Ухвала суду № 60894312, 02.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

02.09.16 Справа № 5015/2455/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддяДубник О.П.

СуддівМатущака О.І.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу не учасника процесу: Товариства з обмеженою відповідальністю Діагональ б/н від 19.08.2016 р. (вх. №01-05/4234/16 від 30.08.2016 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2011р.

у справі № 5015/2455/11 (головуючий суддя: Березяк Н.Є., судді: Мороз Н.В., Рим Т.Я.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Ужгород

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Трикотажна фабрика Промінь, м.Львів

до відповідача-2: Приватного підприємства Тіс Груп, м.Київ

про стягнення 1 618 716,45 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2011р. (головуючий суддя: Березяк Н.Є., судді: Мороз Н.В., Рим Т.Я.) уточнені позовні вимоги задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору № 26/23-2008 від 25.02.2008 року, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Трикотажна фабрика Промінь, а саме: склад (згідно технічної документації: швейний цех під літ.Ж-З), загальною площею 621,5 м.кв., що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Шевченка Т., буд.31, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку, з метою погашення заборгованості Приватного підприємства Тіс Груп за Кредитним договором №3/1-08 від 21.02.2008 року (зі змінами та доповненнями), в розмірі 1 526 729,90 гривень, яка включає в себе: 1 197 485,89 грн. - сума простроченого кредиту, 291 856,80 грн. - відсотки за користування кредитом, 5000,00 грн. - пеня, 32 387,21 грн. - три проценти річних. Стягнуто з відповідачів - ТОВ Трикотажна фабрика Промінь та ПП Тіс Груп на користь ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк в особі філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Ужгород 15267,30 грн. державного мита та 222,59 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Передано на підставі ст.ст.34, 39 Закону України Про іпотеку нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору №26/23-2008 від 25.02.2008 року, ПАТ Промінвестбанк в управління на період до його реалізації.

Товариство з обмеженою відповідальністю Діагональ, яке не є учасником процесу, оскаржує судове рішення, яке вступило в законну силу, на стадії його виконання Залізничним відділом Львівського міського управління юстиції наказу від 21.11.2011р. №5015/2455/11, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2013р.

Апелянт подав заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення суду прийняте 28.10.2011р. без участі Товариства з обмеженою відповідальністю Діагональ, апелянт не знав і не міг довідатись про існування спору предметом якого було звернення стягнення на предмет іпотеки на майно іпотекодержателем якого, згідно іпотечного договору №0706/2007 від 07.06.2007р. укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Трикотажна фабрика Промінь та Товариством з обмеженою відповідальністю Діагональ, також є апелянт.

Згідно ч. 1 ст. 93 ГПК Україна сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах) (Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 (зі змінами) Про деякі питання практики застосування р.XII Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна позиція суду касаційної інстанції висловлена в постановах від 16.11.2015 р. по справі № 909/769/15, від 21.07.2015 р. по справі № 910/13994/14, від 04.12.2015 р. по справі № 921/14/15-г/4.

Зі справи вбачається, повний текст рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2011р. був виготовлений та підписаний 02.11.2011р., Товариство з обмеженою відповідальністю Діагональ звернулось з апеляційною скаргою до суду 22.08.2016р., тобто через 4 роки 9 місяців після прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обгрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. рішення Суду у справі Пелевін проти України, no. 24402/02, від 20.05.2010).

« 42. Суд повторює, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

43. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

45. Суд зазначає, що рішення суду від 5 квітня 2000 року не було оскаржено і стало остаточним. Понад сім років після цього той же суд скасував це рішення у зв'язку з тим, що експертний висновок, на якому воно ґрунтувалося, було підготовлено експертами, які діяли як приватні особи. Суд дійшов висновку, що Асоціація як сторона провадження не знала про цей факт у 2000 році і не могла знати про нього до 2006 року.

46. Хоча саме національні суди оцінюють факти та надані їм докази (див., наприклад, рішення у справі «ОСОБА_2 проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain) [ВП], № 30544/96, п. 28, ECHR 1999-I), Суд вважає, що такий висновок є сумнівним. Зокрема, Суд зазначає, що відсутність у висновку від 5 серпня 1999 року печатки та реєстраційного номеру Бюро не приховувалась від суду або сторін протягом першого розгляду справи.

47. У будь-якому разі Суд вважає, що ситуація не вимагала такого грубого втручання у остаточне рішення суду. Немає жодних підстав вважати, що воно стосувалося серйозного порушення процесуальних норм. Також не стверджувалось, що висновок був «завідомо неправильним». Навпаки, місцевий відділ міліції відмовив у порушенні кримінальної справи за заявою голови Асоціації щодо вчинення злочину експертами, які готували висновок (див. пункт 14 вище), у зв'язку з її необґрунтованістю.

48. Тому Суд вважає, що скасування судового рішення від 5 квітня 2000 року було невиправданим, а тому мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.» (Справа «Желтяков проти України» (заява № 4994/04), рішення набуло статусу остаточного від 9 вересня 2011 року, (п.п. 42-48).

Крім того, на підтвердження доводів зазначених у апеляційній скарзі апелянтом подано копію іпотечного договору №0706/2007 від 07.06.2007р. укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Трикотажна фабрика Промінь та Товариством з обмеженою відповідальністю Діагональ. Даний договір не є нотаріально посвідченим, а згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року N 898-IV (у редакції чинній на момент уклалення договору) іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Таким чином, твердження апелянта про наявність підстав для поновлення строку для подання апеляційної скарги з мотивів, викладених у заяві, є голослівними і наявні в справі докази свідчать, що в даному випадку апелянт зловживає процесуальними правами і така поведінка апелянта суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не визнається абсолютним, оскільки можуть існувати правомірні обмеження: справа ОСОБА_3 проти України № 49069/11 від 30.05.2013 р., справа Плахтєєв та Плахтєєва проти України № 20347/03 віж 12.03.2009 р., справа Мала проти України №4436/07 від 03.07.2014 р., справа Стебицький і Комфорт проти України № 10687/02 від 03.02.2011р., справа Мусієнко проти України, № 26976/06 від 20.01.2011 р., справа Шульги проти України, № 16652/04 від 02.12.2010 р.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 53, 86, 93 ч. 1 п. 4, ч. ч. 2, 3 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Діагональ в задоволенні заяви про відновлення строку подання апеляційної скарги.

2.Повернути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Діагональ та додані до неї матеріали всього на 20 арк., в тому числі квитанцію №2801910197 від 19.08.2016 року.

3.Долучити до матеріалів справи копії апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Діагональ та усіх додатків до неї.

4.Ухвала може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяДубник О.П.

СуддіМатущак О.І.

ОСОБА_1