Постанова № 60894262, 31.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2016 р. Справа№ 910/19182/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року

у справі № 910/19182/15 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк»

до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»

про стягнення 40000, 00 дол. США, що еквівалентно 881 284,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Мушкало С.М., довіреність № 7/76/21 від 18.11.2015 року

від відповідача - Яців О.Р., довіреність №102 від 04.02.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (відповідач у справі) про стягнення 40 000,00 дол. США, що еквівалентно 881 284, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 16 043,75 доларів США. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на користь Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» 23 956 доларів США 25 центів, що за курсом Національного Банку України складає 527 806 грн. 49 коп.

Не погодившись з прийняв рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», подав апеляційну скаргу № 117/25694/2016 від 09.06.2016 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва 31.05.2016 року прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 06.07.2016 року.

06.07.2016 року від позивача у справі до Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» стверджує про правомірність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду та відповідно просить апеляційний господарський суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року на підставі клопотання сторін відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі та оголошено перерву у судовому засіданні до 31.08.2016 року.

У судовому засіданні 31.08.2016 року представник відповідача у справі підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року у справі №910/19182/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2016 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року у справі №910/19182/15 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

24.02.2009 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (відповідач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Європейський газовий банк», правонаступником прав якого є Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (позивач у справі), укладено договір доручення № 01/V/ЄГБ, з подальшими змінами та доповненнями, які неодноразово вносились Додатковими договорами (а.с. 29-36 том 1).

За умовами договору доручення відповідач, який є Принципіальним Учасником міжнародної платіжної системи Visa International, США прийняв на себе зобов'язання виконувати від імені та за рахунок позивача всі необхідні дії по наданню позивачу послуг, спрямованих на вступ до Visa і подальшу участь позивача у Visa в якості асоційованого учасника, виконувати від імені і за рахунок позивача розрахунки в іноземній валюті з Visa по операціям емісії та еквайрінгу позивача, а також здійснювати всі інші розрахунки, пов'язані з виконанням всіх інших зобов'язань позивача як асоційованого учасника Visa.

Відповідно до п. 9.1. договору доручення, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту припинення його дії у встановлених даним договором порядку та підставах.

24.02.2009 року між сторонами укладено договір про встановлення кореспондентських відносин №03/У/ЄГБ, з подальшими змінами та доповненнями, у відповідності з яким відповідач відкрив позивачу кореспондентські рахунки та зобов'язався надавати комплекс послуг з розрахункового обслуговування за операціями з використанням банківських платіжних карток Visa (а.с. 37-65 том 1).

Відповідно до п. 8.1. договору про встановлення кореспондентських відносин, цей договір набирає сили з дати підписання обома сторонами і діє протягом терміну дії договору доручення.

Згідно з п. 6 договору про встановлення кореспондентських відносин сторони вправі розірвати договір в порядку, визначеному чинним законодавством.

24.02.2009 року між сторонами укладено договір про міжбанківський депозит №02/V/ЄГБ (а.с. 10-28 том-1), у відповідності з яким позивач розмістив в установі відповідача грошові кошти в доларах США (депозит) у розмірі, що розраховується відповідачем відповідно до п. 3.3.5. та п. 4.1.4. договору доручення і є гарантійним покриттям позивача при його розрахунках з Visa через установу відповідача.

Для розміщення суми депозиту відповідачем було відкрито позивачу рахунок №150201010019.

Відповідно до п. 1.4., 1.7., 4.1. договору про міжбанківський депозит, відповідач прийняв депозит на термін виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором доручення та договором про встановлення кореспондентських відносин. Сума депозиту повертається позивачу протягом двох банківських днів після закінчення терміну залучення депозиту. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення терміну залучення суми депозиту, встановленого п. 1.4. цього договору.

Додатковим договором № 21 від 12.06.2014 р. до договору про міжбанківський депозит сторони погодили, що сума депозиту складає 40 000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 21.07.2015 р. (1 долар США = 22,0321 грн.), складає 881 284,00 гривень.

Пунктом 2.4. договору про міжбанківський депозит визначено, що АБ «Укргазбанк» зобов'язується повернути ПАТ «Європейський газовий банк» депозит в строк, який встановлений п. 1.7 договору, лише за умови повного виконання своїх зобов'язань перед АБ «Укргазбанк» за договором доручення №02/V/ЄГБ від 24.02.2009 та договором про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ.

17.11.2014 року постановою Правління Національного банку України №725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», у Публічному акціонерному товаристві «Європейський газовий банк» відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію Банку.

18.11.2014 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №121 «Про початок процедури ліквідації AT «ЄВРОГАЗБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк».

18.12.2014 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №150 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT «ЄВРОГАЗБАНК», призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку - Оберемка Р.А.

Матеріали справи свідчать, що листом від 08.05.2015 р. за вих. № 1183-7-21 уповноважена особа Фонду повідомила відповідача про розірвання договору доручення №01/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. з усіма додатковими угодами, договору про встановлення кореспондентських відносин № 03/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. з усіма додатковими угодами, договору про взаємодію довірителя, повіреного та процесінгового центра № 06/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. з усіма додатковими угодами та договору про міжбанківський депозит № 02/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. з усіма додатковими угодами (а.с. 69 том 1).

У вказаному листі уповноваженою особою Фонду на ліквідацію AT «Європейський газовий банк» також вимагалось від відповідача повернути суму депозиту у відповідності до п. 1.7. договору про міжбанківський депозит у зв'язку із закінченням терміну залучення депозиту.

Проте, станом на час звернення позивача до суду, суму депозиту останньому повернуто не було, у зв'язку з чим і виник спір у даній справі.

В поданій апеляційній скарзі, АБ «Укргазбанк» стверджує про неправомірність одностороннього розірвання укладених між сторонами договору міжбанківського депозиту №02/V/ЄГБ від 24.02.2009 року, договору доручення №01/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. та договору про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ від 24.02.2009 р., оскільки, стверджує, що відповідно до умов зазначених договорів їх одностороннє розірвання не допускається. Наведені доводи апеляційний господарський суд відхиляє, як безпідставні, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 1066 ЦК України правовідносини, які склались між сторонами у даній справі, регулюються положеннями Глави 72 Цивільного кодексу України, що визначає правові засади договорів банківського рахунку.

Відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 1075 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Разом з цим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, враховуючи те, що постановою Правління Національного банку України №725 від 17.11.2014 року в Публічному акціонерному товаристві «Європейський газовий банк» відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію банку, у спорах, пов'язаних із виконанням таким банком своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та пріоритетними відносно інших законодавчих актів.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.

Беручи до уваги наведене, а також п. 9.2. договору доручення №02/V/ЄГБ від 24.02.2009 р., яким передбачено право сторони на одностороннє припинення дії договору, п. 6 договору про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ від 24.02.2009 р., ч. 4 ст. 1066 та ст 1075 ЦК України, які надають право позивачу подавати заяви про розірвання договору про встановлення кореспондентських відносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, направивши лист від 08.05.2015 року №1183-7-21, позивач правомірно скористався передбаченим договорами та чинним законодавством правом на одностороннє розірвання договору доручення №02/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. та договору про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ від 24.02.2009 р., що відповідно є підставою для припинення правовідносин, які виникли на підставі зазначених договорів.

З огляду на те, що сума депозиту була прийнята відповідачем на термін виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором доручення №01/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. та договором про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ від 24.02.2009 р., які є розірваними, місцевим господарським судом вірно встановлено, що у відповідача настав обов'язок з повернення суми депозиту позивачу відповідно до умов п. 1.7., 1.4., та розділу 2.4. договору про міжбанківський депозит №02/V/ЄГБ від 24.02.2009 року.

Апелянт, заперечуючи проти позовних вимог, посилається також на те, що пунктом 2.4. договору про міжбанківський депозит встановлено обов'язок відповідача повернути позивачу депозит в строк, який встановлений п. 1.7. цього договору, лише за умови повного виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором доручення № 01/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. та договором про встановлення кореспондентських відносин № 03/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав неналежним чином, АБ «Укргазбанк» на підставі укладених між сторонами договорів про заставу майнових прав № 04/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. та відступлення права вимоги №05/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. (яким забезпечувалось належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем) набув права вимоги на всю суму депозиту позивача та 11.08.2015 року реалізував своє право вимоги, а решту коштів повернув на рахунок позивача. З огляду на зазначене, відповідач стверджує про безпідставність вимог позивача про повернення суми депозиту.

