Рішення № 6081626, 05.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/16305.06.09 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 6987,48 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Коноваленко Є.Л.(довіреність № 196 - 6625/КР від 18.11.2008 р.)

Від відповідача: ОСОБА_3 виконавчий директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 6987,48 грн. заборгованості за договором № 1858/ТК від 06.05.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 6100,70 грн., пеню в розмірі 251,70 грн., інфляційні збитки в розмірі 553,34 грн. та три відсотки річних в розмірі 81,74 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору він надав відповідачу послуги (право тимчасового користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невідЧємною частиною спірного договору для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами, надалі - ОЗР), проте, відповідач в порушення умов договорів зобовязання по оплаті наданих послуг не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, повязані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2009 р. порушено провадження у справі № 39/163 та призначено справу до розгляду на 10.04.2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні 10.04.2009 р. подав документи на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду.

Відповідач у судове засідання 10.04.2009 р. не зявився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки відповідач суд не повідомив, заяв та клопотань суду не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 27.04.2009 р.

Відповідач у судове засідання 27.04.2009 р. зявився, але вимоги ухвал суду від 20.03.2009 р. та від 10.04.2009 р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав і не надіслав. Проте, відповідач в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про долучення наступних доказів до матеріалів справи:

- лист № 5 від 27.04.2009 р., відповідно до якого відповідач повідомив суд про погашення заборгованості за 2007-2008 р. у повному обсязі та сплату за право тимчасового користування місцем для розміщення зовнішніх рекламних засобів за лютий 2009 р. та надав копії квитанції від 31.03.2009 р. на суму 2568,68 грн. та квитанції № 329 від 24.04.2009 р. на суму 1209, 00 грн.;

- копії своїх листів позивачу № 1 від 10.02.2009 р. та № 4 від 31.03.2009 р., відповідно до яких зазначив, що не отримував лист про збільшення розміру плати за право тимчасового користування місцем для розміщення зовнішніх рекламних засобів та додаткову угоду до договору № 1858/ТК від 06.05.2005 р., а тому просив анулювати «Дозвіл № 09456-05»та розірвати договір № 1858/ТК від 06.05.2005 р. та здійснити перерахунок суми оплати.

Судом клопотання відповідача про залучення доказів до справи задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 18.05.2009 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2009 р. надав усні пояснення, відповідно до яких проти позову заперечував повністю у звязку із сплатою заборгованості на загальну суму 3777,68 грн. платежами від 31.03.2009 р. на суму 2568,68 грн. та від 24.04.2009 р. на суму 1209, 00 грн.; а щодо заборгованості в іншій частині предявленого до стягнення позивачем основного боргу за позовною заявою зазначив, що відповідно до спірного договору щомісячною базовою платою за цим договором є сума у розмірі 360,00 грн. (без ПДВ), будь-які додаткові угоди про її збільшення сторони не укладали, в той час як позивач в односторонньому порядку збільшив базову плату за спірним договором та враховуючи це збільшення виставляв рахунки відповідачу, у звязку з чим і виникла, як стверджує позивач, заборгованість відповідача за Договором № 1858/ТС від 06.05.2005 р. На підтвердження зазначеного, представник відповідача залучив до матеріалів справи лист № 7 від 18.05.2009 р., адресований Господарському суду міста Києва та позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2009 р. підтвердив надходження вищезазначених грошових коштів від відповідача, а тому позовні вимоги підтримав тільки в частині основного боргу у сумі 2323,02 грн., позовні вимоги в частині пені, інфляційних збитків та 3% річних залишив без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2009 р. надав усні пояснення щодо збільшення базової плати за Договором № 1858/ТС від 06.05.2005 р. у звязку з набранням чинності розпорядження КМДА від 15.10.2008 року № 1426 «Про затвердження змін та доповнень до розпорядження Київської міської ради від 09.07.2007 р. № 852»(з 11.11.2008 року збільшено розмір плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення зовнішніх рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва).

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2009 р. залучив до матеріалів справи копію листа № 196-6558 від 18.11.2008 р., яким просив відповідача в термін до 30.11.2008 року отримати та підписати додаткову угоду до договору про коригування розміру плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 05.06.2009 р.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 р. відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору у справі № 39/163 продовжено на один місяць.

Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2009 р. на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2009 р. подав письмові пояснення № б/н від 04.06.2009 р., відповідно до яких зазначив наступне:

Стосовно підставності нарахування відповідачу щомісячної плати за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР з огляду на збільшення базової плати, передбаченої додатком № 1 до договору № 1858/ТК від 06.05.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами позивач вважає, що зазначений договір, а рівно і Додаток № 1 до Договору (із зазначенням базової плати) повинен відповідати «Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві», затвердженому Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 р. № 1100 «Про затвердження Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві», від 23.08.2007 р. № 1100 та «Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва», затвердженому Розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про затвердження змін та доповнень до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.07.2007р. № 852»від 15.10.2008 р. № 1426 (зареєстровано Головним управлінням юстиції у м. Києві 05.11.2008 р. № 30/796, оскільки у пункті 4.3 Договору сторони встановили, що плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючи коефіцієнтів, а нарахування коригуючи коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у Додатку (-ах) до Договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та порядку визначеному виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації. Такий порядок саме і передбачений вищезазначеним Порядком визначення розміру плати № 1426.

Позивач також зазначив, що КП «Київреклама»своїм листом від 18.11.2008р. № 196-6558 повідомило відповідача про збільшення тарифів на право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР, до того ж, інформація про вищезазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації є загальновідомою і з нею можна ознайомитись на сайтах Київської міської влади (http:// www. kmv.gov.ua) та Верховної ради України (http:// www. zakon.rada.gov.ua) та в засобах масової інформації. Фактично позивач не може змусити розповсюджувача зовнішньої реклами підписати відповідну додаткову угоду про збільшення тарифів до Договору, проте Порядок визначення розміру плати № 1426, затверджений Розпорядженням Київської міської державної адміністрації, зобов'язані виконувати всі розповсюджувачі зовнішньої реклами в м. Києві. Тому, згідно п. 4.1 Договору, відповідне збільшення базової плати було відображене позивачем у виставлених відповідачу рахунках-фактурах відповідно Порядку визначення розміру плати № 1426. Рахунки - фактури були отримані відповідачем, що останній не заперечує. А тому позивач вважає, що твердження відповідача про те, що він не був обізнаний щодо збільшенням розміру плати за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР є безпідставним та такими що не відповідаюь дійсності. Позивач у вищезазначених письмових поясненнях № б/н від 04.06.2009 р. відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України заявив про зменшення позовних вимог в частині основного боргу до 2323,02 грн. з огляду на здійснення відповідачем з 01.04.2009 р. по 27.04.2009р. оплати спірних рахунків фактур на загальну суму 3777,68 грн.; Оскільки відповідачем був частково сплачений основний борг вже після порушення провадження по даній справі, позивач вважає розрахунок пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних таким, що зроблений вірно та не таким, що підлягає відповідному коригуванню. Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 05.06.2009 р. вищезазначену заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (викладену у письмових поясненнях від 04.06.2009 р.) до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмових поясненнях від 04.06.2009 р., прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 3209,80 грн., з яких: 2323,02 грн. основний борг, 251,70 грн. - пеня, 553,34 грн. - інфляційні збитки та 81,74 грн. - три відсотки річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.06.2009 р. залучив до матеріалів справи лист № 8 від 05.06.2009 р., адресований Господарському суду міста Києва та позивачу, відповідно до якого проти позову заперечував з вищевикладених підстав.

В судовому засіданні, призначеному 05.06.2009 р., за згодою представників сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2005 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(правонаступник Госпрозрахункової організації «Київреклама»згідно рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 8/65) (позивачем) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (відповідачем), укладено Договір № 1858/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невідЧємною частиною спірного договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі Дозвіл) на розміщення обєктів зовнішньої реклами (надалі ОЗР), а Розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) використовує надане місце (-я) за цільовим призначенням для розміщення ОЗР, здійснює оплату за користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та/або цього Договору .

Згідно умов договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків фактур, наданих Робочим органом. (п. 4.1).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Розповсюджувач зовнішньої реклами зобовязаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.3 Договору встановлено, що плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно помножується базовий тариф. Нарахування коригуючих коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у Додатку (-ах) до Договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства та в порядку, визначеному органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку фактурі, наданої Робочим органом, на поточний рахунок останнього (п. 4.5 Договору).

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за письмовою згодою Сторін шляхом укладання Додаткових угод, які стають невід'ємною частиною Договору.

06.05.2005 р. між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору на право тимчасового користування місцями розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами № 1858/ТК від 06.05.2005 р. («Адресна програма») відповідно до якого Робочий орган (позивач) згідно п. 2.1. Договору надав Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) право тимчасового користування місцем для розміщення обєктів зовнішньої реклами за адресою Печерський р-н, вул. Тверська, 6 та було встановлено базову плату без ПДВ у розмірі 360,00 грн. (копія Додатку № 1 до Договору знаходиться в матеріалах справи).

Позивач на виконання умов договору 1858/ТК від 06.05.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами виставив відповідачу наступні рахунки на оплату за право тимчасового користування місцем для ОЗР на загальну суму 6100,70 грн.:

1.Рахунок-фактура № 75007 від 15.08.07 р. на суму 432,00 грн.;

2.Рахунок-фактура № КГі-07/79378 від 15.10.07 р. на суму 468,68 грн.;

3.Рахунок-фактура № КП-07/83314 від 14.12.07 р. на суму 468,68 грн.;

4.Рахунок-фактура № КП-07/98066 від 15.07.08 р. на суму 468,68 грн.;

5.Рахунок-фактура № КП-07/102573 від 02.09.08 р. на суму 468,68 грн.;

6.Рахунок-фактура № КП-07/105107 від 15.10.08 р. на суму 468,68 грн.;

7.Рахунок-фактура № КП-07/107505 від 05.11.08 р. на суму 468,68 грн.;

8.Рахунок-фактура № КП-07/41963.4 від 11.11.08 р. на суму 352,34 грн.;

9.Рахунок-фактура № КП-07/110012 від 17.12.08 р. на суму 1012,16 грн.;

10.Рахунок-фактура № КП-07/113198 від 19.01.09 р. на суму 1033,42 грн.;

11.Рахунок-фактура № КП-07/116001 від 19.02.09 р. на суму 1063,38 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи (надалі Рахунки).

Станом на час подання позову до суду зобовязання по оплаті наданих позивачем спірних послуг згідно вищезазначених Рахунків у розмірі 6100,70 грн. відповідачем не було виконано в повному обсязі.

Враховуючи прийняте господарським судом зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмових поясненнях від 04.06.2009 р., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2323,02 грн. основного боргу, 251,70 грн. пені, 553,34 грн. інфляційних збитків та 81,74 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Зібрані у справі докази свідчать, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг (№ 1858/ТК від 06.05.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами), а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обовЧязки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обовязок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Судом встановлено, що Договір № 1858/ТК від 06.05.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами, укладений між позивачем та відповідачем, не розірваний у передбаченому договором та законом порядку оскільки:

Приписами ст. 651 ЦК України закріплені підстави зміни або розірвання договору, а саме визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Згідно п. 7.4 Договору визначено, що у разі якщо під час виконання умов цього Договору Розповсюджувач зовнішньої реклами виявить бажання достроково припинити термін його дії (в повному обсязі або в частині окремих місць, наданих для розміщення ОЗР), останній зобов'язується письмово, не пізніше ніж за один місяць до запланованої дати припинення Договору повідомити про це Робочий орган.

В цьому випадку всі зобов'язання Сторін, пов'язані із наданням місць дня розташування ОЗР, в частині яких Розповсюджувачем зовнішньої реклами заявлено відмову від виконання умов цього Договору, припиняються при умові, що Розповсюджувачем зовнішньої реклами належним чином виконанні зобов'язання щодо здійснення демонтажу ОЗР в порядку та строки, визначені цим Договором, проведені роботи по відновленню благоустрою місць розміщення/ ОЗР після їх демонтажу, а також проведені розрахунки з Робочим органом у повному обсязі на день припинення зобов'язань.

В разі, якщо у місячний термін з дати отримання Робочим органом письмового повідомлення Розповсюджувача зовнішньої реклами про відмову від виконання цього Договору останнім не виконані належним чином всі зобов'язання, термін дії цього Договору в частині ОЗР, відносно яких Розповсюджувачем зовнішньої реклами заявлено відмову, припиняється з дати виконання ним цих зобов'язань, а також зобов'язань по відшкодуванню витрат Робочого органу по демонтажу та подальшому зберіганню ОЗР, якщо такі витрати зазнає Робочий орган у відповідності до умов цього Договору.

В матеріалах справи наявні копії листів відповідача № 1 від 10.02.2009 р. та № 4 від 31.03.2009 р., відповідно до яких відповідач просив позивача анулювати «Дозвіл № 09456-05»та розірвати договір № 1858/ТК від 06.05.2005 р.

Проте, відповідачем не названі та до матеріалів справи не залучені докази, які б свідчили, що ним в місячний термін з дати отримання позивачем письмового повідомлення про розірвання спірного договору були виконані належним чином зобов'язання щодо здійснення демонтажу ОЗР в порядку та строки, визначені Договором, та були проведені розрахунки з позивачем у повному обсязі. А тому, відповідно до п. 7.4 Договору термін дії Договору № 1858/ТК від 06.05.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами може бути припинено лише з дати виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення демонтажу ОЗР, проведення робіт по відновленню благоустрою місць розміщення/ ОЗР після їх демонтажу, проведення розрахунків з Робочим органом у повному обсязі на день припинення зобов'язань, а також зобов'язань по відшкодуванню витрат Робочого органу по демонтажу та подальшому зберіганню ОЗР, якщо такі -витрати зазнає Робочий орган у відповідності до умов цього Договору.

Отже, Договір № 1858/ТК від 06.05.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами є чинним станом на час розгляду в суді справи № 39/163.

Регулювання правовідносин пов'язаних з розміщенням зовнішньої реклами у м. Києві здійснюється на підставі Закону України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР «Про рекламу»(далі Закон України), «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 (далі - Типові правила), «Правил благоустрою територій», затверджених рішенням Київської міської ради від 26.09.2002 р. № 47/207 (далі - Правила благоустрою), «Правил забудови м. Києва», затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 р. № 11/2587 (далі - Правила забудови), «Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Києві», затвердженому Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 р. № 1100 «Про затвердження Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві», від 23.08.2007 р. № 1100 (далі Порядок № 1100) та «Порядком визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва», затвердженим Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.07.2007р. № 852 в редакції Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.10.2008 р. № 1426 «Про затвердження змін та доповнень до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.07.2007р. № 852»(зареєстровано Головним управлінням юстиції у м. Києві 05.11.2008 р. № 30/796 (далі - Порядок визначення розміру плати № 1426).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Статутом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(затверджений Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 р. № 83) передбачено створення цього підприємства з метою ведення господарської діяльності і надання послуг юридичним, фізичним особам у сфері зовнішньої реклами та реклами на транспорті комунальної власності м Києва (п. 5.1.1. Статуту).

Відповідно до пункту 32 Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності,- на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Відповідно до абз. 2 п. 1.3. Порядку № 1100, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів на право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, здійснювати контроль за надходженням плати по договорах, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати передбачені зазначеним Порядком та Статутом підприємства.

Дія Порядку № 1100 поширюється на всю територію міста Києва, включаючи розташування рекламних засобів на будинках (будівлях) і спорудах, у тому числі на відкритих майданчиках, на міських вулицях (дорогах), площах тощо, у зелених зонах, на елементах вуличного обладнання, на зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, інших об'єктах, розташованих на відкритій місцевості, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування. Порядок є обов'язковим для виконання всіма учасниками рекламної діяльності - фізичними та юридичними особами, (п. 1.5. Порядку № 1100).

Порядок оплати за право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва регулюється розділом 16 Порядку №1100.

Так, відповідно до п. 16.7. Порядку № 1100, визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Києва, здійснюється виключно у порядку, затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією). Як вище зазначалось, Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.10.2008 р. № 1426 були внесені зміни та доповнення до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.07.2007р. № 852 щодо «Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва», зокрема, в частині збільшення розміру плати за право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішніх рекламних засобів.

Таким чином, спірний договір, а рівно і Додаток № 1 до Договору (із зазначенням базової плати) повинен відповідати як Порядку № 1100, так і Порядку визначення розміру плати № 1426.

Відповідно до пункту 4.3 Договору сторони встановили, що плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючи коефіцієнтів, а нарахування коригуючи коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у Додатку (-ах) до Договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та порядку визначеному виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації. Такий порядок безпосередньо передбачений вищезазначеним Порядком визначення розміру плати № 1426.

Позивач листом від 18.11.2008р. № 196-6558 повідомив відповідача про збільшення тарифів на право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР, що підтверджується копією реєстра поштових відправлень позивача за 18.11.2008 р.

Крім того, інформація про вищезазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації є загальновідомою, оскільки розміщена на сайтах Київської міської влади (http:// www. kmv.gov.ua) та Верховної ради України (http:// www. zakon.rada.gov.ua). Фактично спірний договір не передбачає обовЧязку відповідача підписати відповідну додаткову угоду про збільшення тарифів до Договору. В той же час Порядок визначення розміру плати № 1426, затверджений Розпорядженням Київської міської державної адміністрації, зобов'язані виконувати всі розповсюджувачі зовнішньої реклами в м. Києві, в т.ч. і відповідач по справі № 39/163.

З огляду на вищенаведене та згідно п. 4.1 Договору, збільшення базової плати за право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішніх рекламних засобів було відображене позивачем у виставлених відповідачу рахунках-фактурах відповідно Порядку визначення розміру плати № 1426, отримання яких відповідач не заперечував.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у позивача підстав для нарахування відповідачу щомісячної плати за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР з огляду на збільшення базової плати у відповідності до Порядку визначення розміру плати № 1426.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав послуги за спірним договором - право тимчасового користування місцями для розміщення обєктів зовнішньої реклами, але зобовязання по оплаті наданих послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 1858/ТК від 06.05.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами з урахуванням зменшення позовних вимог, викладених позивачем у його письмових поясненнях від 04.06.2009 р., становить 2323,02 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2323,02 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми пені у розмірі 251,70 грн. на підставі п. 6.3 Договору.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну та /або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Фактично позивач здійснив розрахунок пені за період відповідно до кожного із спірних рахунків, вказаний позивачем у «Розрахунку суми штрафних санкцій СПД ОСОБА_1 перед КП «Київреклама» за Договором № 1858/ТК від 06.05.2005 р. станом на 25.02.2009 р.»(додаток № 19 до позовної заяви).

При цьому, судом встановлено, що до вищезазначеної загальної суми пені за спірними рахунками позивачем у якості її складової включена сума пені по рахунку № КП 07/98066 від 15.07.2009 р. у розмірі 56,86 грн. за період 220 днів, що не відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 251,70 грн. обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у сумі 241,36 грн. на підставі п. 6 ст. 232 ГК України.

В іншій частині вимог щодо сплати пені в сумі 10,34 грн. (251,70 грн. 241,36 грн. = 10,34 грн.) позивачу належить відмовити.

Позивачем заявлено також і вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 553,34 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 81,74 грн. за період відповідно до кожного із спірних рахунків, вказаний позивачем у «Розрахунку суми штрафних санкцій СПД ОСОБА_1 перед КП «Київреклама»за Договором № 1858/ТК від 06.05.2005 р. станом на 25.02.2009 р.»(додаток № 19 до позовної заяви).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 553,34 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 81,74 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

Згідно положення пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

А тому, сплачене позивачем державне мито, а рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині зменшення ним на 3777,68 грн. вимог щодо стягнення основного боргу, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають (6100,70 грн., основний борг за позовною заявою 2323,02 грн., основний борг за заявою про зменшення позовних вимог = 3777,68 грн.).

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 205, 509, 525, 526, 549, 611, 625, 626, 651, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 47, 49, 69, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код № НОМЕР_1) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код № 26199714; рахунок № 2600333023122 в Києво Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 300830) 2323,02 грн. (дві тисячі триста двадцять три гривні 02 коп.) основного боргу, 241,36 грн. (двісті сорок одну гривню 36 коп.) пені, 81,74 грн. (вісімдесят одну гривню 74 коп.) трьох відсотків річних, 553,34 грн. (пятсот пятдесят три гривні 34 коп.) інфляційних збитків, 46,70 грн. (сорок шість гривень 70 коп.) держмита та 54,03 грн. (пятдесят чотири гривні 03 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.06.2009 р.