Рішення № 60864398, 30.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1434/16

Головуючий у першій інстанції Пепеляшков О. С.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення, за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15. 01. 2015 р.,

в с т а н о в и л а:

20. 06. 2014 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з тих підстав, що позивач є власником домоволодіння за вказаною адресою, що підтверджується договором дарування від 04. 11. 2010 р. з відповідною реєстрацією права власності, але в належному йому будинку без жодних правових підстав проживають сторонні особи - відповідачі.

Вказував, що між ним та ОСОБА_3 06. 10. 2009 р. був укладений попередній договір про намір укладення договору купівлі-продажу будинку і ОСОБА_3 передав йому завдаток, після чого вселився разом з членами сім'ї до цього будинку, але в подальшому ОСОБА_3 від купівлі-продажу будинку відмовився і решту коштів не передав, звільнити будинок відмовився. Посилався на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11. 11. 2013 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25. 12. 2013 р., залишено без задоволення позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на вказаний будинок.

В подальшому представник позивача змінив позовні вимоги і просив усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 вказаним домоволодінням (житловим будинком) шляхом виселення з вказаного будинку лише ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15. 01. 2015 р. позов ОСОБА_2 задоволено і виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з жилого будинку за адресою - АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення і стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ставлять питання про скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого і закриття провадження у справі. Зокрема, посилалися на неможливість повторного розгляду справи за наявності судових рішень про відмову у їх виселенні зі спірного будинку в якому встановлено, що ОСОБА_3 повністю виплатив вказані в договорах суми коштів, а ОСОБА_2 передав вказану в договорі будівлю.

В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримала доводи вказаних апеляційних скарг і надала копії судових рішень, які на її думку спростовують твердження ОСОБА_2, що він є власником спірного будинку.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення відповідачів суд першої інстанції виходив з непорушності права власності, якого ніхто не може бути протиправно позбавлений, та, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і того, що «відповідачі самоправно зайняли жиле приміщення, яке належить позивачу на праві власності, а тому підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення, так як наявності будь-якого права на це нерухоме майно відповідачі не довели» і не прийняв до уваги рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11. 11. 2013 р. про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про виселення відповідачів, оскільки цим рішенням не встановлено право відповідачів на проживання в спірному будинку і наявність цього рішення не позбавляє права ОСОБА_2 права на звернення до суду про виселення відповідачів з інших підстав.

Проте вказаний висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.

Відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ч. 1 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що за нотаріально посвідченим договором дарування від 04. 11. 2010 р. ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_2 домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку з черепашника літ. «О», загальною житловою площею 30,1 кв. м., загальною площею 82,3 кв. м. та надвірних споруд № 1-4 - огорожа, розташованого на земельній ділянці 359 кв. м., право власності, право користування цією земельною ділянкою не зареєстровано, кадастровий номер не присвоювався з зазначенням, що вказана нерухомість належить ОСОБА_7 на праві власності на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27. 11. 2009 р.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 19. 11. 2010 р. вказане домоволодіння 19. 11. 2010 р. зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11. 11. 2013 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25. 12. 2013 р., залишено без задоволення позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, агенства нерухомості «Кумір» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та зобов'язання зареєструвати право власності і залишено без задоволення позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з вказаного домоволодіння без надання іншого житла.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03. 09. 2015 р. скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27. 11. 2009 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_7 до Одеської міської ради, ОСОБА_9 про визнання права власності та поділ домоволодіння, зустрічним позовом ОСОБА_9 (правонаступник ОСОБА_7.) до ОСОБА_8 про визнання права власності на реконструйований будинок і ухвалене нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про про визнання за ОСОБА_8 права власності на житловий будинок літ. Р, загальною площею 98,2 кв.м, житловою площею 39,8 кв.м, та гараж літ. С за адресою: АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_7 права власності на житловий будинок літ. О, загальною площею 82,3 кв. м, житловою площею 30,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_9 права власності на домоволодіння № АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 635 кв.м та складається з житлового будинку літ. А загальною площею 80,1 кв.м, житлової площею 28,5 кв.м, сараїв літ. В, Д, Н, П, вбиральні літ. Т, Ж, гаражу літ. З, навісів літ.К, М, 3У, теплиці III, вимощення І, огорожі № 1, визнання за ОСОБА_8 права власності на домоволодіння № АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 564 кв.м та складається з житлового будинку літ. Р, загальною площею 98,2 кв. м, житловою площею 39,8 кв.м, та гаражу літ. С., визнання за ОСОБА_7 права власності на домоволодіння № АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 359 кв. м та складається з житлового будинку літ. О, загальною площею 82,3 кв. м, житловою площею 30,1 кв. м, поділу домоволодіння № АДРЕСА_1 між його співвласниками та припиненні права спільної власності на нього ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25. 03. 2016 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20. 07. 2016 р., задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним і визнано недійсним договір дарування від 04. 11. 2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Таранською А. М. і зареєстрований в реєстрі за № 10008, згідно якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з жилового будинку з черепашника літ. «О», загальною жиловою площею 30,1 кв. м., загальною площею 82,3 кв. м. та надвірних спору: № 1-4 - огорожа, вищевказане домоволодіння з надвірними спорудами розташоване на земельній ділянці 359 кв. м.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і сторонами у справі не спростовані.

На підставі встановлених фактичних обставин у справі апеляційний суд приходить до висновку, що на час розгляду справи скасовані судові рішення, на підставі яких визнавалося право власності на будинок АДРЕСА_1, внаслідок чого ці рішення вже не породжують ніякі правові наслідки, та в судовому порядку рішенням суду, яке набрало чинності, визнано недійсним нотаріально посвідчений договір дарування від 04. 11. 2010 р., за яким ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_2 домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, і відповідно на теперішній час відпали правові підстави, на підставі яких ОСОБА_2 надбав право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Внаслідок цього ОСОБА_2 відповідно не має правових підстав для задоволення його позовних вимог в якості власника цього будинку про виселення відповідачів.

Тому ухвалене судом першої інстанції рішення про задоволення позову ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не відповідає вимогам закону, а у задоволенні зазначеного позову має бути відмовлено, що відповідає положенням ст. ст. 303, 303, 307, 309 ЦПК України, в тому числі праву апеляційного суду вийти за межі доводів апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що відповідно до ст. ст. 11, 303, 307, 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Керуючись ст. ст. 209, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313-316, 317, 318, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15. 01. 2015 р. і ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич