Рішення № 60859600, 30.08.2016, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/34/16-ц

Провадження №2/149/141/16

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.2016 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Клімик К. О.,

при секретарі Гавлович Л. П.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_3 до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 22.01.1994р. в с. Чепелі Хмільницького району Вінницької області помер ОСОБА_7, після смерті якого залишилася спадщина, що складається із житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою с. Чепелі Хмільницького району Вінницької області вул. Гнатюка, 8. Ще за життя батько розпорядився своїм майном на його користь, про що свідчить заповіт від 25 лютого 1991 року, який не змінено та не відмінено.

Будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7, він прийняв спадщину відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР від 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, однак повноцінно розпорядитись зазначеним майном не може, а тому вимушений звертатись до суду із зазначеним позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 заявлений позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача сільський голова ОСОБА_8 проти позовних вимог не заперечує, при вирішенні спору покладається на розсуд суду. Також пояснив, що довідку за № 3825 від 10 грудня 2015 року готувала секретар сільської ради ОСОБА_9, яка тривалий час працює на цій посаді і знає про відносини в сім"ї сторін. Про те, що всі спадкоємці фактично прийняли спадщину вона написала тому, що бачила їх всіх у спірному будинку після смерті спадкодавця.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6позовних вимог не визнали, посилаючись на те, що позивач строк для прийняття спадщини пропустив, не звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, фактично по місцю розташування спірного будинку не проживав та доказів цьому не надав, а відтак не може вважатись особою, що набула права на спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Пояснили, що саме їх спільними зусиллями та за їх кошти у спірному будинку було проведено ремонт, у той час як позивач не приймав ніякої участі у підтриманні будинку у належному стані. На підставі цього просять у задоволенні позову відмовити.

Суд, врахувавши позицію сторін, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази дійшов до наступного.

Так, 22.01.1994р. в с. Чепелі Хмільницького району Вінницької області помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ № 262952 виданим 24.01.1994 року.

Заповітом та витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі доведено, що ОСОБА_11 заповіт все своє майно ОСОБА_3.

Таким чином судом встановлено розбіжність ім"я у свідоцтві про смерть ("Савелій") та у заповіті ("Сава"). Тобто на день розгляду справи встановлено, що заповіт було вчинено ОСОБА_11, а у свідоцтві про смерть зазначено, що помер ОСОБА_7. Позивачем під час судового розгляду не заявлялось додаткових позовних вимог, позовні вимоги не змінювались та не було подано до суду іншого позову, хоча судом таке право позивачу роз"яснювалось.

Після смерті ОСОБА_7, як вважає позивач, відкрилася спадщина, яка складається з права на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою с. Чепелі Хмільницького району Вінницької області вул. Гнатюка, 8. Однак позивачем суду не надано будь-якого доказу, що вказане майно належало саме ОСОБА_7. Надані копії технічної документації цього не доводять, оскільки не містять будь-яких даних про власника.

Довідкою Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області за № 3825 від 10.12.2015 року доведено, що окрім позивача вступили в фактичне управління спадковим майном також ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Однак показами свідка ОСОБА_9 доведено, що вона тривалий час працює секретарем Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області і добре знає сім"ї учасників процесу. Коли до неї звернулись з проханням надати довідку, то вона вписала всіх спадкоємців, оскільки бачила як після смерті ОСОБА_7 вони працювали на земельній ділянці та проводили поточні ремонти. Про те, що в заповіті та свідоцтві про смерть ім"я померлого ОСОБА_7 вказане різне вона не звертала уваги.

Показами свідка ОСОБА_10 доведено, що він знає сторони у справі давно, до смерті ОСОБА_7 вони всі навідувались до нього додому, після смерті також приїжджали туди, працювали там і тому він вважав, що вони всі прийняли спадщину.

У відповідності до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), діючого на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Відповідно до ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємець повинен прийняти спадщину, тобто у разі вчинення спадкоємцем дій передбачених ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) він повинен був звернутись до суду за встановленням факту прийняття спадщини, однак такої вимоги в позовній заяві немає. Довідкою Хмільницької районної держаної нотаріальної контори №405/01-16 від 9 червня 2016 року на запит суду надано відповідь про те, що після смерті 22 січня 1994 року ОСОБА_7 у Хмільницькій державній нотаріальній конторі спадкова справа не заводилась, чим доведено те, що жоден із спадкоємців з заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до нотаріуса не звертався.

Таким чином під час судового розгляду судом встановлено, що відповідно до ст. 534 ЦК України (в редакції 1963 року) ОСОБА_11 скористався своїм правом на залишення заповіту яким зробив розпорядження своїм майном на випадок своєї смерті. Саме на цей заповіт посилається позивач, однак позивачем, відповідачем та третіми особами суду не надано доказів про смерть саме: ОСОБА_11. Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а в данному випадку встановити такий день не представляється можливим у зв"язку з відсутністю такої позовної вимоги і тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 213, 215, 235 ЦПК України, ст. ст. 524-527, 534, 535, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Витрати у справі покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд на протязі 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: Клімик К. О.