.2005 року на суму 47911,50 грн., РН-000247 від 08.12.2005 року на суму 5 000 грн. та РН-0000019 від 27.01.2006 року на суму 35149,61 грн., які свідчать про отримання ОСОБА_2 на протязі серпня 2005 року по січень 2006 року рибних консерв від ТОВ «Альфа-Етекс».

В результаті оцінки викладених в постанові від 16.11.2007 року обставин на предмет їх правового значення для вирішення даного спору, суд за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України перевірив накладні: РН-0000150 від 03.08.2005 року, РН-0000153 від 04.08.2005 року, РН-0000169 від 20.08.2005 року, РН-0000186 від 02.09.2005 року, РН-000212 від 03.10.2005 року, РН-000210 від 21.10.2005 року, РН-000241 від 30.11.2005 року, РН-000247 від 08.12.2005 року, та дійшов висновку, що вони видані по Договору № ДГ-0000032 від 14.02.2005 року, який не стосується даного спору, і за твердженням сторін не укладався, а видаткова накладна РН-0000019 від 27.01.2006 року на суму 35149,61 грн. взагалі відсутня в матеріалах справи і відповідачем суду в якості доказу не надавалась.

Отже, в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про отримання позивачем товару саме на підставі договорів купівлі-продажу б/н від 05.01.2005 року та від 05.01.2006 року. Будь-які інші договори, які б укладались між сторонами, окрім двох вищезазначених та договору від 02.01.2004 року (а.с.8), в матеріалах справи відсутні, і за твердженнями сторін не укладались.

Крім того, не можна погодитись з висновком відповідача про відсутність у нього обовязку повернення позивачу сплаченої суми попередньої оплати - 296900 грн. з посиланням на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2007 року, оскільки зазначена постанова (на відміну від вироку суду з кримінальної справи, що набрав законної сили) відповідно до вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не є обовязковою для суду в питаннях чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, а тому вказана обставина має бути встановлена відповідно до вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання ухвали суду від 04.11.2008 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертизи були проведені експертизи, про що складено Висновок № 11299 судово-технічної експертизи документів та Висновок № 11298 судово-почеркознавчої експертизи.

Висновком № 11299 судово-технічної експертизи документів у справі № 17/3568 (а.с.153-155) встановлено, що в наданих на дослідження видаткових накладних ТОВ «Альфа-Етекс»відтиски печатки від імені СПД-фізичної особи ОСОБА_2 нанесені однією і тією ж печаткою, але не тією, яка була надана до інституту, і не печаткою, котрою нанесені вільні зразки відтисків, надані для проведення порівняльного дослідження, а іншою печаткою з аналогічним змістом тексту.

Висновком № 11298 судово-почеркознавчої експертизи (а.с.165-167) встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Отримав»у видатковій накладній № РН-000212 від 03.10.2005 року на суму 23544,80 грн. виконаний не ОСОБА_3.; підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Отримав»у видаткових накладних РН-0000150 від 03.08.2005 року, РН-0000153 від 04.08.2005 року, РН-0000169 від 20.08.2005 року, РН-0000186 від 02.09.2005 року, РН-000210 від 21.10.2005 року, РН-000241 від 30.11.2005 року є відображенням одного і того ж підпису, виконані шляхом пере рисовки з підпису «моделі».

З урахуванням того, що висновок експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами статті 43 ГПК України, згідно з якими ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, суд, оцінивши Висновок № 11299 судово-технічної експертизи документів та Висновок № 11298 судово-почеркознавчої експертизи з всебічним, повним розглядом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приймає їх в якості належних доказів і вважає, що по цим накладним приватний підприємець ОСОБА_2 товар від ТОВ «Альфа-Етекс»не отримувала.

Таким чином, позивач свої зобовязання по договорам від 05.01.2005 року та від 05.01.2006 року виконав, перерахувавши відповідачу 296900 грн. попередньої оплати, проте відповідач свої зобовязання по договорам не виконав, продукцію позивачу не поставив і попередню оплату не повернув, а отже відповідач повинен повернути позивачу перераховані ним в якості попередньої оплати товару - 296900 грн., тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобовязанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Проте, стягнення річних і інфляційних здійснюється за умови прострочення виконання грошового зобовязання (стаття 625 Цивільного кодексу України), тоді як в даному випадку мова йде про поставку товару, тому суд відмовляє в позові про стягнення 154343,63 грн. інфляційних та 24027,93 грн. - 3 % річних за необґрунтованістю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 35225 грн. пені за порушення строків виконання зобовязань по поставці товару.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки договорами від 05.01.2005 року та від 05.01.2006 року не передбачено нарахування і стягнення пені за порушення строків поставки товару, а встановлено лише обовязок позивача сплатити відповідачу пеню за порушення строків оплати продукції (пункт 4.1 договору), Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»ставить стягнення пені в залежність від домовленості про це сторін в договорі, суд відмовляє в позові про стягнення 35225 грн. пені.

Суд також відмовляє у позові про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат при розгляді іншої справи № 01-11/5957 в сумі 35426,23 грн., з них: 3290,06 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 26325 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 5693,17 грн. витрат по оплаті вартості експертних досліджень, оскільки вони покладаються на позивача у випадку відмови у позові, і такі вимоги необхідно було заявляти при розгляді справи № 01-11/5957 за умови задоволення позову.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми попередньої оплати - 296900 грн. по договорам купівлі-продажу від 05.01.2005 року та від 05.01.2006 року.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача на необхідність припинення провадження у цій справі № 7/3568 з посиланням на ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.04.2009 року у справі № 07-01-11/5957, якою провадження у справі № 07-01-11/5957 було припинене у звязку з відмовою позивача від позову, з огляду на наступне.

В силу частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Проте, як встановлено судом, підстави позовів у справах № 07-01-11/5957 та № 7/3568 є різними, оскільки у справі № 7/3568 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованість в сумі 545922,74 грн. (в тому числі 296900 грн. попередньої оплати) у звязку настанням строку виконання відповідачем зобовязання по поверненню попередньої оплати (вимога від 02.07.2008 року), тоді як у справі № 07-01-11/5957 такий строк не настав.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог: сплачене державне мито в сумі 2 969 грн. та 64,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; витрати за проведення судової експертизи 1440,59 грн.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідністю «Альфа-Етекс»(м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 208, р/р 2600302000034 в ЧФ АКБ «Мрія», МФО 354938, код ЄДРПОУ 25208241) на користь приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ЧФ ОАО АБ «Укргазбанк»м. Черкаси, МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) суму попередньої оплати - 296900 грн., 2 969 грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита, 64,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1440,59 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 11.06.2009 року.