Рішення № 60769634, 02.09.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю апелянта та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 2 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про відшкодування збитків у порядку регресу,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ПАТ „Українська пожежно-страхова компанія звернулося в суд із даним позовом про відшкодування збитків у порядку регресу.

Рішенням Рівненського районного суду від 2 березня 2016 року позов задоволено. З відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ „Українська пожежно-страхова компанія стягнуто відповідно 8700,74 грн. та 10000 грн. страхового відшкодування у порядку регресу.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що 6 жовтня 2013 року в с. Забороль Рівненського району Рівненської області сталася ДТП за участю автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_2, в ході якої ОСОБА_2 скоїв на нього наїзд. Внаслідок ДТП він отримав травми середньої тяжкості.

Відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу від 18 лютого 2013 року серії АЕ/0210231, який був укладений між ПАТ „Українська пожежно-страхова компанія і ОСОБА_2, останній застрахував свою цивільно-правову відповідальність строком на 12 місяців. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоровю страхувальника, становив 100000 грн. з нульовою франшизою.

Вироком Рівненського районного суду від 17 листопада 2014 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

13 травня 2015 року позивач на підставі ч. 1 ст. 1166, частин 2 і 5 ст. 1187 ЦК України, ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатив йому як потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 18700 грн. 74 коп., що підтверджується страховим актом та платіжним дорученням. Розмір завданих збитків ніким не оспорюється.

Частиною 1 ст. 993 ЦК України, статтею 27 Закону України „Про страхування передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 38.1. ст. 38 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до, зокрема, водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1. ст. 33 цього Закону.

Стаття 38 Закону визначає вичерпний перелік підстав, коли страховик має право на подання регресного позову. Такий позов може бути поданий виключно до страховика або водія забезпеченого транспортного засобу, а не до потерпілої особи.

Покликаючись на ці обставини, відповідач ОСОБА_1 рішення місцевого суду щодо себе вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову позивачу у задоволенні стосовно нього позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції особами, які беруть участь у справі, в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і зявилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковому скасуванню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка є частиною національного законодавства, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

З вироку Рівненського районного суду від 17 листопада 2014 року вбачається, що 6 жовтня 2013 року приблизно о 22 год. відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в темну пору доби із увімкненим дальнім світлом фар зі швидкістю не менше 42-43 км/год. по вул. Колгоспній у с. Забороль Рівненського району Рівненської області зі сторони автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів у напрямку вулиці Білої, поблизу будинку № 33 зазначеної вулиці, порушуючи вимоги пунктів 2.3. (б), 12.3. Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, в момент виникнення перешкоди для руху (яку обєктивно спроможний був виявити) негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, який знаходився на проїзній частині дороги. ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду при своєчасному вжитті заходів реагування як шляхом зменшення швидкості із зупинкою транспортного засобу до місця наїзду, так і шляхом застосування безпечного маневру обїзду пішохода з правої сторони. Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. (без позбавлення права керування) (а. с. 11-12).

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 згідно з полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0210231 від 17 лютого 2013 року була застрахована у ПАТ „Українська пожежно-страхова компанія з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоровю, сто тисяч грн., а за шкоду, заподіяну майну, пятдесят тисяч грн. (а. с. 6).

Відповідно до змісту абзацу четвертого ст. 4 Закону України "Про страхування", а також ст.ст. 3, 5 Закону, предметом договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є захист майнових інтересів страхувальника, пов'язаний з відшкодуванням ним шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Приписами ст. 3, п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також передбачено, що обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зі страхового акту (аварійного сертифікату) № 3 від 8 травня 2015 року вбачається, що Рівненське відділення ПрАТ „УПСК, розглянувши документи (вх. № 71 від 25 грудня 2013 року) за договором страхування № АЕ/210231 від 17 лютого 2013 року (ОСЦПВВHТЗ) за подією, яка мала місце 6 жовтня 2013 року о 22 год. 00 хв. в с. Забороль Рівненського району Рівненської області, страхувальник ОСОБА_2, предмет страхування: цивільно-правова відповідальність власника ТЗ ВАЗ 21063, р/н НОМЕР_2, 1993 року випуску, номер кузова XTA210610К3180257; потерпілий ОСОБА_1; виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 18700, 74 грн., яке було перераховано згідно заяви про виплату страхового відшкодування від 6 травня 2015 року (а. с. 7) та підтверджується платіжним дорученням № 255 від 13 травня 2015 року (а. с. 8).

Проте пунктом 33.1.4. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, у разі невиконання водієм транспортного засобу обов'язку, передбаченого ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", він позбавляється права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 постанови від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Аналогічну позицію у своїх висновках зайняв і Верховний Суд України (постанова від 24 грудня 2010 року у справі № 6-1цс10).

Факт неповідомлення відповідачем ОСОБА_2 протягом установленого законом строку свого страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце з його участю 6 жовтня 2013 року, в результаті якої був травмований потерпілий ОСОБА_1, судом установлено безспірно й самими сторонами не оспорюється.

Зі справи видно, що визнаючи позовні вимоги страховика частково у сумі 8700,74 грн., відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що решту 10000 грн. він у процесі розслідування кримінальної справи відшкодував матері відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 у добровільному порядку, що підтверджується відповідною розпискою (а. с. 67, 81).

У звязку із цим суд першої інстанції 10000 грн. раніше виплаченого страховиком потерпілому ОСОБА_1 відшкодування стягнув із самого потерпілого ОСОБА_1

Проте такий підхід суду до вирішення спору є незаконним, оскільки не враховує того, що мати ОСОБА_1 ОСОБА_3, яка згідно із розпискою отримала від ОСОБА_2 10000 грн., не є потерпілою від ДТП, а сам ОСОБА_1 з 24 вересня 2008 року є повністю дієздатною особою, якому відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку ніяких коштів не відшкодовував. У звязку із цим у місцевого суду не було підстав 10000 грн. виплаченого потерпілому страховиком відшкодування в порядку регресу стягувати з потерпілого ОСОБА_1

Крім того, частиною 1 статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд залучив потерпілого ОСОБА_1 до участі у даній справі в якості співвідповідача не на підставі клопотання позивача, яким є ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія, а на підставі клопотання іншого відповідача у справі ОСОБА_2, незважаючи на те, що сам позивач до ОСОБА_1 не предявляв жодних претензій, у т. .ч. позовних вимог, у звязку з чим місцевий суд вийшов за межі предявлених у справі позовних вимог та грубо порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства (а. с. 1-3, 66, 72).

З урахуванням викладеного рішення місцевого суду не у повній мірі відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України і підлягає частковому скасуванню.

В решті рішення суду першої інстанції особами, які беруть участь у справі, в апеляційному порядку не оскаржено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, п. 22.1. ст.ст. 22, 33 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ст.ст. 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду від 2 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія 10000 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та стягнення 113 грн. 33 коп. судового збору скасувати.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: