Рішення № 60866748, 17.08.2016, Вишгородський районний суд Київської області

17.08.2016 Справа № 363/1035/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,при секретарі Гавриленко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань по поверненню грошових коштів, в зв'язку з чим, уточнивши позовні вимоги, порушує питання про стягнення заборгованості та відсотках в загальному розмірі 600 212 грн. 03 коп. та судові витрати.

Представник позивачки в суді позов підтримала з викладених у ньому підстав та просила про його задоволення.

Представник відповідача в суді проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що грошові кошти були отримані відповідачем в національній валюті в сумі 120 000 грн., а не в доларах США, як зазначено в розписках. Крім того вважав, що позивачка не мала права надавати відповідачу позику та отримувати за неї прибуток у вигляді процентів, оскільки відповідно до законодавства не може здійснювати діяльність з надання фінансових послуг. В зв'язку з наданням у борг грошей в іноземній валюті вважав, що договри позики слід визнати недійсними.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 березня 2012 року сторони уклали договір позики, відповідно до якого позивачка (позикодавець) передав у власність відповідачеві (позичальникові) грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, а той зобов'язалася у строк до 01 жовтня 2012 року повернути позивачці зазначену суму, разом зі сплатою відсотків в розмірі 13,25 % річних.

Також, 05 червня та 01 липня 2012 року сторони уклали ще два договори позики, відповідно до яких позивачка передала у власність відповідачеві грошові кошти в сумі по 5 000 доларів США а той зобов'язалася у строк до 31 грудня 2013 року повернути позивачці зазначену суму, разом зі сплатою відсотків в розмірі 13 % річних.

На підтвердження отримання зазначених коштів позичальник написав розписки, в яких йдеться про отримання ним від позикодавця коштів у вказаних сумах.

Відтак грошове зобов'язання відповідача перед позивачем вбачається з розписок, які підписані відповідачем, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлені укладені між сторонами угоди згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.

В судовому засіданні досліджено оригінали письмових розписок згідно ст. 138 ЦПК України.

Разом з тим одержані кошти у встановлений строк відповідач не повернув й заходів до цього не вживає.

При вирішенні цієї справи суд зазначає, що згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику (правовий висновок Верхового Суду України в справі №6-50цс16).

Доводи відповідача про те, що він не отримував грошових коштів від позивачки у вказаних у розписках розмірах та валюті є бездоказовими та голослівними, які спростовуються змістом розписок, з яких вбачається, що відповідач отримав саме таку суму позики, внаслідок чого і написав вказані розписки.

За таких обставини укладені між сторонами договори позики згідно вимог ст. 204 ЦК України вважаються правомірними.

Позичальник згідно ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Невиконання умов, визначених змістом зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України є його порушенням.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він згідно ст. 1050 ЦК України зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього ж Кодексу.

При цьому згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, і в разі його порушення повинен сплатити суму боргу на вимогу кредитора.

У справі встановлено, що відповідач договірні зобов'язання не виконав, а тому за вимогою позивачки суд вважає необхідним стягнути на її користь суму заборгованості.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно роз'яснень даних в п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальноювартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України (правовий висновок Верховного Суду України в справі №5-77цс14).

При ухваленні судом рішення потрібно перерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення (правовий висновок Верховного Суду України в справі №6-474цс16).

Згідно з відомостей на офіційному сайті Національного банку України станом на 17 серпня 2016 року офіційний курс гривні до долара США складає 25,0592.

Доводи сторони відповідача про недійсність договорів позики на увагу не заслуговують з викладених вище підстав і на вказаних вимогах Закону не ґрунтуються.

Крім того зустрічний позов про визнання недійсними договорів позики укладених між сторонами, на розгляді суду не знаходиться, коли правомірність вказаних правочинів призумується згідно вимог ст. 204 ЦК України.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить з основної суми заборгованості в еквіваленті 15 000 доларів США, яка станом на час розгляду справи згідно ст. 533 ЦК України за курсом НБУ України становить 357 888грн.

Розмір заборгованості по відсотках за договорами позики від 07 березня 2012 року складає 67 790 грн. 35 коп. (1469 днів прострочення сплати боргу), від 05 червня 2012 року - 62 439 грн. 17 коп. (1469 днів прострочення сплати боргу), та від 01 липня 2012 року - 61 262 грн. 78 коп. (1469 днів прострочення сплати боргу), що в загальному розмірі становить 191 492 грн. 30 коп.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене права позивача, яке підлягає захистові, а позов про це частковому задоволенню.

Крім того, суду представлено документальне підтвердження понесених позивачкою судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного і керуючись 209-215 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП-НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) суму заборгованості за договорами позики в розмірі 357 888 грн. та відсотки за користування коштами в розмірі 191 492 грн. 30 коп., а також судовий збір в розмірі 6 002 грн. 53 коп., а всього 573 382 (п'ятсот сімдесят три тисячі триста вісімдесят дві) грн. 83 (вісімдесят три) коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Суддя