Рішення № 608363, 02.02.2007, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-75 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2007 року Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого - судді Кордика С.В.

при секретарі - Голова А.С.

за участю

представника позивачки - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - Акуленко В.І., Османової Л.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Совєтський цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу освіти Совєтської районної державної адміністрації АР Крим, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Моценко Любові Вікторівни, про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 30 травня 2001 року працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. 18 квітня 2002 року вона у зв'язку з переходом на виборну посаду - ІНФОРМАЦІЯ_4 була звільнена з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст.36 п.5 КЗпП України. 25 квітня 2006 року позивачка була звільнена з виборної посади ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з закінченням строку повноважень та звернулася до відповідача з заявою надати їй попередню роботу ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно зі ст.ЗЗ Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Однак відповідач їй у цьому відмовив і запропонував посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, однак позивачка відмовилася від цей посади, про що надіслала на адресу відповідача відповідного листа. Крім того, позивачка вважає, що діями відповідача їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у сумі 1000 грн., і яка на її думку виразилася у порушенні її трудових прав, душевних стражданнях з приводу того, що вона позбавлена можливості працювати на посаді, на зайняття якої має законне право. Також зазначає, що оскільки їй не надана робота, то вона вимушена додавати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме відстоювати свої право на працевлаштування у судовому порядку.

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлений позов, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того пояснила, що оскільки відповідач не надав їй попередньої роботи, вона була вимушена шукати роботу за межами населеного пункту, де постійно проживає і у теперішній час працює у м. Сімферополі, у зв'язку з чим вимушена проживати окремо від своєї сім'ї, що також викликає у неї моральні страждання.

Представники позивачки підтримали позовні вимоги своєї довірительки, пояснивши, що відповідно до положень ст.ЗЗ Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" вона має право на зайняття посади, яку вона займала до обрання її ІНФОРМАЦІЯ_4.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що позивачці не була надана посадаІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки вона зайнята іншою особою - ОСОБА_4 При цьому позивачки пропонувалась рівноцінна посада ІНФОРМАЦІЯ_2, однак вона від цієї пропозиції відмовилась і скористувалася іншою державною гарантією, наданою законом, а саме подала заяву про отримання середнього заробітку у відповідності зі ст.ЗЗ Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" і отримала грошові кошти на час свого працевлаштування. Крім того, представник відповідача Акуленко В.І. також вважає, що позивачкою пропущений трьохмісячний строк звернення до суду, оскільки у квітні 2006 року в усній формі їй було відмовлено у наданні Посади ІНФОРМАЦІЯ_1 і вже у травні 2006 року позивачка

подала заяву про виплату їй середнього заробітку. Це свідчить про те, що позивачці було відомо про відмову у наданні їй посади ІНФОРМАЦІЯ_1, однак дізнавшись про те, вона у межах трьохмісячного строку не звернулася до суду з позовом, а скористувалася іншою державною гарантією. Також пояснила, що лист від ЗО червня 2006 року, на якій позивачка посилається у позовній заяві, був надісланий ОСОБА_3 з метою запропонувати посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, яка стала вакантною лише у червні, а у наданні посади ІНФОРМАЦІЯ_1 їй було відмовлено значно раніше, а саме у квітні 2006 року. Також пояснили що місцем роботи ОСОБА_3 був відділ освіти Совєтської районної державної адміністрації АР Крим, наказом якого вона приймалася на роботу тому відмова позивачці від посади ІНФОРМАЦІЯ_2 слід расцінувати як відмову від рівноцінної посади.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, у судове засідання не з'явилася, надіславши на адресу суду заяву, у якої просила розглянути справу за її відсутності, що суд вважає за можливе.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив:

ОСОБА_3 з 30 травня 2001 року працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, а 20 червня 2002 року трудовий договір з нею був припинений на підставі ст.36 п.5 КЗпП України у зв'язку з обранням на посаду ІНФОРМАЦІЯ_4 Совєтського району АР Крим. Зазначені обставини підтверджуються відповідними наказами (а.с. 3-4). 25 квітня 2006 року позивачка була звільнена з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з закінченням строку повноважень, що підтверджується рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14). 18 квітня 2006 року позивачка звернулася з заявою до відповідача про надання їй з 26 квітня 2006 року попередньої посадиІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5). При цьому у задоволенні цій заяви їй було відмовлено у зв'язку з тим, що посада ІНФОРМАЦІЯ_1 не була вакантної, оскільки її займає інша особа. При цьому позивачці було запропоновано зайняти посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6). Судом також встановлено, що 29 травня 2006 року позивачка подала заяву до Іллічівської сільської ради про виплату їй у відповідності до ст.ЗЗ Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, і їй на підставі розпорядження голови зазначеної сільської ради був виплачений середній заробіток за період з травня по вересень 2006 року у загальному розмірі 9611 грн. 25 коп. (а.с.21,29, ЗО).

Позивачка та її представник обґрунтовують позовні вимоги тим, що у відповідності зі ст.ЗЗ Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та ст.118 КЗпП України відповідач повинен надати їй саме ту роботу, яку вона виконувала до обрання на виборну посаду, при цьому на їх думку не має значення та обставина, що цю посаду вже займає інша особа. З зазначеними доводами позивачки та її представника суд не може погодитися, оскільки згідно з зазначених норм особі надається попередня посада лише при її наявності, тобто відповідна посада повинна бути вакантною. У противному випадку особі надається інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, установі, організації. Судом встановлено, що на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23 серпня 2004 року працює інша особа - ОСОБА_4, що підтверджується відповідним наказом (а.с. 31), таким чином посада, яку займала позивачка до обрання її на виборну посаду, не є вакантною. Судом встановлено, що позивачці була запропонована інша рівноцінна посада, а саме посада ІНФОРМАЦІЯ_2, однак вона від цієї пропозиції відмовилась. Таким чином суд вважає, що з боку відповідача були виконані усі дії з метою захисту прав позивачки на працю. Крім того, суд також враховує, що згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) за колишнім депутатом місцевої ради на період працевлаштування зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. Як вбачається зі смислу даної норми, вона застосовується тільки у разі неможливості надання депутату попередньої роботи. Судом встановлено, що позивачка скористувалася ціїю гарантию та отримала середню заробітну плату за шість місяців на час свого процевлаштування, з 03 жовтня 2006 року працевлаштувалася та працює у ІНФОРМАЦІЯ_6на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3. У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що права позивачки, гарантовані ст.ЗЗ

Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та ст.118 КЗпП України порушені не були, у зв'язку з чим її вимоги про надання попередньої посадиІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягають задоволенню.

При цьому, оскільки факт порушення прав позивачки не знайшов свого підтвердження, то не підлягають задоволенню і її вимоги у частині відшкодування моральної шкоди.

Крім того, судом також встановлено, що позивачкою пропущений передбачаний ст.233 КЗпП України трьохмісячний строк звернення до суду, оскільки як встановлено у судовому засіданні, про те, що їй відмовлено у наданні посади ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка дізналася 29 травня 2006 року, що підтверджується її заявою до Іллічівської сільської ради про виплату середньої заробітної плати на час працевлаштування, яка згідно зі ст. 33 ч.2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" виплачується лише у разі, якщо особі не надана попередня робота. При цьому позивачка не довела поважність причин, з яких вона пропустила зазначений строк.

У відповідності до ст. 8 8 ЦПК України суд вважає за необхідне держмито по справі віднести на рахунок держави, оскільки позивачка згідно зі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" звільнена від його сплати. При цьому, у відповідності до ст. 81 ч.З ЦПК України з позивачки необхідно стягнути витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 07 грн. 50 коп., оскільки рішення ухвалене не на її користь.

На підставі ст.ст. 40 ч.І п.6, 118, 232, 233 КЗпП України, ст. 33 ч.2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", керуючись ст.ст. 5, 10, 57, 81 ч.З, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділу освіти Совєтської районної державної адміністрації АР Крим про поновлення на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26 квітня 2006 року та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень - відмовити.

Держмито по справі віднести на рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_3 07 (сім) гривень 50 копійок за інформаційне-технічне забезпечення розгляду судової справи у Совєтському районному суді Автономної Республіки Крим, перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок №37319012000604 Управління Держказначейства в АР Крим, МФО 824026, ОКПО 26273942, одержувач -Управління Державної судової адміністрації України в АР Крим, призначення платежу - оплата за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у Совєтському районному суді Автономної Республіки Крим.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Совєтський районний суд АР Крим, при цьому копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення набуває чинності після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.