Постанова № 60915783, 31.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2016 року Справа № 810/1420/16

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Грещук О.С,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування:

податкового повідомлення-рішення від 07.04.2016 № 0002851702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" у загальній сумі 303132,62 грн., з яких: 241826,09 грн. - за основним платежем; 61306,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

податкового повідомлення-рішення від 07.04.2016 № 0002901702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір" у загальній сумі 18957,44 грн., з яких: 15165,95 грн. - за основним платежем; 3791,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 № Ф-0002871702, згідно з яким відповідач вимагає сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 176214,92 грн.;

рішення від 07.04.2016 № 0002881702, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції (штраф) ) за донарахування єдиного соціального внеску у сумі 26573,47 грн.

В основу визначення грошових зобов'язань на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги податковим органом покладено твердження про те, що позивач завищив витрати, що враховуються при визначенні об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском, у зв'язку з тим, що відніс до їх складу певні витрати, що не підтверджуються документально. Це призвело до заниження сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, позивач при виплаті доходів на користь найманих працівників як податковий агент не сплатив до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб та не подав до податкового органу звітність про отримані доходи та нараховані суми податку за формою 1-ДФ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення та вимога є незаконними, оскільки витрати, на суму яких зменшено об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском, підтверджуються документально. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) є правомірними і підстави для їх скасування відсутні. Документи, які підтверджують витрати позивача, були надані контролюючому органу до перевірки не у повному обсязі. Грошові зобов'язання визначені позивачу на суму витрат, що не підтверджуються документально. Під час надання заперечень до акта перевірки позивач також не надав документи на підтвердження задекларованих витрат у повному обсязі. У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У зв'язку з реорганізацію деяких територіальних підрозділів ДФС у Київській області, що відбулась на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 18.02.2016 № 143, суд під час судового розгляду здійснив заміну відповідача по справі - Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на її правонаступника - Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована 17.07.2007 (номер запису в ЄДР - 23510000000001365), як платник податків перебуває на податковому обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також перебуває на загальній системі оподаткування.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; вантажний автомобільний транспорт (основний); надання послуг перевезення речей (переїзду).

У березні 2016 року посадовими особами Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивача за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 (акт перевірки від 16.03.2016 № 71/1700/НОМЕР_4).

Перевірка здійснювалась посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі направлення на перевірку від 17.02.2016 № 184, яке вручено ОСОБА_2, яка проживає разом з позивачем, та направлення на перевірку від 23.02.2016 № 195, яке вручено позивачу особисто.

Як з'ясував суд, позивач не допустила посадових осіб до перевірки, про що ними складено відповідні акти.

У зв'язку з чим перевірка проводилась у приміщенні Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі фінансово-господарських документів, наданих позивачем на запит податкового органу, та наявної у податкового органу інформації.

Так, на запити Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18.02.2016 № 28/10/17-010 про надання документів, що підтверджують правильність визначення валових доходів, первинні підтверджуючі документи (банківських виписок за 2014 та 2015 року, книги обліку доходів та витрат за 2014 та 2015 роки) позивач не надала. Даний факт відображений в акті перевірки від 16.03.2016 № 71/1700/НОМЕР_4.

Однак, 23.02.2016 року на підтвердження правильності визначення валових доходів та валових витрат позивач надала контролюючому органу частину документів, а саме: подорожні листи вантажного автомобіля за 2014 рік; касові чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів та податкові накладні за 2014 рік; акти виконаних робіт за 2014 рік; касові чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів та податкові накладні за січень - березень 2015 року; копії техпаспортів на власні транспортні засоби; товарно-транспортні накладні за 2015 рік.

На повторний запит про надання документів від 02.03.2016 № 129/10/10-17-17-03 позивач надала пояснюючу записку вх. № 358/П від 03.03.2016 про те, що при переїзді з орендованого приміщення вся первинна документація була загублена, а банківські виписки замовлені і будуть надані до перевірки.

Як убачається з акта перевірки, не зважаючи на направлені позивачу запити про надання підтверджуючих первинних документів, що підтверджують правильність визначення валових витрат, понесених позивачем при здійсненні підприємницької діяльності, до кінця перевірки не були надані документи, а саме: банківські виписки за 2014 та 2015 роки; акти виконаних робіт за 2014 та 2015 роки; договори оренди нежитлового приміщення; договори про використання найманих працівників; книги обліку доходів та витрат за періоди, що перевірялись; відомості про нарахування та виплату заробітної плати; підтверджуючі документа на придбання паливно-мастильних матеріалів за 2014 - 2015 роки. Даний факт також відображений в акті перевірки від 16.03.2016 № 71/1700/НОМЕР_4.

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, а саме:

статті 177 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні доходу за результатами річного декларування на загальну суму 1478298,45 грн. (у тому числі: за 2014 рік - на суму 470155,32 грн.; за 2015 рік - на суму 1008143,13 грн.), та призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, одержаних від підприємницької діяльності, на суму 241826,09 грн.;

статті 168 Податкового Кодексу України, що виявилось у неутриманні податку на доходи фізичних осіб - найманих працівників, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, який утримується із заробітної плати, на суму 1735,20 грн.;

підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що виявилось у заниженні оподатковуваного доходу (з урахування максимальної величини бази нарахування ЄСВ) за 2014 рік - на суму 248472,00 грн., за 2015 рік - на суму 259352,00 грн.), та призвело до заниження єдиного соціального внеску на суму 176214,92 грн.;

статті 168 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні об'єкта оподаткування військовим збором із заробітної плати найманих працівників на суму 12000,00 грн., та призвело до заниження військового збору на суму 180,00 грн.;

статті 168 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні об'єкта оподаткування військовим збором з доходів фізичних осіб на суму 1008143,13 грн., та призвело до заниження військового збору на суму 2509,21 грн.;

підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасному поданні декларації про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 роки;

пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 -ДФ).

З акта перевірки від 16.03.2016 № 71/1700/НОМЕР_4 вбачається, що перевіркою виявлено факт завищення позивачем задекларованих показників валових витрат на загальну суму 1478298,45 грн., з яких: за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 - на суму 470155,32 грн.; за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року - на суму 1008143,13 грн.

Висновок про завищення валових витрат випливає з того, що валові витрати на зазначені суми не підтверджуються документально, оскільки відповідних підтверджуючих фінансово-господарських документів позивач до перевірки не надав.

Як наслідок, цей висновок також став підставою для тверджень про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору, які мають спільну базу оподаткування.

Крім того, за результатами перевірки встановлено, що при перевірці правильності нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб - найманих працівників (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.) при виплаті їм заробітної плати у загальній сумі на 12000,00 грн. позивач не утримав податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1735,20 грн. і не подав до податкового органу розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 -ДФ).

У судовому засіданні позивач визнав ці факти, докази отримання і перерахування до бюджету сум податку та подання до контролюючого органу податкової звітності суду не надав.

У той же час звіти про нараховані суми заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач подав до органів доходів і зборів своєчасно, що підтверджується документально.

За результатами перевірки Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекції Головного управління ДФС у Київській області прийняла податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 07.04.2016 № 0002851702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" у загальній сумі 303132,62 грн., з яких: 241826,09 грн. - за основним платежем; 61306,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 07.04.2016 № 0002901702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір" у загальній сумі 18957,44 грн., з яких: 15165,95 грн. - за основним платежем; 3791,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

Крім того, Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ ДФС у Київській області сформувала і надіслала позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 № Ф-0002871702, згідно з якою вимагала сплати суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 176214,92 грн., а також прийняла рішення від 07.04.2016 № 0002881702, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції (штраф) за донарахування єдиного соціального внеску у сумі 26573,47 грн.

Копію акта перевірки від 16.03.2016 № 71/1700/НОМЕР_4 Переяслав-Хмельницька ОДПІ надіслала на адресу позивача рекомендованим листом, що підтверджується наявною у справі копією фіскального чека підприємства зв'язку від 16.03.2016.

25 березня 2016 року позивач надіслав до податкового органу заперечення на акт перевірки від 16.03.2016 № 71/1700/НОМЕР_4, зі змісту якого вбачається, що копії документів, які підтверджують правомірність формування валових витрат, контролюючому органу разом із запереченнями не надано.

У подальшому податковий орган надіслав позивачу повідомлення від 30.03.2016 № 580/10/10-17-17-03 про те, що розгляд його заперечення відбуватиметься 01.04.2016 о 12:00 у приміщенні Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Однак, як повідомив у судовому засіданні представник позивача, позивач на розгляд його заперечень до податкового органу не з'являвся, документи, що підтверджують понесені витрати, до податкового органу не надсилав і не надавав.

У той же час, під час судового розгляду суд встановив, що всі витрати позивача, які були підтверджені під час перевірки первинними фінансовими документами, визнані податковим органом як правомірні і враховані при визначенні об'єктів оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском.

Не погоджуючись з прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У справі, що розглядалась, грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування визначені позивачу виходячи з того, що позивач не надав ні під час перевірки безпосередньо, ні після завершення перевірки під час розгляду заперечень на акт перевірки первинні документи, що підтверджують формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування цими видами податків і зборів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Положеннями пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що в разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

В силу приписів пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України в разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У той же час, абзацом другим цього пункту передбачено, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України в разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач не надав податковому органу первинні документи, що підтверджують формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ПДФО, військовим збором та ЄСВ, про втрату документів не повідомляв і не вживав жодних дій для їх відновлення.

Таким чином, податковий орган на законних підставах правомірно дійшов висновку про їх відсутність.

З приводу визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування фінансових санкцій за неподання податкового розрахунку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (за формою 1-ДФ), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пунктом 177.7 статті 177 Податкового кодексу Країни фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

З приводу визначення грошового зобов'язання з військового збору, суд зазначає наступне.

У липні 2014 року підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України згідно доповнено пунктом 161, яким тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлено військовий збір (згідно із Законом України від 31.07.2014 р № 1621).

У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (пункт 161 підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України).

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 ПК України), а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України (підпункт 1.2 пункт 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Зокрема, для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено підпунктами 164.2.1 - 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу, що передбачені підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПК України.

Об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).

Ставка збору складає 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Зокрема, підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок.

Підпунктом 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі статті 171 ПКУ з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника; з інших доходів є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до підпункту 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Обов'язки податкового агента щодо забезпечення виконання ним податкових обов'язків визначено пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету збір з доходу, що виплачується на користь платника та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, а також суми утриманого з них податку (збору) до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Згідно з абзацом "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники - фізичні особи зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, якщо такий платник зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію.

З приводу визначення грошового зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 3акону України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску (далі - 3акон № 2464) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

База нарахування єдиного соціального внеску для фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, визначається на підставі положень пункту 2 частини першої статті 7 3акону України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з якою єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В силу положень частини четвертої статті 8 3акону України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 3акону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464).

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 3 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців та платників, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлюється у розмірі 34,7 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач занизив об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки завищив витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування цими податками і зборами, адже включив до складу витрат суми, що не підтверджуються документально.

Крім того, позивач не перерахував до державного бюджету суми ПДФО та військового збору, що сплачується до бюджету при виплаті заробітної плати найманим працівникам.

Суми грошових зобов'язань визначені податковим органом правомірно і правильно, виходячи із виявлених під час перевірки фактів заниження об'єктів оподаткування, та заважаючи на встановлені законодавством обмеження, зокрема, щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат з позивача - відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 вересня 2016 р.