Ухвала суду № 60781312, 20.05.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7613/14-ц

Провадження номер 2/522/5818/14

УХВАЛА

20 травня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

29.04.2014 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Одночасно з подачею позову, позивач надав клопотання про забезпечення позову, а саме просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно, яке є предметом іпотеки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Таким заходом забезпечення позову, як арешт, суд захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Таким чином, накладання арешту - забезпечення позовних вимог позивача по справі не носять дискримінаційного характеру по відношенню до відповідача по справі.

Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 152 ч. 3 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги існування спору між сторонами, суддя прийшов до висновку, що клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню.

При забезпеченні позову суд бере до уваги те, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання майбутнього рішення суду.

Керуючись ст.ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника АТ «ОСОБА_1 Аваль» задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2В, а саме на квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1, а також на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_2/1, яке належить відповідачу на праві приватної власності.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя

20.05.2014