Рішення № 6078441, 05.05.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2009 р. Справа № 09/853

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі Лавріненко С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Еліт-Україна" м. Київ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Черкаси про стягнення 22717,85 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 22717,85 грн., у тому числі 14715,05 грн. основного боргу по договору поставки №КН08NK047 від 01 лютого 2008 року 1374,40 грн. інфляційних, 1708,26 грн. договірної пені, 213,53 грн. три проценти річних та 4706,61 грн. договірних збитків, понесених за час прострочення з урахуванням змін офіційного курсу НБУ EUR/UAH.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 лютого 2008 року між сторонами був укладений договір поставки №КН08NK047, на виконання якого позивач здійснював поставку відповідачу товарно-матеріальних цінностей (запасних частин для автомобілів, автохімії, мастил, тощо). В порушення умов договору відповідач не оплатив отриманий товар, тому з нього підлягає стягненню основний борг, інфляційні, договірна пеня, три проценти річних та договірні збитки, понесених за час прострочення з урахуванням змін офіційного курсу НБУ EUR/UAH.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду особисто відповідачу 26.03.2009 року.

Ухвалою суду від 21 квітня 2009 року розгляд справи було відкладено на 05 травня 2009 року та визнано явку представника позивача у судове засідання на його розсуд.

Представники сторін у судове засідання не зявились, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01 лютого 2008 року сторони уклали договір №КН08NK047 про довгострокові поставки (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобовязався на протязі дії Договору поставляти у власність покупця (відповідач у справі) товари (у тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінам, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невідємною частиною Договору, а покупець зобовязався приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених Договором умовах. Договір діє до 31 грудня 2008 року. (п.п.1.1, 2.2 Договору).

У пункті 5.1 Договору сторони домовились, що покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом узгодженого сторонами та зазначеного у накладній строку розрахунку.

Відповідно до п.10.2 Договору сторони встановили, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу; 3% річних від суми простроченого платежу; пені, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки платежу. При цьому збитки, нанесені постачальнику, визначаються за ринковими цінами з урахуванням зміни офіційного курсу НБУ EUR/UAH під час прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач за період з 08 липня 2008 року по 11 вересня 2008 року поставив відповідачу товару на загальну суму 14715,05 грн., що підтверджується копіями накладних.

В порушення умов Договору позивач отриманий товар не оплатив.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 14715,05 грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР (далі ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач у розрахунку, доданому до позовної заяви нарахував 1708,26 грн. договірної пені із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розрахунок судом перевірено, він зроблений вірно.

Статтею 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

У Договорі сторони встановили, що збитки, нанесені постачальнику, визначаються за ринковими цінами з урахуванням зміни офіційного курсу НБУ EUR/UAH під час прострочення платежу.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 3 ст. 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Позивачем розмір збитків, понесених за час прострочення з урахуванням змін офіційного курсу НБУ EUR/UAH в сумі 4706,61 грн. визначено станом на 26 лютого 2009 року, що є його правом. Розрахунок збитків судом перевірено, він є вірним.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, отже відповідач обґрунтовано нарахував 1374,40 грн. інфляційних та 213,53 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 14715,05 грн. основного боргу, 1374,40 грн. інфляційних, 1708,26 грн. договірної пені, 213,53 грн. три проценти річних та 4706,61 грн. збитків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме 227,18 грн. в рахунок оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 345,18 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Еліт-Україна", м. Київ, вул. Червонопрапорна, 135, ідентифікаційний код 20454393 - 14715,05 грн. основного боргу, 1374,40 грн. інфляційних, 1708,26 грн. договірної пені, 213,53 грн. три проценти річних, 4706,61 грн. збитків та 345,18 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯН.М.Курченко