Ухвала суду № 60808010, 01.09.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_______________

У Х В А Л А

01 вересня 2016 р. Справа № 902/598/16

за позовом: публічного акціонерного товариства акціонерний "Укргазбанк" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087; вул. Івана Бевза, буд. 34, м. Вінниця, 21009)

до 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Данвер Альянс" (вул. Д. Нечая, буд. 65, офіс 420, м. Вінниця, 21000)

до 2: приватного підприємства "Касмет Груп" (вул. Д. Нечая, буд. 65, офіс 403, м. Вінниця, 21000)

про солідарне стягнення 708102 грн 33 коп.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Представники сторін не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Данвер Альянс" та приватного підприємства "Касмет Груп" про солідарне стягнення 708102 грн 33 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.07.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/598/16 з призначенням її до розгляду.

Відповідно до ухвали від 09.08.2016р. оголошено перерву в судовому засіданні до 08.09.2016р. для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Поряд з цим, 30.09.2016р. на адресу суду надійшла заява позивача від 30.08.2016р. (вх. №06-73/27/16 від 30.08.2016р.) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майно та грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Данвер Альянс", що обліковуються на рахунках останнього;

- накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках приватного підприємства "Касмет Груп".

Розглянувши вищевказану заяву позивача, суд дійшов висновку, що остання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 66 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інститут забезпечення позову в господарському процесуальному законодавстві є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, та за своєю природою, відрізняється від цивільно-правових засобів забезпечення виконання зобов'язань, оскільки має не добровільний, а владний характер і ґрунтується на судовому акті.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначається в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 32 - 34 ГПК України.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Нормою ст. 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, серед іншого, письмовими і речовими доказами. Господарський суд, згідно ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак з вищенаведеного випливає, що підставою вжиття заходів із забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що певні дії відповідача ускладнять або унеможливлять виконання рішення з господарського спору.

Всупереч вищевикладеному позивачем не подано доказів, які б підтверджували його припущення про ймовірність утруднення виконання чи неможливість подальшого виконання рішення суду, не зазначено належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, наведені ним обґрунтування мотивовані тим, що:

- після порушення провадження у справі відповідачі 1, 2 жодним чином не намагаються вирішити спір мирним шляхом,

- значною сумою заборгованості та ухиленням від її сплати в добровільному порядку,

- наявністю інформації щодо коштів на поточних рахунках відповідачів в інших банках,

- не наданням доступу для огляду та перевірки заставного майна товариства з обмеженою відповідальністю "Данвер Альянс", внаслідок чого, на думку позивача, законні права та інтереси АБ "Укргазбанк" як банку з державною часткою в статутному капіталі у розмірі 92,998% не будуть захищені.

Проте наведені доводи, на думку суду, не є тими обставинами, що обумовлюють неможливість або утруднення виконання рішення у даній справі, відтак не є підставою для застосування судом заходів передбачених ст.ст. 66, 67 ГПК України, виходячи з такого.

Що стосується накладення арешту на грошові кошти, то додані до заяви позивача довідки банківських установ не можуть бути судом розцінені як належні та допустимі докази в контексті ст.ст. 34, 36, 43 ГПК України на підтвердження наявності коштів на поточних рахунках відповідачів 1, 2 в інших банках, оскільки останні долучено до заяви в незасвідчених копіях. При цьому довідки ПАТ "Правекс-Банк" навіть за умови їх належного оформлення, не можуть бути розцінені судом як актуальні докази щодо наявності коштів на рахунках відповідача, оскільки підтверджують відомості станом на квітень-червень 2016 року ще до порушення провадження у цій справі.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, в т.ч. із заяви про вжиття заходів забезпечення позову, виконання зобов’язань за кредитним договором забезпечене шляхом укладення з банком договору застави, за яким в заставу передано майно. Вказані обставини, навпаки, свідчать про можливість боржника виконати зобов’язання перед банком, в т.ч. шляхом звернення стягнення на заставне майно. Даний факт у свою чергу спростовує доводи заявники щодо утруднення та неможливості виконання в майбутньому рішення суду.

Також слід відмітити, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (п. 7 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16).

Більше того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання (п.3 названої Постанови).

Натомість накладення арешту на усі грошові кошти на рахунках відповідачів, як того просить заявник, може мати наслідком погіршення діяльності вказаних юридичних осіб.

Що стосується накладення арешту на майно боржника, слід врахувати наступне.

В силу п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16 обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Таким чином, на переконання суду, в даному випадку не можна вести мову про адекватність та відповідність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно одного з відповідачів, коли предмет позову не стосується цього майна узагалі, а має місце звичайне стягнення коштів.

З огляду на характер спору та предмет заявленого позову, не є можливим застосування у даній справі такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно.

Отже, доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову не є обґрунтованими, а тому відповідна заява задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надав належних доказів в підтвердження імовірності вчинення відповідачем дій з метою утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відхилення заяви останнього про вжиття заходів до забезпечення позову в повному обсязі.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд при цьому зазначає, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву публічного акціонерного товариства акціонерний "Укргазбанк" від 30.08.2016р. (вх. №06-73/27/16 від 30.08.2016р.) про вжиття заходів до забезпечення позову відхилити.

Копії даної ухвали направити учасникам процесу рекомендованими листами.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087; вул. Івана Бевза, буд. 34, м. Вінниця, 21009)

4 - відповідачу 1 (вул. Д. Нечая, буд. 65, офіс 420, м. Вінниця, 21000)

5 - відповідачу 2 ((вул. Д. Нечая, буд. 65, офіс 403, м. Вінниця, 21000)