Рішення № 6082826, 22.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2009 р. Справа № 57/103-09

вх. № 3637/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г. - юрисконсульт, дов. №1275 від 04.03.09р.

Відповідач - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 6923,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -КП "Міський інформаційний центр", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 6923 грн. 44 коп., з яких пеня за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 19.06.2008 р. по 17.09.2008 р. за договором № 7010 від 19.06.2008 р. у розмірі 869,14 грн.; витрати на проведення демонтажу у розмірі 1460,06 грн.; пеня за прострочення повернення місця у розмірі 4594,24 грн., а також просить повернути позивачеві на підставі акту прийому передачі місця за адресою: АДРЕСА_2; а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита у розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 17 грн. 00 коп. судових витрат, повязаних із розглядом справи.. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобовязань по договору № 7010 від 19.06.2008 р про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25 травня 2009 року об 11:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 25 травня 2009 року, 09 червня 2009 року, розгляд справи відкладався, у звязку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів.

Позивач у призначеному судовому засіданні 22 червня 2009 року позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, підтримував та просив суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував. Судом перевірена адреса відповідача: відповідно до наданої позивачем довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 саме на цю адресу надсилалась ухвали суду, проте ухвала суду від 12.05.2009 р. повернулась до суду .

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_2, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 22 червня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

19 червня 2008 року між КП "Міський інформаційний центр" (далі позивач), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далівідповідач) укладено договір № 7010 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі-договір), відповідно до умов якого, позивач по справі надав в користування відповідачу місця, які знаходяться в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, згідно з додатком № 1 до договору: кронштейн на фасаді (0,80х0,70х2) за адресою: АДРЕСА_2, щит на фасаді (2,20х0,70х1) за адресою: АДРЕСА_2; щит на фасаді (6,00х0,60х1) за адресою: АДРЕСА_2, строком з 19 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Пунктом 2.1 договору сторонами передбачений термін дії договору - набирає законної сили з 19 червня 2008 р. та діє до 31 грудня 2008 р.

Факт передачі місць підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами 19 червня 2008 року.

На підставі Довідок відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 17.06.2008 р. відповідачу встановлено пріоритет на розміщення спеціальних конструкцій: кронштейн на фасаді (0,80х0,70х2) за адресою: АДРЕСА_2, щит на фасаді (2,20х0,70х1) за адресою: АДРЕСА_2; щит на фасаді (6,00х0,60х1) за адресою: АДРЕСА_2 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

Згідно з п. 3.4.2. відповідач зобовязувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

Як свідчить акти встановлення спеціальної конструкції від 26 травня 2008 року, відповідач 25 квітня 2008 року встановив спеціальні конструкції: кронштейн на фасаді (0,80х0,70х2) за адресою: АДРЕСА_2, щит на фасаді (2,20х0,70х1) за адресою: АДРЕСА_2; щит на фасаді (6,00х0,60х1) за адресою: АДРЕСА_2.

Проте дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідачем взагалі не отримано.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобовязання згідно договору від №7010 від 19.06.2008 року виконав належним чином, але відповідач свої зобовязання щодо отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та повернення за актом приймання-передачі місць, які надані в користування за договором після припинення договору, не виконав.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензії № 4872 від 19.09.2008 р., № 32 від 28.01.2009 р., повідомлення № 653 від 08.10.2008 р. з вимогою погасити виниклу заборгованість, повернути по акту прийому-передачі місця, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов договору дозвіл на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку не отримав, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували зазначене, отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання щодо отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за договором від 19 червня 2008 року № 7010 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Згідно п.6.3 Договору Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п.4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

Відповідно до п. 4.1. Договору та Додатку № 1 до Договору відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування всіма місцями, які надані йому в користування за цим договором складає у розмірі 292 грн. 97 коп., у т.ч. ПДВ .

У звязку з порушенням відповідачем умов договору щодо нерозміщення спеціальних конструкцій на місцях переданих у користування до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 19.06..2008 р по 17.09.2008 р. склала 869,14 грн..

У відповідності до п. 6.2 Договору № 7010 від 19.06.2008 року сторонами встановлена відповідальність за неповернення користувачем (відповідачем) місць наданих у користування у розмірі 7% від суми, передбаченої п. 4.1 цього договору за кожен день прострочення виконання зобовязання щодо повернення місць за цим договором.

У звязку з тим, що відповідач не повернув у відповідності до умов договору, надані йому в користування місця, позивач нарахував за період з 26 вересня 2008 року по 07 травня 2009 року пеню за кожен день затримки у розмірі 4594,24грн.

Відповідно до ст.. ст.. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Враховуючи, що відповідач порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4 Договору щодо нерозміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, а також те, що відповідач не повернув позивачу надані йому в користування місця у встановлений п. 5.1 договору строк, внаслідок чого, позивачем обґрунтовано нараховано пеню за розміщення спеціальних конструкцій на місці без отримання дозволу за період з 19 червня 2008 року по 17 вересня 2008 року у розмірі 869 грн. 14 коп. та пеню за прострочення повернення місця за період з 26 вересня 2008 р. по 07 травня 2009 р. у розмірі 4594,24 грн.

У відповідності до п. п.п. 8.1.5 договору, договір припиняє свою дію, якщо користувач (відповідач) не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих в користування за цим договором, протягом строку, на який було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць).

Пунктом 8.15 договору передбачено, що у разі припинення дії цього договору, з підстав передбачених п. 8.1.5, розділу 8 цього договору він вважаться таким, що припинив свою дію з дня наступного за закінченням строку, на який було встановлено пріоритет.

Таким чином, договір № 7010 від 19.06.2008 року припинив свою дію 18 вересня 2008 року.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що протягом семи днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3. Договору відповідач зобовязаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі Актів прийому-передачі, які підписуються представниками сторін. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється відповідачем самостійно за власний рахунок.

Згідно з п. 5.2. місця вважаються фактично повернутими з моменту підписання Актів прийому - передачі.

Пунктом 3.1.1. Договору передбачено, що позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у разі невиконання користувачем (відповідачем) вимоги позивача щодо звільнення місць, у випадках передбачених договором.

При цьому, у відповідності до п. 3.4.8 договору, у випадку проведення демонтажу спеціальних конструкцій на підставі п. 3.1.1. договору, відповідач зобовязався відшкодувати позивачу фактичну вартість витрат позивача, повязаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням спеціальних конструкцій.

Відповідно до п.п. б) п.2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №977від 20.10.2004 р. із змінами та доповненнями), спеціальні конструкції підлягають демонтажу, у випадках, передбачених передбаченому п.п.а) пункту 2.3 цього порядку..

Позивачем надсилалось на адресу відповідача повідомлення № 6553 від 08.10.2008 року, яке отримано відповідачем 20.10.2008 р., з вимогою повернути за актом прийму-передачі місця, які були надані в користування за договором № 7010 від 19.06.2008 р. та попереджено відповідача про те, що у разі невиконання вимог щодо погашення заборгованості по договору, спеціальну конструкцію буде демонтовано. Проте, як зазначає позивач, на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив

Таким чином, спеціальні конструкції - кронштейн на фасаді (0,80х0,70х2) за адресою: АДРЕСА_2, щит на фасаді (2,20х0,70х1) за адресою: АДРЕСА_2; щит на фасаді (6,0х0,60х1) за адресою: АДРЕСА_2 були демонтовані Позивачем, в результаті чого позивач поніс збитки на суму 1460 грн. 06 коп.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Витрати в сумі 1460,06 грн., які поніс позивач на демонтаж спеціальної конструкції підтверджуються актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 26 березня 2009 року, рахунком-фактурою №СФД-000010 від 23.01.2009року;рахунком-фактурою №СФД-000082 від 27.03.2009року, калькуляціями витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, кошторисами, а тому вимога позивача щодо стягнення витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 1460,06 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Як встановлено вище, договір № 7010 від 19.06.2008 року припинив свою дію, проте, відповідач у встановленому договором порядку та строки не передав надане в користування місце, отже, позовні вимоги позивача щодо зобовязання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місця, які знаходяться у комунальній власності та були надані відповідачу для розміщення спеціальних конструкцій за адресами АДРЕСА_2, є такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, 04 червня 2009 року надав уточнення позовних вимог (вх. 15330), які ухвалою суду від 09.06.2009 р. прийняті до розгляду та в яких позивач, посилаючись на понесення додаткових витрат за отримання довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ, просить стягнути з відповідача 17 грн судових витрат повязаних з розглядом справи.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на те, що у відповідності до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат, які покладаються при задоволенні позову на відповідача входять: державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, повязані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи. Крім того, у відповідності до ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладений на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем для долучення до матеріалів справи надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копію платіжного доручення № 821 від 25.05.2009 р. про сплату 17 грн. Суд не може прийняти ці документи в якості належних та допустимих доказів понесення судових витрат позивачем, що повязані саме з розглядом цієї справи, а не іншої.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 526, 530, 546, 548, 598, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. 179, 216, 230, 343 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про банківські рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) на підставі акту прийому-передачі місця, які знаходяться у комунальній власності та були надані відповідачу для розміщення спеціальних конструкцій за адресами: АДРЕСА_2.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про банківські рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) заборгованість в сумі 6923 грн. 44 коп., з яких пеня за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 19.06.2008 р. по 17.09.2008 р. у розмірі 869,14 грн.; витрати на проведення демонтажу у розмірі 1460,06 грн.; пеня за прострочення повернення місця у розмірі 4594,24 грн., держмито у розмірі 187,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення 17 грн. в задоволенні позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписано 30 червня 2009 року.

справа № 57/103-09