Постанова № 60860607, 30.08.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

30.08.2016

Справа №2-а/489/93/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві праву за позовом ОСОБА_1 до рядового патрульної поліції Управління патрульної поліції м. Миколаєва Ткаченко Вікторії Володимирівни, третя особа Управління патрульної поліції у м. Миколаєві про звільнення від адміністративної відповідальності, закриття провадження в справі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до рядового патрульної поліції Управління патрульної поліції м. Миколаєва Ткаченко Вікторії Володимирівни, яким просив скасувати постанову серії ПС1 №955133 від 13 березня 2016 р. винесену позивачем щодо накладання стягнення штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі закрити.

Позов обґрунтував тим, що порушень правил дорожнього руху, що йому інкриміноване до допускав, висновки патрульного є недоведеними, постанова оформлена не на належному бланку - без відривної квитанції.

Надалі позовні вимоги зменшив, просив звільнити його від адміністративної відповідальності у вигляді штрафу обмежившись усним зауваженням, а провадження в адміністративній справі за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Представник третьої особи просила позов залишити без задоволення.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Оскаржуваною постановою серії ПС1 №955133 від 13 березня 2016 р. позивачу інкриміноване, що він 13 березня 2016 р. в м. Миколаєві керуючи автомобілем «Тойота» здійснив поворот ліворуч всупереч подвійної суцільної лінії, перетнувши її, та при цьому одночасно не виконавши вимогу заборонного знаку 3.23 «Поворот ліворуч заборонено».

В судовому засіданні встановлене що самим інспектором, який погодився із зауваженням позивача, в описовій частині оскаржуваної постанови дописано, що самої лінії не видно.

У відповідності до п. 8.5-1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із вимогами ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідач при складанні щодо позивача постанови встановила обставину, яка унеможливила притягнення позивача до адміністративної відповідальності за перетин подвійної суцільної лінії - її відсутність на проїзній частині.

Отже постанова складена в цій частині щодо позивача безпідставно підлягає визнанню неправомірною, а тому скасуванню.

Крім того, із оглянутих в суді доказів вбачається, що позивач заперечував проти притягнення його до адміністративної відповідальності

Відповідно до вимог ч.ч.1-5 ст.258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Тобто частина 1 ст. 258 КУпАП передбачає порушення щодо яких допустимий спрощений порядок розгляду справи та протокол не складається

Частина 2 даної статті введена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» N 596-VIII від 14 липня 2015 р., а перелік вказаний в ч. 1 доповнений адміністративними правопорушеннями розгляд яких віднесений до компетенції Національної поліції.

Частини 1-3 даної статті знаходяться у логічному взаємозв'язку із ч. 5 даної статті та не суперечать їй, оскільки спрощений порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення передбачені ч.ч. 1-3 можливий без фіксації адміністративного правопорушення протоколом (ч. 1 ст. 254 КУпАП) виключно у тому випадку, якщо особа, яка підозрюється у скоєнні правопорушення, не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Своїм визнанням особа фактично відмовляється від використання тих процесуальних прав, які надаються їй КУпАП, а саме: давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги (ч. 1 ст.268).

У рішенні Конституційного Суду України 5-рп/2015 від 26 травня 2015 р. відзначається, що складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

Отож, розгляд відповідачем справи щодо позивача, який не погоджувався із фактом вчинення порушення, без обов'язкової стадії складання протоколу та на місці вчинення є неправомірним та призвело до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Згідно вимог ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому суд не приймає до уваги уточнені позовні вимоги позивача та виходить за їх межі у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, шляхом прийняття постанови про скасування постанови ПС1 №955133 від 13 березня 2016 р. як неправомірної.

Керуючись ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС1 №955133 від 13 березня 2016 р. про накладання на ОСОБА_1 стягнення штрафу за ч. 1 ст. 122 КУПАП в розмірі 255 грн.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеля'ційної скарги через ленінський районний суд м. Миколаєва.

Суддя Д.Г. Губницький