Рішення № 6084183, 23.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.09 Справа№ 17/46

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: СПД-ФО ОСОБА_1, м. Новоселиця

до відповідача-1: ДТГО “Львівська залізниця”, м. Львів

відповідача-2: ДП “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки

про: стягнення 12 955,23 грн.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1 приватний підприємець

Від відповідача-1: Янковська І.М. ю/к (Довіреність № ню-9 від 01.01.2009р.)

Від відповідача-2: не зявився

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

Розглядається справа за позовом СПД-ФО ОСОБА_1, м. Новоселиця до відповідача-1 ДТГО “Львівська залізниця”, м. Львів та відповідача-2 ДП “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки про стягнення 12 955,23 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.04.2009р.

З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд матеріалів справи відкладався.

У звязку із необхідністю повторного витребування у сторін доказів, необхідних для вирішення справи по суті, згідно ч. 3 ст.69 ГПК України заступником голови суду Ухвалою від 02.06.2009р. продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 23.06.2009р. позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив, з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву №Мюр від 14.05.2009р. та в Доповненні до відзиву №ню-294 від 01.06.2009р.

06.05.2009р. в канцелярію суду від ДП “Ровенькиантрацит” поступив Відзив на позовну заяву № 10/14-02 від 22.04.2009р., відповідно до якого відповідач-2 проти позовних вимог щодо нього заперечує, зазначаючи, що згідно ст. 113 Статуту залізниць України, відповідальність за нестачу вугілля у спірному вагоні повинен нести перевізник.

Явку представника відповідача-2 в судові засідання не забезпечено.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

03.11.2008р. по залізничній накладній № 50810578 напіввагон № 67702704 на адресу СПД-ФО ОСОБА_1 ДП “Ровенькиантрацит” відвантажило антрацит марки АМ 13-25. Згідно накладної маса вантажу становила 69000кг, з яких 92500кг. брутто та 23500кг. тара., вугілля завантажувалось засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника, без участі залізниці. Транзитним постачальником вказаного вугілля згідно Договору поставки №1.132 від 15.08.2008р. є ВАТ “Вінницяоблпаливо”.

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного Договору поставки та на підставі рахунку №РнУ-146 від 13.11.2008р. позивач Платіжним дорученням №36 від 6.11.2008р. перерахував на розрахунковий рахунок ВАТ “Вінницяоблпаливо” грошові кошти в розмірі 57 000,00 грн. за поставку вугілля.

04.11.2008р. з прибуттям вагону № 67702704 на станцію Ясинувата Донецької залізниці виявлено поглиблення, вагон відчеплено на вагову перевірку про що складено Акт №3108 від 04.11.2008р. Як вбачається із вказаного Акту, при перевірці виявилось рівномірне завантаження нижче бортів на 700мм. Вантаж марковано двома повздовжніми смугами білого кольору, з двох сторін нещільне прилягання 5,6,7 люків. На поверхні вантажу над 4-5-6-7 люком наявні поглиблення шириною 5000мм. і конусом до підлоги вагону. Захисне маркування порушене.

Цього ж дня, 04.11.2008р., директором та вагонним майстром станції Ясинувата складено Акт №369 про технічний стан вагону (контейнеру), в якому вказано, що вагон не підготовлений для перевезення сипучих вантажів дрібних фракцій та зафіксовано втрату вантажу.

Відповідно до Акту №3108 висипання вантажу усунено, вагон передано на ваги станції Ясинувата для контрольної перевірки.

За результатами контрольної перевірки складено Комерційний акт №БН 697304/208 від 05.11.2008р., в якому зазначається, що при перезважуванні вантажу на 200тн. вагонних вагах виявлено: вага брутто 80200кг, тара з документу 23500кг, нетто 56700кг., що є меншим вказаного в документі на 12300кг.

Окрім того в Акті №БН 697304/208 вказано, що вагон в технічному відношенні виявився несправним.

З прибуттям вагону на станцію призначення на вимогу вантажоодержувача, було проведено комісійне перезважування вагона, та складено Комерційний акт № АЧ 824464/3. За результатом перезважування встановлено наступне: вага брутто 71600кг, тара з бруса 23500кг, нетто 48100кг., що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 20900кг. Завантаження у вагоні нижче бортів на 1100мм. З двох сторін нещільне прилягання 5,6,7 люків, над 4-5-6-7- люками поглиблення 5800мм, на всю довжину вагона, конусом до підлоги вагона. Вантаж прибув в технічно та комерційне несправному вагоні, наявне висипання вантажу. Захисне маркування вантажу відсутнє. Навантаження нерівномірне. Недостаючий вантаж у вагоні міститися міг.

Як стверджує позивач у позовній заяві, наявність воронкоподібних поглиблень та щілин свідчить про завантаження вугілля у технічно-несправний вагон, та не виключає можливу втрату вугілля при транспортуванні. Позивач вважає, що недостача вугілля можливо виникла як з вини перевізника ДТГО “Львівська залізниця” (ст.ст. 110, 113, 127 Статуту залізниць України ) та вантажовідправника ДП “Ровенькиантрацит” (ст. 24 Статуту ).

Розмір та вартість недостачі позивач обчислював наступним чином:

20,9т- 1.38 т= 19,52т

де, 1,38т норма природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто, яка відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, становить 2 % маси нетто вугілля, зазначеної у перевізних документах (69т х 2%: 100%= 1,38т.)

Згідно п.13 Оглядового листа Вищого господарського суду “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.07р. за №01-8/917 вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці за ціною вантажовідправника, а відносно відправника за ціною посередника або постачальника.

Ціна однієї тони вугілля на підставі рахунку ДП “Ровенькиантрацит” від 03.11.2008р (без врахування залізничного тарифу) з урахуванням ПДВ становить 663,69грн.:

Загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 12 955,23грн. в т.ч. ПДВ 2 159,21грн. (663,69грн. х 19,52т= 12 955,23грн.)

Вартість недостачі вантажу в розмірі 12 955,23грн. позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Представник відповідача-1 у Відзиві на позовну заяву №Мюр від 14.05.2009р. та в Доповненні до відзиву №ню-294 від 01.06.2009р. проти вимог позивача заперечив, вказавши зокрема, що відповідно до положень Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснювалось його засобами. Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з п.3.9. розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601, відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Згідно з п.3.20. вищевказаного Роз'яснення за змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

У відповідності до п.3.21. Розяснення у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Відповідно до §§5-8 “Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів дрібних фракцій, що перевозяться без тари” перед завантаженням сипучих вантажів дрібних фракцій у полу вагони з нижніми розгрузочними люками відправник зобовязаний прийняти заходи по ущільненню наявних зазорів, в тому числі і конструктивних, через які можливо просипання вантажу при перевезенні. Зазори необхідно ущільнювати і при перевезенні сипучих вантажів, якщо конструкція кузова вагона не забезпечує збереження вантажу, що перевозиться. Зазори в підлогах полувагонів можливо ущільнювати двома способами: зволоження вантажу на підлозі вагону і зволоження підлоги вагону. Відправник за погодженням із залізницею може розробляти і застосовувати інші матеріали для звязування або способи для ущільнення зазорів кузовів вагонів, що забезпечують збереження вантажу, що перевозиться і рухомого складу.

Тобто твердження відправника про те, що він наніс захисне маркування на поверхню вантажу не може прийматись до уваги як прийняття ним достатніх заходів для забезпечення ним збереження вантажу під час перевезення, оскільки таке маркування не забезпечило і не могло забезпечити збереження вантажу дрібних фракцій під час перевезення.

Відповідно до актів про технічний стан вагону №2 від 14.11.2008р. станції Новоселиця і №369 від 04.11.2008 р. станції Яснувата зазначено, що у вагоні №67702704 з двох сторін нещільне прилягання люків, з однієї сторони над 4-5-6-7 люками та з іншої 5-6-7. При русі вагоні при нещільному приляганні люків виявлено витікання вантажу. Вагон не підготовлений до перевезення сипучого вантажу дрібних фракцій. Можлива втрата вантажу.

Відповідач-1 наголошує, що зазначені акти про технічний стан вагону не містять відомостей про те, що вагон технічно несправний. Відтак вагон №67702704 технічно справний, але не підготовлений до перевезення вантажовідправником. З наведеного вище випливає, що відправник не підготував вагон для перевезення вантажу дрібних фракцій, не ущільнив підлогу вагона, через що сталась втрата вантажу.

При завантаженому вагоні залізниця, що виявила протікання вантажу через зазори у підлозі, не мала можливості прийняти заходи по забезпеченню збереження вантажу, зокрема ущільнити підлогу вагону наведеними у §7 ТУ способами, а саме зволожити підлогу вагону або зволожити вантаж по всій підлозі вагону спеціальними речовинами.

Враховуючи наведене вище ДТГО “Львівська залізниця” просить суд віднести відповідальність за незбереження вантажу у вагоні №67702704 на відправника

Відповідач-2 позовні вимоги щодо нього заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву № 10/14-02 від 22.04.2009р., зазначаючи, що відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність відомостей, внесених вантажовідправником до накладної. При прийнятті ст. Фащівка Донецької залізниці до перевезення вагону №67702704 по накладній №50810578 претензій від перевізника не було. Спірний вагон був прийнятий до перевезення без зауважень, на дозування відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України не повертався. Це свідчить про те, що вагон №67702704 був технічно справний і його технічний стан забезпечував схоронність вугілля з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту видачі його одержувачу.

