Рішення № 60765052, 30.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/288/16-ц Головуючий у І інстанції Бойко М. Г.Провадження № 22-ц/780/4086/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 30.08.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Антоненко В.І., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 міської ради Київської області на рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 міської ради Київської області, ОСОБА_4, третя особа відділ Держземагентства у Таращанському районі Київської області про визнання незаконними рішень ОСОБА_2 міської ради Київської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про визнання незаконними рішень ОСОБА_2 міської ради Київської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Заявлені вимоги мотивувала тим, що 03 вересня 2010 року між нею та ОСОБА_2 міською радою укладено договір № 67 оренди земельної ділянки у м. Тараща по провул. Леніна біля садиби № 22 загальною площею 0,02 га. строком на 4 роки для ведення городництва. Пунктом 2.1 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, нею було подано заяву до відповідача про продовження строку оренди, але її повідомили, що земельну ділянку пл. 0,02 га. віддано в користування ОСОБА_4 на підставі рішення ОСОБА_2 міської ради від 26 серпня 2014 року за № 651-50-VI. Постановою Таращанського районного суду від 08 квітня 2015 року визнано незаконним рішення ОСОБА_2 міської ради від 25 листопада 2014 року № 690-33-VI щодо відмови ОСОБА_3 в наданні дозволу на передачу в користування на умовах оренди земельної ділянки пл. 0,02 га. для ведення городництва по пров. Леніна. Договір № 67 оренди земельної ділянки був укладений до 01 вересня 2014 року, тобто дозвіл на розробку проекту із землеустрою ОСОБА_2 міською радою був наданий у період, коли ще діяв договір № 67 оренди земельної ділянки від 03 вересня 2010 року, на її адресу не надходило жодного листа з ОСОБА_2 міської ради щодо розірвання договору оренди. Вказувала на те, що земельна ділянка у власності сім?ї ОСОБА_3 перебуває з 1942 року, після розбудови спірна земельна ділянка була розділена новоствореним провулком Леніна, що встановлено рішенням суду. Уточнивши позовні вимоги в травні 2016 року, просила визнати частково незаконними рішення ОСОБА_2 міської ради від 26 серпня 2015 року № 651-50-VI про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, від 23 жовтня 2015 року № 677-52-VI про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам в межах м. Таращі в частині затвердження проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4, яка розташована у м. Тараща провул. Леніна (Софіївський)) 22 пл. 0,0502 га. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передачі йому вказаної земельної ділянки у власність, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 листопада 2015 року на спірну земельну ділянку та скасувати його.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року позов задоволено, визнано частково недійсними рішення ОСОБА_2 міської ради від 26 серпня 2015 року № 651-50-VI та від 23 жовтня 2015 року № 677-52-VI, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_2 міська рада Київської області, не погоджуючись із рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що судом без перевірки доказами було взято до уваги ті обставини, на які посилався позивач, зокрема суд послався на мотивувальну частину рішення Таращанського міського суду Київської області від 08 квітня 2015 року № 379/406/15-а, яка не має відношення до права власності чи користування земельною ділянкою. Судом також неправильно застосовано ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка визначає порядок реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі. Крім того, судом визнано встановленим, що рада в порушення законів прийняла п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 рішення від 26 серпня 2015 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, але на зазначив конкретні норми законів, які відповідач нібито порушив. Оспорюване рішення відповідачем приймалось відповідно до ст. 123 ЗК України, в якій чітко вказані підстави відмови у наданні такого дозволу це може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки, і надання дозволу надається з метою зясування обставин, чи можливо надати саме цю земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 20 травня 2010 року рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області № 454-31-V позивачу надано дозвіл на укладення договору оренди на земельну ділянку, яка розташована біля садиби № 22 по провул. Леніна (Софіївському) строком на 4 роки для ведення городництва. На виконання вказаного рішення, 03 вересня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 міською радою Київської області укладено договір № 67 оренди земельної ділянки, яка розташована біля садиби № 22 по провул. Леніна (Софіївському) загальною площею 0,02 га. для ведення городництва на 4 роки з 03 вересня 2010 року по 01 вересня 2014 року (а. с.10). Даний договір зареєстрований у ОСОБА_2 міській раді, про що у реєстрі земель вчинено запис від 03 вересня 2010 року за № 67.

Відповідно до п. 2.1 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

В подальшому рішенням ОСОБА_2 міської ради від26 серпня 2014 року № 651-50-VI «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по провул. Леніна, 22/7 пл. 0,05 га.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради від 23 жовтня 2014 року № 677-52-VI «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам в межах м. Тараща» затверджено проект землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4, яка розташована в м. Тараща провул. Леніна (Софіївський), 22 пл. 0,0502 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 3224410101:01:111:0007 та передано йому вказану земельну ділянку у власність.

11 листопада 2014 року ОСОБА_4 одержав свідоцтво про право власності на земельну ділянкою кадастровий номер 3224410101:01:111:0007 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд пл. 0,0502 га.

Також постановою Таращанського районного суду Київської області від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними дій субєкта владних повноважень та зобовязання поновити договір оренди земельної ділянки. Визнано незаконним рішення ОСОБА_2 міської ради від 25 листопада 2014 року № 690-53-VI, а саме п. 8, п.п. 8.1, яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на передачу в користування на умовах оренди земельної ділянки.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. ст. 152, 155 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо обставин порушення права позивача прийняттям оспорюваних рішень ОСОБА_2 міської ради Київської області, колегія суддів враховує наступне.

Частинами 1 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобовязаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обовязки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обовязки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Проте вищевказаних положень норм матеріального права суд не врахував, усупереч вимогам ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: чи дотримано позивачем установленої законом процедури повідомлення відповідача про намір продовжувати договірні відносини із метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі.

Разом із тим, самим позивачем визнається, що до закінчення строку дії договору вона внаслідок хвороби не повідомила орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк і не надала йому проект додаткової угоди.

Таким чином, із 01 вересня 2014 року відповідач ОСОБА_2 міська рада Київської області мав всі передбачені законом підстави розпоряджатися спірною земельною ділянкою, в тому числі затверджувати проект її відведення ОСОБА_4

При цьому колегія суддів не приймає до уваги обставини, встановлені постановою у адміністративній справі № 379/406/15-а, в якій суд оцінював рішення № 651-50-VI від 26 серпня 2014 року, оскільки питання надання ОСОБА_2 міською радою дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не було предметом спору у цій справі.

Рішення ОСОБА_2 міської ради від 26 серпня 2014 року, прийняте до закінчення строку дії оренди від 03 вересня 2010 року, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, не є розпорядженням даною чи якоюсь іншою певною земельною ділянкою, при цьому позивачем не доведено, яким чином прийняття зазначеного рішення порушує її права, свободи чи інтереси, а тому у суду першої інстанції не було підстав для визнання даного рішення частково незаконним.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 123 ЗК України підставою відмови органом місцевого самоврядування у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже оскільки наявність таких підстав позивачем не доведена, ОСОБА_2 міська рада Київської області, надаючи відповідачу дозвіл на розробку проекту відведення, діяла на виконання вимог ст. 123 ЗК України.

Відповідно, визнаючи незаконним рішення в частині затвердження проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що рада розпорядилася земельною ділянкою, що перебувала у користуванні позивача, без вилучення її у встановленому законом порядку. Як вбачається із матеріалів справи, таке розпорядження відбулося після закінчення дії договору оренди земельної ділянки, що був укладений із позивачем, право користування позивача спірною земельною ділянкою, що ґрунтувалося на договорі оренди земельної ділянки, порушене не було.

Посилання позивача на постанову Таращанського районного суду Київської області від 08 квітня 2015 року, де в мотивувальній частині судом зазначено, що «дана земельна ділянка перебуває у користуванні сім?ї позивача з 1942 року» безспірно не доводить отриманого в передбаченому законом порядку із 1942 року права користування позивача спірною земельною ділянкою, доказів на підтвердження даних обставин позивачем не надано.

При цьому колегія суддів враховує ті обставини, що в цьому ж судовому рішенні було зазначено, що після розбудови м. Тараща спірна ділянка була розділена новоствореним провулком Леніна, а відтак ОСОБА_2 міська рада розпоряджалася спірною земельною ділянкою на підставі закону як вільною, зокрема і передала її в оренду позивачеві.

Крім того, укладаючи договір оренди щодо спірної земельної ділянки, позивач своїми діями визнала, що дана земельна ділянка не перебуває у її постійному користуванні, а знаходиться в розпорядженні ОСОБА_2 міської ради.

Колегія суддів також враховує, що згідно ст. ст. 152, 155 ЗК України способом захисту порушеного права є визнання органу місцевого самоврядування недійсним, а не незаконним.

Виходячи із вищевикладеного, вимоги позивача про визнання частково незаконними рішень ОСОБА_2 міської ради Київської області та вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку як похідна вимога задоволенню не підлягали.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради Київської області задовольнити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 міської ради Київської області, ОСОБА_4, третя особа відділ Держземагентства у Таращанському районі Київської області про визнання незаконними рішень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Антоненко В.І.

ОСОБА_5