Рішення № 60856606, 09.08.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4190/16-ц

Провадження № 2/0202/2192/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Мороза В.П.

при секретареві: Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Гарант» по наданню житлово-комунальних послуг населенню, ОСОБА_2 про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Гарант» по наданню житлово-комунальних послуг населенню, ОСОБА_2 про стягнення суми.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві позивач просив суд стягнути з комунального підприємства «Гарант» по наданню житлово-комунальних послуг населенню смт.Меліоративне, (ідентифікаційний код юридичної особи 32998195) на мою, ОСОБА_1, користь грошові кошти в сумі 395661 (триста девяносто пять тисяч шістсот шістдесят одна) гривня; накласти стягнення на обєкт нерухомого майна за адресою:Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Меліоративне, вул.Молодіжна 13 приміщення 1, загальною площею 181,5 кв.м., та основною площею 123,8 кв.м.; накласти стягнення на обєкт нерухомого майна за адресою:Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Меліоративне, вул.Молодіжна 13 приміщення 2, загальною площею 46,9 кв.м., основною площею 12,2 кв.м.

Позивач в судове засідання не зх?явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.11.2012 року, 17.11.2012 року, 07.12.2012 року, 24.01.2013 року, 26.01.2013 року, 12.04.2013 року 20.03.2013 року, 12.03.2013 року, 02.04.2013 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем, були укладені договори купівлі продажу будівельних матеріалів та робочого інвентарю на загальну суму 376820 (триста сімдесят шість тисяч вісімсот двадцять) гривень.

Умови договорів купівлі-продажу з боку позивача були виконані в повному обсязі. Згідно умов договорів купівлі продажу представник Відповідача ОСОБА_2, яка діяла від імені підприємства на підставі статуту зобовязалася розрахуватися з позивачем до 30.04.2013.

Однак, в подальшому сторони дійшли згоди, що Відповідач розрахується з позивачем до 31.12.2013 року.

20.06.2013 року за вихідним номером 274-к позивач отримав від Відповідача гарантійного листа згідно якого ОСОБА_2, гарантує позивачу розрахуватися з ним до 31.12.2013 року.

До теперішнього часу Відповідач з позивачем не розрахувався та грошові кошти не повернув.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки стягнення суми та звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за своєю правовою природою є подвійною юридичною відповідальністю. А тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині звернення стягнення на майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 610, 612, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Гарант» по наданню житлово-комунальних послуг населенню, ОСОБА_2 про стягнення суми задовольнити частково.

Звернути стягнення на обєкт нерухомого майна за адресою:Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Меліоративне, вул.Молодіжна 13 приміщення 1, загальною площею 181,5 кв.м., та основною площею 123,8 кв.м. в рахунок погашення заборгованості, шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).

Звернути стягнення на обєкт нерухомого майна за адресою:Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Меліоративне, вул.Молодіжна 13 приміщення 2, загальною площею 46,9 кв.м., основною площею 12,2 кв.м. в рахунок погашення заборгованості, шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.П. Мороз