Ухвала суду № 60866067, 31.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/553/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О.К. Провадження № 22-ц/773/884/16 Категорія: 39 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.

секретар судового засідання Кирилюк О.О.,

з участю представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 березня 2016 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Ухвалено визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 4/8 частини квартири АДРЕСА_1, як на частку у спільній сумісній власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва площею 0,17 га, розташованої в с. Жидичин, Ківерцівського району Волинської області, кадастровий номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно задоволено частково.

Ухвалено визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частини земельної ділянки для будівництва житлового будинку площею 0,17 га, яка розташована в с. Жидичин, Ківерцівського району, Волинської області, кадастровий номер НОМЕР_1, в порядку спадкування.

В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині розподілу квартири по АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).( ст.1216 ЦК України).

Статтями 1217,1218,1220,1221,1222 передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частинами 2, 3 ст. 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24 травня 2014 року ( а.с.8).

З 22.02.1984 року спадкодавець ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (позивачем по первісному позові), відповідно до повторно свідоцтва про шлюб ( а.с.15).

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 є дітьми спадкодавця ОСОБА_7 ( а.с.16, 62, 77-78).

Договором купівлі-продажу квартири від 08.04.1992 року стверджується те, що ОСОБА_7 придбав квартиру АДРЕСА_1 ( а.с.9).

Крім того, ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 09.03.2006 року належить земельна ділянка площею 0,17 га для будівництва індивідуального житлового будинку у с. Жидичин Ківерцівського району Волинської області ( а.с.13).

Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 як дружина померлого, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 як діти спадкодавця мають право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 та входять до першої черги спадкоємців.

Спадкоємці звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, однак їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця ( Т. 1 а.с.58-92). При цьому ОСОБА_6, та ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовились на користь ОСОБА_1 про що подали відповідні заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. ( ч.1 ст.1226 ЦК України).

Частиною3,4 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. ( ст.60,61 Кодексу про шлюб та сім'ю України).

Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України, уразі виділу частки майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Враховуючи дані норми матеріального права суд першої інстанції правомірно констатував, що квартира по АДРЕСА_1 є спільною власністю подружжя, оскільки придбана спадкодавцем за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, а тому кожному із них належить по ? частині квартири.

За аналізом норм права, які регулюють дані правовідносини виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого, тобто діє презумпція спільного майна подружжя.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_4 не надав суду належних, допустимих та беззаперечних доказів про вклад особистого майна, зокрема грошових коштів , на придбання ОСОБА_7 спірної квартири і як наслідок визнання квартири по АДРЕСА_1 , яка набута за час шлюбу, особистою власністю померлого..

Доводи апеляційної скарги про те, що кошти на придбання спірної квартири були надані ОСОБА_7 його рідними сестрами ОСОБА_9, ОСОБА_10 , про що останні свідчили в суді першої інстанції , не впливають на висновки суду першої інстанції.

При ухвалені оскаржуваного рішення судом першої інстанції надано правову оцінку показам свідків ОСОБА_9Т, ОСОБА_10 та правомірно констатовано, що оскільки квартира АДРЕСА_1 набута подружжям у шлюбі, та жоден із них за життя не ставили питання про визнання її особистою приватною власністю, така має статус спільної сумісної власності подружжя.

Слід зазначити, що квартира по АДРЕСА_1 набута по спливу 8 років спільного подружнього життя ОСОБА_2, ОСОБА_7 та перебувала у їхньому користуванні по день смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Самі по собі покази рідних сестер померлого , щодо надання ОСОБА_7 коштів на придбання квартири , за відсутності інших письмових доказів та з врахуванням часу спільного подружнього життя ОСОБА_2 та ОСОБА_7, не можуть свідчити про доведеність тверджень ОСОБА_4 про належність померлому вцілому квартири по АДРЕСА_1.

Відтак після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1, яка і могла бути успадкована його спадкоємцями.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що кожному із спадкоємців належить по 1/8 частині квартири, а оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відмовились від своїх часток на користь ОСОБА_1, тому останньому належить 3/8 частини даної квартири. ОСОБА_2 належить 4/8 частини квартири, як на частку у спільній сумісній власності подружжя, а ОСОБА_4 - 1/8 частини спірної квартири.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 березня 2016 року рішення в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді