Рішення № 6078368, 24.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/1624.03.09 За позовом Приватного підприємства «Стіком»

доУкраїнського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Києві»

прозобовязання перерахувати кошти у розмірі 32584, 30 грн. та стягнення пені у сумі 7390, 90 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Васечко О.І.. представник за довіреністю б/н від 11.11.2008 року; Гапоненко Р.І. протокол № 1 від 11.06.2004 року;

Від відповідача:Шевченко Н.А. представник за довіреністю № 1452 від 24.11.2008 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Стіком»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Києві»про зобовязання виконати перерахування коштів у розмірі 32584, 30 грн. відповідно до платіжних доручень № 107 від 03.10.2008 року, № 105 від 06.10.2008 року, № 108 від 06.10.2008 року, № 109 від 06.10.2008 року, № 111 від 08.10.2008 року та № 112 від 09.10.2008 року, та стягнення пені у розмірі 7390, 90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2008 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 26.11.2008 року.

У судовому засіданні 26.11.2008 року представник позивача усно заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, але проти проведення даного судового засідання без допомоги звукозаписувального технічного засобу не заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2008 року заявив клопотання про витребування належним чином завіреної копії постанови Національного банку України № 308 від 07.10.2008 року у Національного банку України, оскільки не має можливості надати її суду.

Крім того, через загальний відділ діловодства суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки згідно постанови Правління Національного банку України № 308 від 07.10.2008 року у Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців. До того ж, згідно рішення № ТА-106 тимчасового адміністратора прийнятого 22.10.2008 року було повернуто кошти на поточні рахунки клієнтів, які з 02.10.2008 року по 06.10.2008 року списані з їх рахунків з послідуючим блокуванням до моменту прийняття рішення тимчасового адміністратора щодо їх розпорядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2008 року розгляд справи було відкладено на 10.12.2008 року.

10.12.2008 року представник позивача у судовому засіданні надав уточнення до позовної заяви, відповідно яких просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 50341, 05 грн. та індекс інфляції у розмірі 1409, 73 грн.

Судом не прийнято надане уточнення до позовної заяви, у звязку із тим, що позивачем не доплачено державне мито.

У судовому засіданні 10.12.2008 року судом було оголошено перерву до 19.12.2008 року.

У судовому засіданні 19.12.2008 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог та оригінал платіжного доручення № 639 від 17.12.2008 року, що підтверджує сплату державного мита згідно з новою ціною позову. Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 50341, 05 грн. пені, 553, 93 грн. індексу інфляції та 2, 67 грн. 3% річних.

Судом прийнято надане позивачем уточнення позовних вимог та оголошено перерву до 30.12.2008 року для оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

У судовому засіданні 30.12.2008 року суд, з метою забезпечення правильного та всебічного розгляду справи, оголосив про необхідність повернутись до витребування та дослідження доказів, а саме необхідність витребування рішення прийнятого тимчасовим адміністратором щодо повернення грошових коштів на поточні рахунки клієнтів, які з 02.10.2008 року по 06.10.2008 року списані з їх рахунків з послідуючим їх блокуванням до моменту прийняття рішення тимчасовим адміністратором щодо їх розпорядження, на яке відповідач посилається як на доказ своїх заперечень, проте до матеріалів справи його не долучає.

Ухвалою від 30.12.2008 року судом продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 27.01.2009 року та зобовязано Національний банк України надати суду належним чином завірену копію рішення прийнятого тимчасовим адміністратором щодо повернення грошових коштів на поточні рахунки клієнтів, які з 02.10.2008 по 06.10.2008 списані з їх рахунків з послідуючим їх блокуванням до моменту прийняття рішення тимчасовим адміністратором щодо їх розпорядження.

У судовому засіданні 27.01.2009 року судом оголошено перерву до 04.02.2009 року о 10 год. 50 хв. у звязку із ненаданням Національним банком України копії витребуваного рішення.

28.01.2009 року до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення від Національного банку України, відповідно до яких повідомлялося, що для отримання інформації та документів, визначених ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.12.2008 року у справі № 27/16 Національний банк України пропонує звернутися до тимчасового адміністратора Промінвестбанку Кротюка Володимира Леонідовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 року зобовязано тимчасового адміністратора Промінвестбанку Кротюка Володимира Леонідовича надати суду належним чином завірену копію рішення прийнятого ним щодо повернення грошових коштів на поточні рахунки клієнтів, які з 02.10.2008 року по 06.10.2008 року списані з їх рахунків з послідуючим їх блокуванням до моменту прийняття рішення щодо їх розпорядження.

Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2009 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача зазначив, що на день слухання справи ним було проведено оплату платіжних доручень №№ 126, 125 від 15.10.08, однак надати докази які б підтвердили зазначені обставини не має можливості в силу положень ст.ст. 60, 61 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що передбачають збереження банківської таємниці. Стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»встановлює вичерпний перелік підстав розкриття банком інформації щодо юридичних та фізичних осіб, що містить банківську таємницю, до яких входить письмова вимога суду.

Станом на 04.02.2009 року копію рішення прийнятого тимчасовим адміністратором щодо повернення грошових коштів на поточні рахунки клієнтів, які з 02.10.2008 року по 06.10.2008 року списані з їх рахунків з послідуючим їх блокуванням до моменту прийняття рішення тимчасовим адміністратором щодо їх розпорядження не надано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2009 року розгляд справи відкладено до 24.02.2009 року, витребувано у відповідача документи на підтвердження зазначених у засіданні обставин.

У судовому засіданні 24.02.2009 року представник відповідача подав лист № ТА-106 від 22.10.2008 року, що надсилався електронною поштою до філії «Промінвестбанку», яким повідомлялося про прийняття рішення про повернення на рахунки платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 2 по 6 жовтня 2008 року та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26 вересня по 6 жовтня 2008 року з подальшим блокуванням цих коштів. Проте належним чином завіреної копії рішення не надав.

За вказаних обставин, суд повторно зобовязав тимчасового адміністратора Промінвестбанку Кротюка Володимира Леонідовича надати належним чином завірену копію рішення щодо повернення грошових коштів на поточні рахунки клієнтів, які з 02.10.2008 року по 06.10.2008 року списані з їх рахунків з послідуючим їх блокуванням до моменту прийняття рішення тимчасовим адміністратором щодо їх розпорядження, а також зобовязав Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк надати документ на підставі якого були направленні листи якими повідомлялося про прийняття рішення про повернення на рахунки платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 2 по 6 жовтня 2008 року та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26 вересня по 6 жовтня 2008 року з подальшим блокуванням цих коштів.

Крім того, частиною 3 ст. 83 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що тимчасовий адміністратор подає Національному банку України періодичні звіти стосовно своєї діяльності.

Згідно із п. 5 Постанови Правління Національного банку України № 308 від 07.10.2008 року «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку»передбачено, що тимчасовий адміністратор повинен протягом місяця з дня призначення подати Дирекції з банківського регулювання і нагляду попередній письмовий звіт про свою роботу відповідно до вимог статті 83 Закону про банки.

Враховуючи вищевикладене, з метою всебічного, повного та обєктивного розгляду справи суд зобовязав Національний банк України надати належним чином завірену копію звіту про діяльність тимчасової адміністрації Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку з додатками.

До того ж, представник відповідача надав платіжні доручення № 125 та № 126 про перерахування 6604, 20 грн. та 3946, 62 грн. відповідно, згідно рахунків-фактур № КТ-06063 та № КТ-06087 від 08.10.2008 року.

Представник позивача зазначив, що дані перерахування коштів не стосуються предмету спору, а відносяться до інших правовідносин сторін.

За таких обставин суд зобовязав Товариство з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд»надати письмові пояснення щодо того на підставі яких правовідносин були перераховані йому кошти від позивача згідно платіжних доручень № 125 та № 126 від 15.10.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2009 року відкладено розгляд справи до 16.03.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2009 року надав пояснення відповідно до яких підтвердив те, що відповідачем були частково здійснені зобовязання, а саме перераховані кошти, які були відображені в платіжних дорученнях № 111 від 08.10.2008 року та № 112 від 09.10.2008 року.

Крім того, на вимогу суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд»(отримувач коштів) повідомив, що Приватне підприємство «Стіком»в платіжних дорученнях № 125 та № 126 від 15.10.2008 року продублювало перерахування коштів зі свого розрахункового рахунку на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд», яке раніше було відображено в платіжних дорученнях № 111 від 08.10.2008 року та № 112 від 09.10.2008 року.

16.03.2009 року представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідач може виконати вимоги позивача у добровільному порядку, проте позивач листами від 20.02.2009 року та 04.03.2009 року заборонив відповідачу виконувати будь-які операції із сумами коштів відображених у платіжних дорученнях № 107 від 03.10.2008 року, № 105 від 06.10.20087 року, № 108 від 06.10.2008 року, № 109 від 06.10.2008 року, № 111 від 08.10.2008 року та № 112 від 09.10.2008 року до моменту винесення рішення Господарського суду міста Києва у справі № 27/16.

У судовому засіданні 16.03.2009 року оголошено перерву до 24.03.2009 року для оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

16.05.2008 року між Приватним підприємством «Стіком»(надалі клієнт) та Українським акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Києві»(надалі банк) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 958 (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору банк здійснює відкриття поточного рахунку протягом 2-х календарних днів з моменту надання клієнтом повного пакету документів відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, а також норм чинного законодавства України з питань фінансового моніторингу.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із п. 2.3 Договору банк надає послуги клієнту відповідно до даного договору, які повязані з обслуговуванням усіх поточних рахунків, а також переказу коштів з рахунку на рахунок цього клієнта, здійсненням договірного списання, видачею грошових коштів у готівковій формі, інших послуг, у відповідності до ліцензії, наданої банку Національним банком України.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що клієнт доручає банку здійснювати списання коштів зі свого рахунку на підставі розрахункових документів, що складені клієнтом, на паперовому носії, або в електронному вигляді.

Банк приймає до виконання платіжні доручення клієнта (за винятком казенного, державного, комунального підприємства, господарського товариства, у якому частка держави перевищує 50 відсотків) на безготівкове перерахування коштів з поточного рахунку протягом операційного часу в межах залишку коштів на рахунку (п. 3.6 Договору).

На підставі вищезазначених пунктів Договору позивач надав банку для перерахування з його рахунку коштів згідно платіжних доручень № 107 від 03.10.2008 року на суму 4899, 58 грн., № 105 від 06.10.2008 року на суму 8 984, 40 грн., № 108 від 06.10.2008 року на суму 3407, 64 грн., № 109 від 06.10.2008 року на суму 4741, 86 грн., № 111 від 08.10.2008 року на суму 6604, 20 грн. та № 112 від 09.10.2008 року на суму 3946, 62 грн.

Відповідно до п. 8.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»та п. 5.1.3 Договору, банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Операційний час - це частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Згідно п. 5.1.3 Договору операційний час відповідача триває з 9-00 год. до 16-00 год.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Отже, банк повинен був виконати переказ коштів згідно платіжного доручення № 107 03.10.2008 року, згідно платіжних доручень № 105, № 108 та № 109 06.10.2008 року, згідно платіжного доручення № 111 08.10.2008 року та згідно платіжного доручення № 112 09.10.2008 року.

Проте, станом на день подання позовної заяви кошти з рахунку позивача на рахунок отримувача не були переведені. За таких обставин, позивач просить суд зобовязати банк виконати перерахування коштів у розмірі 32584, 30 грн. відповідно до вищевказаних платіжних доручень.

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що 07.10.2008 року постановою Правління Національного банку України № 308 було призначено тимчасову адміністрацію у Акціонерному промислово-інвестиційному банку та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 року до 06.04.2009 року.

Згідно із ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. А, клієнт банку це будь-яка фізична або юридична особа, що користується послугами банку.

