Ухвала суду № 60858798, 01.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1816/16 Справа № 206/4495/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Грицаюк Н. М. Доповідач - Сенченко І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2016 року м. Дніпро

1 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сенченка І.М.,

суддів Кононенко О.М., Бровченко Л.В.,

при секретарі судового засідання Пиріч Н.А.,

за участю: прокурора Чорнобривець Ю.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 12015040030000481 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року, яким

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що належить йому на праві власності.

На зазначений вирок обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити, призначивши йому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням 69 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений посилається на занадто суворе покарання призначене йому судом. Автором зазначається, що він вживаючи наркотичні засоби, не був причетний до їх збуту, в силу статті 89 КК України не судимий, кримінальне правопорушення було вчинене внаслідок сильних нервових потрясінь, коли стало відомо про наявність туберкульозу обох легень, ускладненого резистентною формою і IV клінічної стадії ВІЛ. Обвинуваченим вказується, що він 20 липня 2015 року був госпіталізований в туберкульозний диспансер, де продовжує

Провадження № 11-кп/774/1816/16 Головуючий в суді I інстанції Грицаюк Н.М.

Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України Суддя-доповідач Сенченко І.М.

лікування. Також, звертається увага в апеляції на щире розкаяння у вчиненому злочині, визнання вини, незначну кількість збуту наркотичних засобів. Автор апеляції, спираючись на вищенаведені обставини, які він вважає пом'якшують його покарання, зводить до необхідності призначення покарання з врахуванням вимог ст. ст. 66, 69 КК України.

Вироком суду встановлено, що у ОСОБА_2 у не встановлений під час судового слідства час виник злочинний намір, направлений на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу на території м. Дніпропетровська, діючи з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу опію ацетильованого останній підшукував місця придбання інгредієнтів для виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу та клієнтів, з якими заздалегідь домовлявся про місце зустрічі та кількість наркотичного засобу.

1 серпня 2015 року в ранковий час, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу «опій ацетильований», прибув за місцем свого мешкання за адресою АДРЕСА_1, де незаконно виготовив невстановлену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу «опій ацетильований», однак не менше 1, 7233 г, який залишив за місцем свого мешкання за адресою АДРЕСА_1, з метою подальшого збуту.

Таким чином, 1 серпня 2015 року приблизно о 14 години 55 хвилин ОСОБА_2, знаходячись на подвір'ї за адресою м. Дніпропетровськ, вул. 20 років Перемоги, біля будинку 39, діючи з прямим умислом, направленим на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою отримання прибутку та покращення свого матеріального становища від продажу особливо небезпечного наркотичного засобу особам з числа наркозалежних, отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 100 гривень для придбання особливо небезпечного наркотичного засобу «опій ацетильований».

В цей же день, приблизно о 15 годині ОСОБА_2, перебуваючи за вищезазначеною адресою, реалізовуючи свій злочинний намір, незаконно збув одноразовий медичний шприц ємкістю 5 мл, заповнений рідиною коричневого кольору масою 1, 0803 г, в рахунок раніше отриманих від ОСОБА_4 коштів у розмірі 100 гривень.

1 серпня 2015 року о 15 годині 4 хвилини ОСОБА_4, знаходячись поблизу будинку 10 по вул. Космонавтів в м. Дніпропетровську, видав співробітникам ВБНОН ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, придбаний у ОСОБА_2 одноразовий медичний шприц ємкістю 5 мл, в якому знаходилась, згідно із висновком експерта рідина масою 1, 0803 г, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - «опій ацетильований». Маса «опію ацетильованого» в перерахунку на суху речовину становить 0, 0500 г.

Решту раніше виготовленого особливо небезпечного наркотичного засобу «опій ацетильований» ОСОБА_2, розподіливши у одноразовий медичний шприц ємкістю 2, 5 мл, масою не менше 0, 6430 г залишив за адресою АДРЕСА_1.

1 серпня 2015 року в проміжок часу з 16:42 годин до 17:42 годин за адресою АДРЕСА_1, співробітниками ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, на підставі ухвали райсуду було проведено санкціонований обшук, в ході якого було виявлено та вилучено медичний шприц ємкістю 2, 5 мл, який містить рідину коричневого кольору масою 0, 6430 г, яка згідно із висновком експерта містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - «опій ацетильований». Маса «опію ацетильованого» в перерахунку на суху речовину становить 0, 0279 г.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, та з мотивів наведених в ній, просив пом'якшити покарання.

Прокурор просила залишити апеляцію обвинуваченого без задоволення, а вирок суду без змін, оскільки за її твердженням призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам закону і застосування статті 69 КК України по даному провадженні, є необґрунтованим.

Вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження та їх доводи в судових дебатах, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що принесена апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 про суворість призначеного йому покарання, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді 6 років позбавлення волі, в повному обсязі відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

При обранні такої міри покарання суд, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та характер його захворювань.

Щире каяття обвинуваченого ОСОБА_2 суд першої інстанції, об'єктивно відніс до обставин, що пом'якшують покарання.

Призначивши ОСОБА_2 мінімальне покарання, яке передбачено санкцією ст. 307 ч. 2 КК України, суд неупереджено вказав у вироку на відсутність по справі кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та з урахуванням особи винного, були б об'єктивною підставою для застосування ст. 69 КК України і призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Таким чином, на переконання колегії суддів, покарання, призначене ОСОБА_2 є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Отже, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання, з тих мотивів, які він навів в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року щодо ОСОБА_2, без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області