Ухвала суду № 60860961, 05.09.2016, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5125/15-к

Провадження № 1-кс/496/432/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Біляївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Дранікова С.М.

при секретарі - Рядновій А.Ю.

за участю прокурора - Курсова О.В.

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинувачених -ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка заяву про відвід судді Трушиної О.І. по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5 за ч.3 ст. 368 КК України та ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Біляївського районного суду Одеської області Трушиної О.І. знаходиться вказане кримінальне провадження з 1.07.2016 року.

3.08.2016 року захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_3 подав заяву про відвід судді Трушиної О.І. (том 5 а.с. 206-211). При цьому посилається на те, що суддя при розгляді цього кримінального провадження приймає процесуальні рішення, які викликають обєктивні сумніви в її неупередженості. А саме: суддя повідомила заявника про дату судового засідання з приводу обрання міри запобіжного заходу стосовно обвинувачених 1.07.2016 року, хоча клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу надійшло до суду 2.07.2016 року; в судовому засіданні 2.07.2016 року захист ОСОБА_5 здійснював адвокат із центру надання вторинної безоплатної правової допомоги, хоча мав бути присутній заявник; 19.07.2016 року суддею було залишено без задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 щодо передачі його на особисту поруку народному депутату України ОСОБА_7 та не прийнято мір щодо протиправних випадів прокурора на адресу цього народного депутата; під час судового слідства суддя Трушина О.І. досліджувала неприпустимі докази; клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою було розглянуто 2.07.2016 року з порушенням вимог КПК України.

В судове засідання суддя Трушина О.І. не зявилася, про день розгляду заяви була повідомлена.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення заяви, пояснивши, що будь-які підстави для задоволення відводу відсутні.

Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 їхні захисники підтримали заяву про відвід судді, додали, що нею порушено право ОСОБА_6 на медичну допомогу; ухвала судді про продовження строку тримання під вартою винесена всупереч встановленому в самому тексті ухвали факту відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного:

Обставини, що виключають участь у кримінальному провадженні містяться в ст. 75-76 КПК України.

Захисник ОСОБА_3 посилається на положення п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України, яка передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадження за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно ч.4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Згідно положень ст. 321 КПК України, головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обовязків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення зясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження, а також вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

З матеріалів справи вбачається, що вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, в ході якого під головуванням судді Трушиної О.І. було розглянуто ряд клопотань та прийняті відповідні процесуальні рішення.

Слід зазначити, що VII Конгрес ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками 1985 р. схвалив Основні принципи незалежності судових органів, де проголошується, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни; судові органи вирішують передані їм справи неупереджено, на підставі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання прямого чи непрямого з будь-якого боку і з будь-яких причин; незалежність судових органів дає їм право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і додержання прав сторін. Незалежність судів та підкоріння їх лише закону забезпечується організаційними та процесуальними гарантіями. Практика Європейського суду з прав людини в першу чергу виходить з презумпції незалежності судів. Незалежність розуміється як здатність суду розглядати справу та ухвалювати рішення, не перебуваючи при цьому у будь-якій залежності від волі сторін чи органів державної влади.

Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обвинувачених закінчувався 3 липня 2016 року. Таким чином, незалежно від наявності клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, суддя Трушина О.І. повинна була в день отримання справи у провадження призначити на найближчу дату судове засідання, та сповістити сторони по справі, що і було нею зроблено. Незважаючи на повідомлення про час та місце слухання справи, захисники обвинувачених в судове засідання не з*явилися, у зв*язку з чим суддею обґрунтовано призначено для уникнення порушення права обвинувачених на захист, захисників для проведення окремої процесуальної дії, як це передбачено ст. 53 КПК України. Суддею Трушиною О.І. приймалися всі необхідні заходи для надання медичної допомоги обвинуваченому ОСОБА_6 шляхом виклику карети швидкої медичної допомоги, але, лікарями швидкої допомоги неможливість ОСОБА_6 за станом здоров*я брати участь в судових засіданнях на той час встановлена не була.

Суд також констатує, що незгода з рішеннями суду сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді упередженості, позаяк кожне рішення суду, зокрема і процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, тобто оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанції, і не може даватись будь-якими органами, їх посадовими особами, організаціями, підприємствами і установами, громадянами тощо (Рішення КСУ № 2-рп/2011).

Таким чином, посилання в заяві про відвід на необєктивність та упередженність судді є субєктивною оцінкою дій судді стороною захисту, яку не влаштовують процесуальні рішення, прийняті суддею.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід судді Трушиної О.І., так як обставини, викладені в ній, не передбачені п.4 ч.1 ст. 75 КПК України в якості підстав для відводу.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 75, ч.4 ст. 80, ст. 81 КПК Украины, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву про відвід судді Трушиної О.І. по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5 за ч.3 ст. 368 КК України та ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.3 ст. 368 КК України залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М. Драніков