Рішення № 60856503, 31.08.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2016 р.Справа № 922/2434/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Футбольний Клуб "Металіст", м. Харків про стягнення 89646,45 грн. за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 01-16юр/3220 від 25.04.2016 р.);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків (далі за текстом позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Футбольний Клуб "Металіст", м. Харків (далі за текстом відповідач) заборгованість за укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії № 041-16510.03 від 26.07.2013 р. (далі за текстом договір) в загальному розмірі 89646,45 грн., з яких:

на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954:

68 295,06 грн. вартості електричної енергії (тарифна складова - 56 912,55 грн. та ПДВ 20% - 11382,51 грн.);

та на п/р 26005474695 в АТ «ОСОБА_2 Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954:

5467,90 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (тарифна складова за КРЕ - 4556,58 грн. та ПДВ 20 % - 911,32 грн.);

11866,67 грн. пені;

981,80 грн. 3% річних ;

3035,02 грн. індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.08.2016 р.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 31.08.2016 р. в звязку з неявкою на судове засідання представника відповідача та за відповідним клопотанням представника позивача.

Позивач надав до суду (вх. № 28101 від 29.08.2016 р.), в якій заяву в порядку ст. 22 ГПК України уточнив (зменшив) позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 20832,11 грн., з яких:

на п/р 26005474695 в АТ «ОСОБА_2 Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954:

1083,79 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (тарифна складова за КРЕ 903,15 грн. та ПДВ 20 % - 180,64 грн.);

15347,75грн. пені;

1365,55 грн. 3% річних ;

3035,02 грн. індексу інфляції.

Згідно з вимогами ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд розглядає заявлені позовні вимоги в редакції, зазначеній в вищевказаній заяві позивача.

Відповідач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 31.08.2016 р. прибув представник позивача, який підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.

Відповідач на судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неприбуття представника не повідомив.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 26.07.2013 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір № 041-16510.03 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язується керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), правилами улаштування електроустановок (далі по тексту -ПУЕ), іншими нормативними документами. В разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.

Згідно з п.п. 2.3, 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язується, своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків". Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком №4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Пунктами 1-2 додатку № 2 від 04.02.2014 р. до договору передбачено наступне:

Розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Споживач кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою (додаток № 9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").

Якщо розрахункові прилади обліку споживача встановлені на підставі постачальника, зняття показань цих розрахункових приладів обліку здійснюється персоналом споживача та постачальника в останній день розрахункового періоду; ці показання фіксуються в додатку № 5А "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" до договору про постачання електричної енергії. Інспектор РВЕ повідомляє споживачу точний час проведення зняття показань. У разі відсутності споживача при проведенні зняття показань приладів обліку "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" вважається дійсним за наявності підписів представників РЕМ (РРЕМ) та РВЕ скріпленими відповідними печатками.

Звіт про обсяги переданої субспожитої електричної енергії ним узгоджується з основним споживачем. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

За змістом п.п. 4.5, 5 додатку № 2 від 04.02.2014 р. до договору, споживач здійснює 3 планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:

до 1 дня розрахункового періоду 5% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

до 9 дня розрахункового періоду 45% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

до 19 дня розрахункового періоду 50% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі встановленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додатком № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Згідно з п. 7.1 договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами ПКЕЕ, "Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією", затвердженої відповідно постановою НКРЕ України, та додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 9.4 договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2013 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2016 р. по справі № 922/1725/16 стягнуто з відповідача по даній справі на користь позивача по даній справі 230202,22 грн. заборгованості за договором, яка існувала у відповідача станом на 01.05.2016 р.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач, як постачальник електричної енергії за договором, на його виконання здійснив відпуск електричної енергії споживачу протягом також травня-червня 2016 р., про що свідчать акти про використану електричну енергію за договором за вказаний період, підписані відповідачем (а.с. 64-67).

З метою оплати відповідачем спожитої електричної енергії, позивачем на виконання умов п. 5 додатку № 2 до договору направлено останньому відповідні рахунки за період травень-червень 2016 р. (а.с. 74-79). Факт направлення даних рахунків позивачем підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а. с. 71-73).

Однак, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, відповідач оплату спожитої в травні-червні 2016 р. електричної енергії в повному обсязі не здійснив, його заборгованість перед позивачем станом на момент розгляду даної справи складає:

1083,79 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (тарифна складова за КРЕ 903,15 грн. та ПДВ 20 % - 180,64 грн.);

Факт наявності заборгованості у зазначеному розмірі відповідачем жодним чином не спростований.

Крім того, в звязку з простроченням відповідачем виконання зобовязань зі сплати заборгованості, позивачем також нараховано до стягнення з відповідача:

15347,75грн. пені;

1365,55 грн. 3% річних ;

3035,02 грн. індексу інфляції.

Обставини щодо стягнення заборгованості та зазначених вище санкцій стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 6-7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів виконання умов договору щодо повної сплати спожитої в травні-червні 2016 р. електричної енергії, є підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1083,79 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (тарифна складова за КРЕ 903,15 грн. та ПДВ 20 % - 180,64 грн.).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд зазначає, що відповідач прострочив виконання своїх зобовязань зі сплати заборгованості за договором, в звязку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з нього санкцій за таке прострочення також є правомірними.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 додатку № 2 до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором нарахувань Постачальник проводить споживачу за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені (а. с. 61), суд приходить до висновку про його правомірність та арифметичну вірність.

За таких обставин, заявлений позивач позов в частині стягнення 15347,75 грн. пені також підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд констатує правомірність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних та річних, в звязку з чим, заявлений позивачем позов в частині стягнення 1365,55 грн. річних та 3035,02 грн. інфляційних також підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Металіст" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, код ЄДРПОУ 24341697) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954; на п/р 26005474695 в АТ «ОСОБА_2 Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) 1083,79 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (з яких тарифна складова за КРЕ 903,15 грн. та ПДВ 20 % - 180,64 грн.), 15347,75 грн. пені, 1365,55 грн. 3% річних, 3035,02 грн. індексу інфляції, 1378 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_3