Рішення № 6081225, 14.05.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" травня 2009 р. справа № 5020-9/200 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(99029, АДРЕСА_1)

до Приватного підприємства "Крим - Ліспром" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд.76/1)

про стягнення 10150,00 грн.,

суддя Рибіна С.А.

Представники сторін:

Позивача - ОСОБА_2, довіреність №124 від 15.04.2009;

Відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Крим - Ліспром" (далі - ПП "Крим - Ліспром") про стягнення 10150,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума основного боргу, 3150,00 грн. пеня.

В процесі розгляду справи по суті позивач зменшив позовні вимоги у звязку з оплатою відповідачем суми основного боргу та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3150,00 грн. (а.с.17).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобовязань, норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідач явку уповноважених представників у судові засідання 16.04.2009 та 14.05.2009 не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Факт отримання відповідачем судових документів підтверджується, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення №844055 з ухвалою суду про порушення провадження у справі (а.с.12).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2008 між ПП "Крим - Ліспром" (Рекламодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець, Рекламіст) був укладений договір №111 на виготовлення та встановлення зовнішньої реклами (далі - Договір) (а.с.7).

Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач бере на себе зобовязання з виготовлення та встановлення зовнішньої реклами.

Згідно пунктів 2.1-2.2 Договору позивач надає Рекламодавцю для спостереження за ходом виконання робіт копію затвердженого ескізу із зразками фарб та інших необхідних матеріалів. Рекламіст (позивач) виготовляє рекламу відповідно до затверджених Рекламодавцем зразків та опису.

Рекламодавець, в свою чергу, сплачує вартість виготовлення реклами в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.1 Договору він діє з 15.07.2008 по 31.11.2008. Термін виготовлення та розміщення зовнішньої реклами двадцять один день після затвердження оригіналу макета (пункт 4.2 Договору).

Згідно умов Договору відповідачу були надані послуги з виготовлення та монтажу рекламної конструкції вартістю 25057,00 грн., які прийняти ним без зауважень, на підставі чого був складений акт виконаних робіт 13.08.2008 (а.с.9).

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що вартість послуг сплачується протягом трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Відповідач зобовязання щодо оплати послуг, які здійснені позивачем виконав не в повному обсязі, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

На підставі пункту 7.1 Договору позивач нарахував на суму боргу пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки в розмірі 3150,00 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення ФОП ОСОБА_1 з позовом до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих штрафних санкцій.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог про стягнення основного боргу.

В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги на розмір основного боргу, який був сплачений відповідачем, та просить стягнути пеню в розмірі 3150,00 грн.

Згідно статей 230, 231 Господарського кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 3150,00 грн. за період з 06.01.2009 по 21.02.2009, яка підлягає стягненню частково, виходячи з наступного.

Згідно пункту 7.1 Договору при порушенні строків оплати відповідач сплачує позивачу 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки .

Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість збільшення розміру неустойки, встановлені законом, що є загальним правилом.

Правила частини 2 статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", є спеціальними положеннями законодавства, якими встановлено, що пеня за прострочення грошового зобов'язання не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суд визнає такими, що формулюють спеціальні правила. Також це стосується і положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, яка встановлює, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України.

З аналізу даних норм випливає, що сторони мають право визначити свій розмір пені у договорі, однак він не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються пеня.

Суд перевірив та встановив, що пеня підлягає стягненню частково виходячи з наступного розрахунку суду:

7000,00 *24% / 365*45= 207,12 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 207,12 грн.

У відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених позовних вимог, з урахуванням сплати основного боргу після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Крим - Ліспром" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд.76/1, ідентифікаційний номер 31734933, поточні рахунки не відомі) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (99029, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,поточні рахунки не відомі) 362,97 грн., з яких: 207,12 грн. - пеня, 72,07 грн. - витрати по сплаті державного мита та 83,78 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя підпис С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 18.05.2009.