Ухвала суду № 60863386, 30.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3209/16

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Гончаренко В.М., Заїкіна А.П.

з участю секретаря Ярахмедова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 лютого 2016 року

встановила:

В серпні 2015 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 18.01.1991 року на ділянці № НОМЕР_1 кладовища «Ново-міське» був похований його батько ОСОБА_3, й 21.01.1991 року ним було зарезервоване місце під НОМЕР_2 біля місця поховання його батька, а 20.02.1992 року на місці НОМЕР_2, була похована його мати ОСОБА_4

У 2003 році йому стало відомо, що у 2002 році, за заявою ОСОБА_5, який не є особою, на яку зареєстровано поховання його батьків, було здійснено поховання в могилу його батьків невідомої жінки ОСОБА_6, а саме на ділянці НОМЕР_3 кладовища «Ново-міське», яке розташовано в огорожі, де поховані його батьки. Позивач вважав, що мало місце підпоховання ОСОБА_6 в могилу його батьків, хоча ніякої письмової згоди на поховання ОСОБА_6 він не надавав, тому зазначене підпоховання проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу України № 126 від 16.12.1992 р.

Позивач просив зобов'язати відповідача перепоховати ОСОБА_6 у інше місце та привести могили на НОМЕР_4 в первісний стан.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24 лютого 2016 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та доводи заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що не було підпоховання в могилу батьків позивача(місця НОМЕР_5, а поховання ОСОБА_6 було здійснено на вільне місце НОМЕР_6 та не порушує прав позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на законі та підтверджуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що під час організації поховання у січні 1991 році ОСОБА_3, який є батьком позивача, комунальним підприємством «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» було виділене подвійне місце НОМЕР_7 та НОМЕР_8 кладовища «Ново-міське». При цьому, ОСОБА_3 був похований на місці НОМЕР_7, а місце НОМЕР_2 було заброньоване ОСОБА_4, яка є матір'ю позивача. У лютому 1992 року ОСОБА_4 була похована на місці НОМЕР_2.

07 лютого 2002 року була похована ОСОБА_6 на місці НОМЕР_6 кладовища «Ново-міське», тобто на вільному місці, поруч з могилою батька позивача. Тому згода позивача чи будь-кого з родичів ОСОБА_3 на поховання ОСОБА_6 не була потрібна.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України позивачем не надано доказів того, що місце НОМЕР_9 відноситься до могили його батьків.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що поховання ОСОБА_6 було здійснено без порушення прав позивача, відповідно до Інструкції про порядок поховання, утримання і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу України № 126 від 16.12.1992 р., що діяла на час поховання ОСОБА_6

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що поховання ОСОБА_6 «…в огорожу подружжя ОСОБА_3 є підпохованням в могилу ОСОБА_3, оскільки встановлення огорожі на могилі ОСОБА_3 (місця НОМЕР_5, при якому також було огороджено вільне місце НОМЕР_6, не може бути підставою для того, щоб вважати вільне місце НОМЕР_6 могилою ОСОБА_3.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

В.М.Гончаренко

А.П.Заїкін