Постанова № 60915706, 21.07.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2016 рокум. Ужгород№ 807/2336/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В. , суддів Шешеня О.М., Луцович М.М.,

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача 1: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області - представник не з'явився,

відповідача 2: Державна архітектурна будівельна інспекція України - представник Бокшан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2015 року, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області (далі - відповідач 1), якою просив: 1) визнати протиправними дії посадових осіб Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області та скасувати Акт та Протокол від 22 жовтня 2015 року і Постанову про адміністративне порушення від 30 жовтня 2015 року; 2) стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати і завдану його здоров'ю моральну в розмірі 17100,00 грн.(а.с.4, 5).

29 січня 2016 року, у судовому засіданні протокольною ухвалою залучено в якості відповідача 2 по справі - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, (а.с.42-44).

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання неодноразово не з'являвся, не повідомив суд про причини неявки, хоча судом вжито заходів для своєчасного і належного його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, доказом якого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні усно заперечував проти позову та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача 2, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Обставини справи.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, 22 жовтня 2015 року посадовими особами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил громадянином ОСОБА_1 щодо об'єкта будівництва господарської будівлі (сарай) у дворі загального користування за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено Акт за № 371/1007 (а.с.10, 11). Згідно висновків вищезазначеного Акту, шляхом візуального огляду 21 жовтня 2015 року на об'єкті самочинного будівництва за вищезгаданою адресою виявлено, що з часу проведення попередньої позапланової перевірки від 16.02.2015 року господарська будівля (сарай) у дворі загального користування знаходиться у незмінному стані. З метою проведення документальної перевірки громадянину ОСОБА_1 запропоновано 22 жовтня 2015 року о 15:00 годині з'явитись в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області для надання відповідних документів щодо усунення порушень. 22 жовтня 2015 року о 15:00 годині громадянин ОСОБА_1 з'явився у приміщення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, однак не надав жодних документів, що стосуються виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності № 48-П/1007 від 16 лютого 2015 року, а саме: не усунуто порушення п.1 ч.1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", п.2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, чим порушено абз.3 п.14 "Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553. Інформація щодо наявності дозвільних документів на проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 у реєстрі документів дозвільного характеру відсутня. Отже, вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності № 48-П/1007 від 16 лютого 2015 року, не виконано.

22 жовтня 2015 року, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.8, 9). Згідно якого, встановлено, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на господарській будівлі (сарай) у дворі загального користування за адресою: АДРЕСА_1, виявлено порушення громадянином ОСОБА_1 не виконано вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності № 48-П/1007 від 16 лютого 2015 року, а саме: не усунуто порушення п.1 ч.1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", п.2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року за № 466, чим порушено абз.3 п.14 "Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року за № 553. Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч.1 ст.188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Повідомлено позивача, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14:30 годині 30 жовтня 2015 року. Позивача, відмовився від підписання протоколу та від отримання другого примірника, що підтверджується записом посадової особа відповідача на протоколі.

30 жовтня 2015 року, постановою за № 281/1007 по справі про адміністративне правопорушення визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 гривень. Від отримання копії постанови позивач відмовився, що підтверджується відповідним записом на постанові (а.с.6, 7).

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій посадових осіб Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області по складанню Протоколу про адміністративне правопорушення від 22.10.2015 року та скасування такого, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а складається уповноваженою особою за наслідками вчинення адміністративного правопорушення у порядку та випадках, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є доказом по справі про адміністративне правопорушення. Питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу по справі про адміністративне правопорушення здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. А відтак, оскаржуваний позивачем протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлене порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для останнього, не встановлює прав і обов'язків для позивача, а тому не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та дії посадових осіб по його складанню самостійним предметом оскарження бути не можуть, оскільки не підпадають під положення ст.17 КАС України, якою визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Отже, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій посадових осіб відповідача по складанню протоколу та його скасуванню позивачу слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій посадових осіб Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області по складанню Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за № 371/1007 від 22.10.2015 року та скасування такого, суд дійшов наступного висновку.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (стаття 2 частина 1 КАС України). Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 1 КАС України справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 17 частини 2 пункту 1 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії посадових осіб Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатської області по складанню Акту перевірки та просить його скасувати, однак зазначений Акт не являється нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує для позивача жодних правових наслідків, а носить виключно інформаційний характер щодо результатів перевірки та виявлених нею порушень норм чинного законодавства в сфері містобудівельної діяльності.

Таким чином акт, який просить скасувати позивач, не являється в розумінні статті 17 КАС України рішенням суб'єкта владних повноважень. Даний документ носить інформативний характер і не містить обов'язкової для позивача вказівки вчинити певні дії чи утриматися від вчинення дій або будь-яких інших зобов'язань, що необхідно для рішень суб'єкта владних повноважень, що можуть бути оскаржені за правилами КАС України.

А тому, в цій частині позовних вимог позивачу також слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій посадових осіб Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області по винесенню Постанови по справі про адміністративне правопорушення за № 281/1007 від 30.10.2015 року та скасування такої, суд дійшов наступного висновку.

16 березня 2015 року, Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було направлено позивачеві лист-відповідь за № П-20/20-15, згідно якої повідомлено, що його заява від 16 лютого 2015 року з виходом на місце розглянута спеціалістами управління містобудування та архітектури. При цьому повідомлено, що міськвиконкомом рішення щодо підтвердження законності існування сараю на власній земельній ділянці не приймаються. Додатково повідомлено, що згідно доданого позивачем договору найму п.7 передбачено, що сарай перебуває у користуванні позивача, (а.с.13).

В матеріалах справи наявні Договір найму житлового приміщення у будинках місцевих рад народних депутатів, державних підприємствах і установах, кооперативних і громадських організацій Української РСР від 19 березня 1991 року, Акт здачі і приймання квартири, кімнати від 19 березня 1991 року, Договір найму житлового приміщення в будинках місцевих рад, відповідно до яких, підтверджено право користування позивача на сарай загального користування (а.с.12).

Так слід зазначити, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, підтверджується те, що земельна ділянка площею 0,0173 га розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд перебуває у власності громадянина ОСОБА_1 (а.с.19).

Згідно технічної документації, копія якої наявна в матеріалах даної адміністративної справи, господарська будівля, згідно договору найму на підставі рішення 37 від 27.02.1991 року у користуванні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) та розташована на власній земельній ділянці - кадастровий номер: НОМЕР_1 (а.с.14-18).

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи та встановлено у судовому засіданні, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій та скасування рішення задоволено частково. Припис за № 48-П/1007 Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Закарпатській області від 16.02.2015 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 усунути виявлені правопорушення - визнано протиправним та скасовано. В решті позовних вимог відмовлено. 18 травня 2016 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 807/624/15 - без змін (а.с.78-82). Тобто, рішення суду, яким визнано протиправним та скасовано припис за № 48-П/1007 Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Закарпатській області від 16.02.2015 року, набрало законної сили з моменту проголошення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, тобто 18 травня 2016 року.

Згідно вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до вимог ч.1 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені підставі звільнення від доказування.

Зокрема, у відповідності до вимог ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, виходячи з приписів ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, а саме: постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року в адміністративній справі за № 807/624/15, яка набрала законної сили 18 травня 2016 року, щодо встановлення факту протиправності та скасування припису за № 48-П/1007 від 16 лютого 2015 року, згідно якого було зобов'язано ОСОБА_1 усунути порушення законодавства у сфері містобудівельної діяльності, - визнано протиправним та скасовано.

У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, відповідачами - суб'єктами владних повноважень не доказано правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності та постановою ЗОАС від 12.11.2015 року визнано протиправним та скасовано Припис № 48-П/1007 суд приходить висновку щодо того, що дії посадових осіб по складанню Постанови за № 281/1007 по справі про адміністративне правопорушення від 30.10.2015 року підлягають визнанню протиправними, а сама постанова - скасуванню, оскільки позивача цією постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання вимог припису № 48-П/1007 від 16.02.2015 року, який скасований і визнаний протиправним рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 року, яке набрало законної сили 18 травня 2016 року.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача судові витрати та моральну шкоду заподіяну здоров'ю позивача у розмірі 17 100,00 грн., то враховуючи вищенаведене, цю частину позовних вимог слід задовольнити частково із врахуванням ч. 3 ст. 94 КАС України, згідно якої, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. За таких обставин, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 947, 40 грн. При цьому, не підлягає до задоволення вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди в сумі 17100,00 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної архітектурної будівельної інспекції України в особі територіального підрозділу - Управління ДАБІ у Закарпатській області щодо винесення постанови № 281/1007 від 30.10.2015 року.

3. Скасувати Постанову про адміністративне правопорушення № 281\1007 від 30 жовтня 2015 року.

4. В решті вимог адміністративного позову - відмовити.

Присудити з відповідача 2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 947, 40 грн. (дев'ятсот сорок сім гривень, 40 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддіТ.В. Скраль

М.М. Луцович

О.М. Шешеня