Рішення № 60859973, 30.08.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8336/16-ц

Провадження № 2/127/3464/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області складі

головуючого судді: Романюк Л.Ф.,

при секретарі: Курутіній О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 серпня 2015 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики у формі розписки, згідно до якої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав від позивача особисто грошові кошти в борг у сумі 18000 доларів США.

Кошти, як запевнив ОСОБА_3, отримувались ним для внесення застави по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, провадження по якому слухається в Дарницькому районному суді м. Києва.

Згідно усної домовленості, грошова сума на депозитний рахунок суду вносилась цивільною дружиною ОСОБА_3 ОСОБА_4

Згідно розписки від 02.08.2015 року ОСОБА_3 мав повернути грошові кошти до 31.09.2015 року, однак по закінченню вказаного строку грошові кошти відповідачем не повернуті, на усні вимоги щодо повернення боргу ОСОБА_3 не реагує.

09 жовтня 2015 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва прийнято рішення про повернення застави у розмірі 561000 грн., внесену ОСОБА_4 на депозитний рахунок суду - рахунок № 37317001003844.

15 січня 2016 року ОСОБА_4 було видано довіреність на імя позивача, згідно до якої останній міг отримати свої кошти, звернувшись до казначейства, однак 31 березня 2016 року дію довіреності припинено з невідомих обставин.

Станом на 15 квітня 2016 року сума позики не повернута і складає 18000 доларів США.

Окрім того, згідно до розписки, за користування грошовими коштами ОСОБА_3 зобовязався сплатити відсотки з розрахунку 15% від 18000 доларів США за кожен місяць неповернення коштів.

Станом на 15.04.2016 року сума відсотків складає 17550 доларів США.

Просив суд стягнути З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 35550 доларів США, а також сплачену суму судового збору та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали за обставин викладених в позові, просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що дана розписка є безгрошовою, оскільки факту передачі коштів не було і дана розписка була у нього викрадена разом з іншими особистими документами.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялась вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачки ОСОБА_4 на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з наступних підстав.

02 серпня 2015 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 гроші в сумі 18000 доларів США, ОСОБА_3 написав розписку, згідно якої гроші мають бути повернуті ним до 31 вересня 2015 року, крім того за користування грошовими коштами ОСОБА_3 зобовязався сплатити 15% від 18000 доларів США за кожний місяць неповернення коштів(а.с.8).

Кошти, як запевнив ОСОБА_3, отримувались ним для внесення застави по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 провадження по якому слухається в Дарницькому районному суді м. Києва (а.с.12).

Згідно усної домовленості, грошова сума на депозитний рахунок суду вносилась цивільною дружиною ОСОБА_3 ОСОБА_4

15 січня 2016 року ОСОБА_4 було видано довіреність на імя ОСОБА_1, згідно до якої останній міг отримати свої кошти, звернувшись до казначейства (а.с.10-11).

Однак 31 березня 2016 року дію довіреності припинено з невідомих обставин.

Встановленим фактам відповідають зобовязальні правовідносини, що регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ч.2 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути продавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 207 ч.1 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальником ОСОБА_3 була написана розписка про отримання грошей в сумі 18000 доларів США від ОСОБА_1, згідно якої гроші мають бути повернуті до 31 вересня 2015 року, крім того за користування грошовими коштами ОСОБА_3 зобовязався сплатити 15% від 18000 доларів США за кожний місяць неповернення коштів (а.с.8).

В установлений строк відповідач ОСОБА_3 не виконав своє зобовязання, тим самим порушив вимоги ст. 1049 ЦК України, згідно якої позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_4 розписки від 02.08.2015 року не підписувала, вимога позивача про стягнення з неї коштів є безпідставною.

Тому сума заборгованості за договором позики, що складає 35550 доларів США, підлягає стягненню з відповідача - боржника ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.553 ЦК України.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред»явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунок з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення суду.

За викладених обставин, стягненню підлягає сума 35 550 доларів США, що еквівалентна на день винесення рішення судом курсу НБ України в розмірі 911750, 85 грн.

Також з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати в розмірі 7865, 61 грн.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 207, 526, 530, 553, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 76, 88, 169, 209, 212, 214, 215, ЦПК, України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою в розмірі 35550 доларів США., що еквівалентно на день винесення рішення суду, за курсом 2548,86 грн. за 100 доларів США - 906119 грн. 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 7865,61 грн.

В решті позову відмовити.

Скасувати забезпечення позову щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, жительки м. Вінниці. АДРЕСА_1 в межах суми 911750, 85 грн., відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 10.06.2016р.

Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які не брали участі у справі - з моменту отримання копії даного рішення суду.

Суддя: