Постанова № 6089216, 02.10.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.09.2009 р. справа №44/181

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від позивача:Удачина Е.А. за дов. № 06/8859 від 08.09.09 р., від відповідача:не з»явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗакритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. ГорлівкаДонецької області на рішення господарського суду Донецької області

від20.07.2009 року

по справі№44/181

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. ГорлівкаДонецької області

доСуб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Горлівка Донецької області

простягнення заборгованості за поставлену теплову енергію з урахуванняміндексу інфляції, пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання у загальному розмірі 1413 грн. 40 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2009 році Закрите акціонерне товариство «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Горлівка Донецької області про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання у загальному розмірі 1413 грн. 40 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.07.09 р. було частково задоволено позов Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області до Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Горлівка Донецької області про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання у загальному розмірі 743 грн. 63 коп. В решті позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден в частині відмови у стягненні з відповідача пені, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою та доповненням до неї, якими просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 20.07.09 р. частково скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідач, Суб»єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2, м. Горлівка Донецької області, до судового засідання не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 10.08.09 р. не була визнана обовязковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 44/181, та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вищезазначеним вимогам, у зв»язку з чим підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки (теплопостачання), який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-277 Господарського кодексу України.

У відповідності до умов укладеного між сторонами договору, позивач зобовязався передати теплову енергію відповідачу для опалення нежитлового приміщення площею 60,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач зобовязався оплатити теплову енергію згідно встановлених договором тарифів та строків.

З наявних в матеріалах справи актів про включення та відключення опалення, вбачається, що постачання теплової енергії провадилось у відповідне приміщення в період з 05.11.08 року до 15.04.09 року.

Пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що вартість теплової енергії, яка постачається 626,64 грн. за місяць опалення.

Згідно п. 6.4 договору, Споживач (відповідач) має оплачувати спожиту теплову енергію попередньою оплатою щомісячно, не пізніше початку розрахункового місяця, згідно платіжної вимоги-доручення, виставленої Товариством (позивачем).

За надані Споживачу у листопаді 2008 року послуги з теплопостачання, у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 669 грн. 77 коп., у зв»язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Горлівка Донецької області заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 669 грн. 77 коп., пені у розмірі 669 грн. 77 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 62 грн. 30 коп. та 3% річних у розмірі 11 грн. 56 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов»язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач в порушення вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, поставлену теплову енергію не оплатив, у зв»язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 669 грн. 77 коп.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 28.11.08 року до 25.06.09 року, що становить суму у розмірі 743 грн. 63 коп., у тому числі 62 грн. 30 коп. інфляційних та 11 грн. 56 коп. річних.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в силу ст. 1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», з огляду на наступне:

Статтею 1 Закону України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.96 р. передбачено, що у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Отже, норми даного закону розповсюджуються на заборону стягнення пені з населення (громадян) за несвоєчасне внесення плати, нарахованої за надані житлово - комунальні послуги, спрямовані на забезпечення умов проживання громадян України. Даний Закон не забороняє стягнення пені з юридичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, для забезпечення якої користуються комунальними послугами.

В цьому випадку між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії на адресу нежитлового приміщення, яким користується відповідач для здійснення своєї підприємницької діяльності, а не на адресу житла, в якому проживає відповідач, як фізична особа, що робить неможливим застосування норм Закону України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”.

В зв»язку з цим судова колегія вважає, що господарський суд, відмовляючи в стягненні пені, фактично звільнив відповідача від господарської санкції за неналежне виконання господарського зобов»язання, що не передбачено нормами чинного законодавства України, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням наступного:

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2 укладеного між стронами договору передбачено, що за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії Споживачу нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В позовній заяві позивач зробив розрахунок пені за період з 28.11.08 р. по 25.06.09., що становить 209 днів та суперечить вищенаведеній нормі, але в зв»язку з тим, що сторони в договорі обмежили максимальну суму нарахування пені загальною сумою боргу, то вимоги позивача про стягнення пені підлягають повному задоволенню, але за період з 28.11.08 р. по 28.05.09 р. у розмірі 669 грн. 77 коп.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2009 року у справі № 44/181 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання у розмірі 743 грн. 63 коп., але доводи апеляційної скарги частково спростовують висновок суду, тому вищевказане рішення підлягає частковому скасуванню в частині стягнення пені з прийняттям в цій частині рішення щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 669 грн. 77 коп. пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2009 року у справі № 44/181 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2009 року у справі № 44/181 частково скасувати.

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області до Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Горлівка Донецької області про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання у загальному розмірі 1413 грн. 40 коп. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2 на користь:

- Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області, 84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Ак. Павлова, 13, ід. код 03337007 суму боргу у розмірі 669 грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 11 грн. 56 коп., інфляційні у розмірі 62 грн. 30 коп., пеню у розмірі 669 грн. 77 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 102 грн. 00 коп., витрати пов»язанні з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу у розмірі 312 грн. 50 коп. та витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 51 грн. 00 коп.

Зобов»язати господарський суд Донецької області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 20.07.09 р. по справі № 44/181 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в пятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий

Судді:

Надр. 5 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3 відповідачу;

4 ДАГС;

5 ГС Дон. обл.;

ОСОБА_3