Таким чином, введений мораторій передбачає призупинення банком виконання грошових зобовязань, строк виконання яких настав до дати введення мораторію. А також, призупинення виконання дій зі стягнення коштів. Тобто, на вимоги немайнового характеру обмеження введеного мораторію не поширюються. Вимоги ж клієнта банку про виконання договірних зобовязань за рахунок коштів, які знаходяться на власному рахунку (а не за рахунок коштів банку) не являються по своїй природі майновими. Тим більше, що згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій не поширюється на поточні операції банку.

Крім того, в своїх заперечення відповідач посилається на те, що на підставі ст. ст. 81 Закону України «Про банки і банківську діяльність»тимчасовий адміністратор має право продовжувати чи припиняти будь-які операції банку, в тому числі і ті, які були протягом шести місяців до призначення тимчасового адміністратора. Скориставшись своїм правом, наданим нормами вищезазначеного закону тимчасовий адміністратор Кротюк В.Л. прийняв рішення № ТА-106 від 22.10.2008 року, відповідно до якого було зобовязано здійснити повернення грошових коштів на поточні рахунки клієнтів, які з 02.10.2008 року по 06.10.2008 року списані з їх рахунків з послідуючим їх блокуванням до моменту прийняття рішення тимчасовим адміністратором щодо їх розпорядження.

Так, на підставі даного рішення кошти позивача, які були списані згідно платіжних доручень № 107, № 105, № 108 та № 109 були повернуті на рахунок 22.10.2008 року, а кошти списані згідно платіжних доручень № 111 та № 112 повернуті 13.10.2008 року.

Ухвалою суду було зобовязано відповідача подати суду належним чином завірену копію рішення тимчасового адміністратора № ТА-106 від 22.10.2008 року. Проте, не зважаючи на неодноразові вимоги надати дане рішення, відповідач надав лише електронний лист № ТА-106 від 22.10.2008 року, який направлявся керівнику філії, про прийняття рішення тимчасовим адміністратором щодо повернення на рахунки платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 2 по 6 жовтня 2008 року та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26 вересня по 6 жовтня 2008 року з подальшим блокуванням цих коштів. Належним чином оформленого рішення суду надано не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, відповідач не надав належних доказів, на підставі яких банку заборонялося здійснення перерахунку коштів з рахунку клієнта банку на рахунок отримувача, тому суд приходить до висновку, що повернення списаних коштів на рахунок позивача було безпідставним та необґрунтованим.

В ході розгляду справи, відповідач надав платіжні доручення № 125 та № 126 від 15.10.2008 року про перерахування коштів з розрахункового рахунку Приватного підприємства «Стіком»на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд», яке раніше було відображено в платіжних дорученнях № 111 від 08.10.2008 року та № 112 від 09.10.2008 року.

Представник позивача заявою від 06.03.2009 року підтвердив те, що відповідачем були частково здійснені зобовязання, а саме перераховані кошти, які були відображені в платіжних дорученнях № 111 від 08.10.2008 року та № 112 від 09.10.2008 року.

Згідно п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було здійснено перерахування коштів у загальному розмірі 10550, 82 грн. згідно платіжних доручень № 111 від 08.10.2008 року та № 112 від 09.10.2008 року, суд припиняє провадження у справі в частині зобовязання виконати перерахування суми в розмірі 10550, 82 грн. відповідно до платіжних доручень № 111 від 08.10.2008 року та № 112 від 09.10.2008 року у звязку з відсутністю предмету спору.

Також, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідач може виконати вимоги позивача у добровільному порядку, проте позивач листами від 20.02.2009 року та 04.03.2009 року просив відповідача не виконувати ніяких операцій із сумами коштів відображених у платіжних дорученнях № 107 від 03.10.2008 року, № 105 від 06.10.20087 року, № 108 від 06.10.2008 року, № 109 від 06.10.2008 року, № 111 від 08.10.2008 року та № 112 від 09.10.2008 року до моменту винесення рішення Господарського суду міста Києва у справі № 27/16.

Відповідно до п. 20.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушення інтересів є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати інтереси повністю або частково.

Оспорювання це такий стан правовідношення, при якому між його учасниками існує спір із приводу наявності чи відсутності у них субєктивного права, а також щодо належності такого права певній особі.

Отже, звертатися до суду мають право особи за захистом порушених або оспорюваних права чи інтересів. Як було встановлено судом, на день подання позовної заяви у позивача були порушенні права передбаченні договором банківського рахунку № 958 від 16.05.2008 року та чинним законодавством України. Проте, на даний час порушення прав чи інтересів позивача відсутнє, оскільки відповідач не оспорює право позивача на перерахування коштів та не здійснює інші дії, які б порушували інтереси позивача, в той час як сам позивач забороняє відповідачу виконати умови договору № 958 від 16.05.2008 року та перерахувати кошти, а без дозволу клієнта банку (позивача) банк не має можливості виконати зобовязання у добровільному порядку.

Враховуючи вищевикладене, та враховуючи те, що на даний час порушення прав позивача відсутнє, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зобовязання відповідача перерахувати кошти у сумі 22033, 48 грн. відповідно до платіжних доручень № 107 від 03.10.2008 року, № 105 від 06.10.2008 року, № 108 від 06.10.2008 року, № 109 від 06.10.2008 року.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню згідно п. 7.6 Договору у розмірі 49925, 03 грн. та пеню згідно п. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у розмірі 416, 02 грн.

Щодо нарахування пені згідно п. 7.6 Договору, то суд відмовляє у задоволенні даної вимоги враховуючи наступне.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта з вини банку останній сплачує на користь клієнта пеню від суми платежу за період: з дня надходження до дня фактичного зарахування, яка сплачується в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день прострочення, але не більше 1 відсотка від суми.

У разі помилкового списання коштів з рахунку клієнта з вини банку останній повертає на рахунок клієнта помилково списану суму за рахунок власних коштів у відповідності до норм інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 року.

Отже, сторони в договорі передбачили відповідальність банку у вигляді сплати пені лише за помилкове списання коштів з рахунку клієнта та несвоєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта. Відповідальність у вигляді пені у звязку із несвоєчасним перерахуванням коштів сторони в договорі не передбачили.

Щодо стягнення пені згідно п. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», то суд зазначені вимоги задовольняє частково у розмірі 14, 67 грн. з огляду на наступне.

Згідно із п. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як було вищевстановлено 07.10.2008 року постановою Правління Національного банку України № 308 було призначено тимчасову адміністрацію у Акціонерному промислово-інвестиційному банку та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 року до 06.04.2009 року.

Отже, пеня нараховується тільки до призначення мораторію, а саме до 07.10.2008 року.

Розрахунок пені:

4899, 58 грн. (заборгованість згідно платіжного доручення № 107) * 0,1% * 3 (з 04.10.2008 року по 06.10.2008 року) = 14, 67 грн.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2, 67 грн. та індекс інфляції у сумі 553, 93 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошове є зобов'язання, за яким боржник зобовязується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Оскільки зобовязання здійснити переказ не є видом грошового зобовязання тому, норма ст. 625 ЦК України не може бути застосована, оскільки ця норма застосовується тільки до грошових зобовязань.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 2, 67 грн. та індексу інфляції у сумі 553, 93 грн.

Суд звертає увагу позивача, що він може звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за період з моменту списання коштів з рахунку і до повернення на рахунок клієнта.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, як було встановлено судом, на день подання позовної заяви було порушене право позивача, що виникло внаслідок неправомірних дій відповідача, тому витрати по сплаті державного мита у сумі 85, 15 грн. покладаються на відповідача.

На підставі п. 5 49 ГПК України судові витрати за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 0, 02 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 625, 1066 ЦК України, ст.ст. 2, 85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», п.п. 20.1, 32.2 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»та ст.ст. 1, 33, 49, 80 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Припинити провадження у справі в частині зобовязання виконати перерахування суми в розмірі 10550, 82 грн. відповідно до платіжних доручень № 111 від 08.10.2008 року та № 112 від 09.10.2008 року.

2.Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Києві»(02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 29 а; код ЄДРПОУ 09321422), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства «Стіком»(м. Київ, вул. Марини Раскової, 13, кв. 301; код ЄДРПОУ 31989064) пеню у сумі 14 (чотирнадцять) грн. 67 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 15 коп., та 0 (нуль) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяДідиченко М.А.