Збільшення поглиблень у спірному вагоні, відсутність маркування вантажу, а також витікання вантажу при прибутті на станцію призначення Новоселиця Львівської залізниці свідчить про те, що на ст. Ясинувата не були прийняті достатні заходи по забезпеченню збереження вантажу під час транспортування до станції призначення.

Як би вантажовідправник завантажив вугілля у несправний вагон, то було б витікання вугілля з вагону вже при прийнятті його до перевезення на ст. Фащівка Донецької залізниці. Отже спірний вагон був поданий під навантаження і прийнятий до перевезення з вантажем як технічно справний. Отже несправність, зазначена в комерційному акті, утворилась в процесі перевезення вантажу, а перевізником не були прийняті заходи по її усуненню та недопущенню втрати вугілля.

Відповідач-2 стверджує, що в порушення п.9 Правил складення актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8.07.2002р. за №565/6853, в комерційних актах № БН 697304/208 від 05.11.2008р. та № АЧ 824464 від 14.1 1.2008р. немає детального опису обставин, за яких виявлена незбереженість вантажу, а саме: в актах не зазначено в результаті якої несправності утворилося нещільне прилягання люків: деформації, несправності запірних механізмів і т.п., також не зазначено щілини нового чи старого походження, немає опису ознак, по яким це можна встановити, не зазначено розміри виявлених щілин. Таким чином через порушення робітниками ст. Ясинувата та ст. Новоселиця п.9 Правил складення актів не можливо встановити, причину та час виникнення несправності вагону.

Із врахуванням вищевказаних підстав, відповідач-2 просить суд звільнити його від відповідальності за нестачу вантажу.

Суд оглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Як вказувалось вище, згідно з статтею 31 Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Відповідно до §§5-8 “Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів дрібних фракцій, що перевозяться без тари” перед завантаженням сипучих вантажів дрібних фракцій у полу вагони з нижніми розгрузочними люками відправник зобовязаний прийняти заходи по ущільненню наявних зазорів, в тому числі і конструктивних, через які можливо просипання вантажу при перевезенні. Зазори необхідно ущільнювати і при перевезенні сипучих вантажів, якщо конструкція кузова вагона не забезпечує збереження вантажу, що перевозиться. Зазори в підлогах полувагонів можливо ущільнювати двома способами: зволоження вантажу на підлозі вагону і зволоження підлоги вагону. Відправник за погодженням із залізницею може розробляти і застосовувати інші матеріали для звязування або способи для ущільнення зазорів кузовів вагонів, що забезпечують збереження вантажу, що перевозиться і рухомого складу.

Як вбачається з матеріалів справи, вагон завантажувався засобами відправника відповідача-2, відтак саме він зобовязаний був прийняти всі необхідні міри для збереження вантажу. ДП “Ровенькиантрацит” не надало суду доказів вжиття таких заходів, а саме ущільнення люків з метою запобігання втрати вантажу.

Те, що вагон був непридатний для перевезення вантажів дрібних фракцій (тобто у комерційному відношенні) підтверджується також Комерційним актом № АЧ 824464/3.

Окрім того, відповідач2 на виконання вимог Ухвали суду від 02.06.2009р. не надав суду належних доказів, які б підтверджували визначену відправником вартість та кількість відправленого вантажу. По даному перевезенні відправником виступало Державне підприємство “Ровенькиантрацит”.

Долучену позивачем до позовної заяви копію рахунку б/н від 03.11.08р. суд не вважає належним доказом, оскільки як вбачається із вказаного документу, відправником є ТзОВ “Ролікон”. Окрім того суду для огляду не представлений оригінал рахунку, або копія засвідчена відповідачем-2.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку, що втрата вантажу сталась з вини відправника, відтак сума боргу підлягає стягненню з ДП “Ровенькиантрацит”.

Позовні вимоги до ДТГО “Львівська залізниця” до задоволення не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31,114 Статуту залізниць України, ст.ст. 43, 3234, 43, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з ДП “Ровенькиантрацит” (94700, Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6. Код ЄДРПОУ 32320704) на користь Субєкта підприємницької діяльності Фізичної особи ОСОБА_1 (60300, АДРЕСА_1 Ідентифікаційний № НОМЕР_1) 12 955,23 грн. боргу; 129,56 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В позові до ДТГО “Львівська залізниця” відмовити

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.