Однак, вищезазначені твердження апелянта є необгрунтованими, з огляду на те, що відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Визначення поняття «кредитор банку» міститься у ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини, які носять майново-грошовий характер, то у даному випадку відповідач у справі виступає кредитором перед позивачем, на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому його вимоги до позивача після запровадження в АТ «Єврогазбанк» тимчасової адміністрації та подальшої ліквідації не можуть бути задоволені в іншому порядку (в тому числі шляхом реалізації права вимоги на предмет застави), ніж це передбачено нормами спеціального Закону.

В силу положень ст. 50, ч. 3 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку Фонд гарантування приступає до інвентаризації й оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку і йому заборонено продавати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією способів, порядку та умов продажу майна, крім випадків надання виконавчою дирекцією дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктами 4.19. - 4.21. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку передбачено, що Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) протягом семи днів із дня розміщення інформації про початок процедури ліквідації в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» повідомляє кредиторів про початок процедури ліквідації та про строк, протягом якого вони мають право заявити про свої вимоги до неплатоспроможного банку, а також зазначає адресу для їх надсилання. Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимога, заявлена в іноземній валюті, уключається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимоги кредиторів зі сплати процентів (відсотків) за кредитами, депозитами, за незавершеними розрахунковими операціями тощо переносяться на відповідний рахунок кредитора.

Частиною 3 ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що майно банку, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів), кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у порядку, передбаченому статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» звернувся до уповноваженої особи Фонду із відповідною заявою №118/38524/2014 від 19.12.2014 року про визнання кредиторських вимог (а.с. 36-39 том 2) на загальну суму 280 174,89 грн.

За результатами розгляду даної заяви, сума акцептованої кредиторської вимоги відповідача до позивача складає 227 733 грн. 26 коп. та віднесена у відповідності до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до сьомої черги задоволення вимог кредиторів, про що повідомлено відповідача листом №198-16-21 від 22.06.2015 року. Кредиторські вимоги, що надійшли після 22.12.14 року та/або не включені в реєстр акцептованих вимог вважаються погашеними.

Доказів оскарження відповідачем в судовому порядку рішення ліквідатора банку про віднесення його вимог до 7-ї черги задоволення, що передбачено статтею 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді не надано.

Відтак, враховуючи те, що вимоги ПАТ «Укргазбанк» до позивача після запровадження в АТ «Єврогазбанк» тимчасової адміністрації та подальшої його ліквідації не можуть бути задоволені в іншому порядку (наприклад, шляхом реалізації права вимоги на предмет застави - а саме на суму депозиту), ніж це передбачено нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що після розірвання договору міжбанківського депозиту №02/V/ЄГБ від 24.02.2009 року, договору доручення №02/V/ЄГБ від 24.02.2009 р. та договору про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ від 24.02.2009 р., у відповідача відповідно виник обов'язок з повернення суми депозиту.

Як вірно досліджено Господарським судом міста Києва та підтверджується випискою по особовому рахунку (т.1, арк. справи 123) відповідач 04.09.2015 р., після порушення провадження у справі, сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 16 043,75 доларів США з призначенням платежу «повернення частини гарантійного внеску»

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки грошові кошти у розмірі 16 043,75 доларів США сплачені відповідачем 04.09.2015 р., тобто, після звернення позивача до суду з даним позовом (27.07.2015 р.), Господарський суд міста Києва правомірно припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80ГПК України.

Враховуючи, що Додатковим договором №21 від 12.06.2014 року (а.с. 28 том 1) до договору депозиту встановлено суму депозиту у розмірі 40 000,00 доларів США, та беручи до уваги сплачені відповідачем кошти, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума депозиту, яка підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству «Європейський газовий банк» становить 23 956,25 доларів США, а відтак висновок Господарського суду міста Києва про стягнення вказаної суми, що становить за курсом Національного Банку України 527 806 грн. 49 коп, є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року у справі №910/14471/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року у справі №910/19182/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року у справі №910/19182/15 залишити без змін.

3. Справу №910/19182/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко