Ухвала суду № 60808500, 01.09.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/9964/16-ц

н/п 2/640/2430/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2016 року суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В. розглянувши позовну заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» до Велієва Фікрат Гурбан огли, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

21.06.2016 року до Київського районного суду м. Харкова звернувся позивач з позовом до відповідача із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

15.08.2016 року до судді надійшли відомості щодо місця реєстрації відповідача по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року позовна заява була залишена без руху, оскільки в порушенні ст. 120 ЦПК України позивач не в сплатив судовий збір за розгляд даної справи, а саме не надав до суду квитанцію про сплату судового збору на загальну суму 1378 грн. 00 коп.

Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції, а також дотримання позивачем вимог, передбачених ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 1378 грн.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором, як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред’явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов’язання.

Згідно п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за позови немайнового характеру, які подані юридичними особами розмір судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, що складає - 1378 грн. 20 коп.

Таким чином за подання вказаної позовної заяви сума судового збору складає 1378 грн. 00 коп.

Підстав для звільнення позивача від сплати судового збору судом не вбачалось.

Так, з 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» №484-VIIIвід 22.05.2015 року, яким було скасовано п. 22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яким уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – у справах, пов’язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільнялась від сплати судового збору.

Як вбачається з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позивач звернувся до суду 21.06.2016 року.

Отже, позивач мав надати квитанцію про сплату судового збору на суму 1378 грн.201 коп., які повинні були бути перераховані на відповідний рахунок.

Таким чином, позивачу було роз’яснено про необхідність надати до суду квитанцію про сплату судового збору на вищевказану суму.

У відповідності до норм Цивільно-процесуального кодексу України якщо недоліки позовної заяви у встановлений суддею строк, що не може перевищувати п’ять днів з дня отримання позивачем ухвали, позивач не усунув, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 ЦПК України позовна заява визнається неподаною та підлягає поверненню позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу двічі направлялась ухвала про залишення позовної заяви без руху, яку останній отримав 22 серпня 2016 року та мав протягом п’яти днів усунути визначені суддею недоліки.

Разом із тим, у визначений суддею строк, тобто до 29 серпня 2016 року включно, позивач не усунув вказані суддею недоліки, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 ЦПК України позовна заява визнається неподаною та підлягає поверненню позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

При цьому суд зазначає, що позивачу надавався достатній час для направлення квитанції про сплату судового збору навіть поштовим відправленням.

Відповідно до п. 21.3 «Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ», яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року № 173, у разі не усунення недоліків у встановлений строк, якщо на ухвалу не надійшла апеляційна скарга, позовна заява/заява з ухвалою про залишення без руху не пізніше трьох днів після закінчення строку для усунення недоліків передається для розгляду судді.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 121 ЦПК України, –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» до Велієва Фікрат Гурбан огли, звернення стягнення на предмет іпотеки - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз’яснити позивачу про його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу

було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.В. Якуша