Ухвала суду № 60769623, 31.08.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1,

суддів Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання Мельник С.Ю.,

з участю відповідачки ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником адвокатом ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2016 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2О та ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в розмірі 38183,45 доларів США, пеню в розмірі 26370,71 грн., а також понесені позивачем судові витрати по 7046,05 грн. з кожного.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим за неналежної оцінки доказів та порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує підставність позовних вимог Банку про стягнення заборгованості та пояснює, що її довірителька ОСОБА_2 добросовісно виконувала свої обовязки за договором кредиту. Додає, що в період з 23.05.2008 року по 19.11.2015 року вона сплатила Банку кошти в сумі 36706 доларів США, при чому у всіх квитанціях у призначені платежу вказано «погашення кредиторської заборгованості згідно кредитного договору № 0000011350360», і якби вказані суми були Банком зараховані за призначенням, то залишок тіла кредиту станом на 19.11.2015р. становив би 1294 долари США. Вказує на порушення судом процесуальних норм, а саме: необґрунтоване відхилення ряду клопотань відповідача, що порушило принцип загальності сторін, відхилення клопотання про зупинення провадження до вирішення справи № 569/20227/14-ц за позовом ОСОБА_2 про розірвання договору споживчого кредиту, у якій проведена судово-економічна експертиза, висновки котрої матимуть суттєве преюдиційне значення для вирішення даного спору, а також позбавлення права виступу в судових дебатах. Звертає увагу на неправомірність стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5, оскільки зобовязання останнього як поручителя за договором поруки припинилися, а відтак вимога кредитора поза межами строку дії договору поруки не може бути задоволена. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

______________

Справа № 569/16211/15-ц Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_6

Провадження № 22-ц 787/1236/2016 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2О було укладено договір про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) № 11350360000, за умовами якого остання отримала грошові кошти в сумі 38000 доларів США зі сплатою 13, 50 % річних з кінцевим терміном повернення 22 лютого 2018 року.

На забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту, 23 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 206096, відповідно до умов якого останній зобовязався відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, та нести солідарну відповідальність за порушення виконання зобовязань по кредитному договору.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання відповідачами своїх зобовязань за договором кредиту та, як наслідок, утворення заборгованості, сума котрої станом на 19.11.2016 року склала 38183,45 доларів США та включала в себе: 33 934,54 доларів США заборгованості за простроченим кредитом; 4 248,91 доларів США заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом; 4 581,61 гривень пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом; 21 789,10 гривень пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався передбаченим законом обовязком позичальника повернути позикодавцеві отримані за договором кредиту кошти разом з відсотками та сплатою штрафних санкцій, та виходив з того, що у звязку з порушенням останнім своїх зобовязань за договором у Банку виникло право примусового стягнення суми заборгованості, відсотків, плати за обслуговування кредиту та штрафних санкцій, а також взяв до уваги договір поруки, за яким передбачена солідарна відповідальність поручителя і боржника.

На підтвердження даного висновку в рішенні містяться необхідні доводи та обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

За змістом ст.ст. 1054 і 526 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що Банком не було зараховано здійснювані ОСОБА_2 платежі, внесені на погашення кредитної заборгованості за призначенням, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не спростовують розрахунків заборгованості, доданих Банком до позовної заяви.

У судовому засіданні апеляційного суду зазначила, що має намір укласти угоду з Банком про реструктуризацію заборгованості. Такі наміри відповідачки свідчить про визнання нею боргу.

Покликання апеляційної скарги на порушення судом процесуальних норм, яке виявилось у необґрунтованому відхиленні клопотань відповідача, включаючи і клопотання про зупинення провадження до вирішення справи № 569/20227/14-ц, колегією суддів оцінюються критично. Дане клопотання судом розглядалось, заслуховувалась думка учасників судового процесу, а також було розяснено право на апеляційне оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження разом з рішенням суду. Окрім того, предметом спору у справі № 569/20227/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» є розірвання договору споживчого кредиту, і результат розгляду цього спору не впливає на результат вирішення даної справи, оскільки, виходячи з положень п. 3 ст. 653 ЦК України та ст. 599 ЦК України, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє та не скасовує сам факт укладення договору та його дії до моменту розірвання, а відтак зберігає в дії окремі умови щодо зобовязань сторін, спеціально передбачені для застосування і на випадок порушення зобовязань і після розірвання договору. Таким чином, розірвання договору не припиняє зобовязань сторін, зокрема обовязку боржника повернути кредитору суму кредиту, відсотків та сплатити штрафні санкції, нараховані станом на 19.11.2015р., тобто до моменту розірвання договору.

Що стосується тверджень представника апелянта на те, що місцевий суд фактично позбавив можливості брати участь у судових дебатах, то вони колегією суддів відхиляються як такі, що спростовуються матеріалами справи. Звукозаписом судового засідання від 26.05.2016 року (запис 16:38:52 16:40:09) підтверджується, що головуючим суддею надавалось слово для виступу в судових дебатах обом сторонам, проте представник відповідача ОСОБА_4 заявила, що не готова виступати в судових дебатах.

Доводи апеляційної скарги про помилковість стягнення заборгованості за договором кредиту солідарно з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_5 у звязку з припиненням дії договору поруки не заслуговують на увагу суду з наступних міркувань.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 3.1 договору поруки № 206096 від 23.05.2008р. встановлено, що договір діє з моменту підписання і до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором.

У звязку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» 17 серпня 2015 року направив їй як боржнику вимогу № 30-11/27958 про повернення простроченої заборгованості кредитних коштів в сумі 37013,49 доларів США. Аналогічна вимога за № 30-11/27959 від 17.08.2015р. була направлена і поручителю ОСОБА_5 (а.с. 34, 36).

Частиною 4статті 559 ЦК Українипередбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оскільки строк виконання основного зобовязання не настав, зобовязання за договором поруки не є припиненими. Окрім цього, звернення до суду з даним позовом мало місце через 4 місяці після предявлення вимоги до боржника і поручителя про повернення заборгованості, тобто в межах встановлених законом строків.

Відповідачка та її представник в суді першої інстанції не заявляли клопотань про застосування строків позовної давності, про що ОСОБА_7 підтвердила в судовому засіданні апеляційного суду.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ зясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обовязку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в звязку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником адвокатом ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді : Гордійчук С.О.

ОСОБА_8