Рішення № 60765042, 30.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4816/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/2696/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 30.08.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого суддіКашперської Т.Ц.,

суддів Антоненко В.І., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2015 року позивач ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. Заявлені вимоги мотивував тим, що між ОСОБА_2 та АКБ «Правекс-Банк» 17 вересня 2007 року укладено кредитний договір № 279-021/07Р, за умовами якого банк надав кредит в іноземній валюті у розмірі 32797 доларів США строком до 17 вересня 2014 року; договором про внесення змін та доповнень від 02 вересня 2010 року до кредитного договору, що був укладений з метою реструктуризації боргу, сторони домовились, що позичальник зобовязується погашати заборгованість по кредиту щомісячно до 10 числа шляхом внесення грошових коштів згідно графіку погашення кредиту. Позивач належним чином виконав свої зобовязання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 32797 доларів США, але позичальник допустив порушення своїх зобовязань щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом, в звязку з чим загальний розмір заборгованості станом на 21 червня 2015 року становить 28969,54 доларів США та складається із заборгованості за кредитом 21633 долари США, процентів 7336,54 долари США, пеня визначена в нульовому розмірі. Із метою забезпечення належного виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладені договори поруки від 17 вересня 2007 року. Просив стягнути із відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 28969,54 долари США та покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2016 року провадження в справі в частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_4 закрите в звязку із його смертю.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2016 року позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 28969,54 доларів США та судові витрати 9952,77 грн., в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2016 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 17 вересня 2007 року між ПАТ «КБ «Правекс-банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 279-021/07Р, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 32797 доларів США.

За умовами кредитного договору банк зобовязувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник зобовязувався здійснювати своєчасне погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення рівними частинами в сумі 391 долар США щомісяця до 10 числа наступного місяця (п. 4.4 кредитного договору), а також щомісячно оплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у повному розмірі і строк, визначений кредитним договором.

Згідно п. 1.2 кредитного договору кредит надається строком до 17 вересня 2014 року зі сплатою 12,39 % річних. Відповідно до п. 4.5 кредитного договору, проценти за користування кредитом, що нараховуються у період з 17 вересня 2007 року до моменту повернення кредиту, вказаного у п. 1.2 кредитного договору, підлягають сплаті позичальником щомісячно в строк до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в момент повернення кредиту, вказаний в п. 1.2 даного договору.

Згідно п. 10.1 кредитного договору за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення процентів за користування грошовими коштами позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної у п. 1.2 кредитного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Договором про внесення змін та доповнень від 02 вересня 2010 року до кредитного договору № 279-021/07Р від 17 вересня 2007 року, що був укладений з метою реструктуризації боргу, сторони домовились, що позичальник зобовязується погашати заборгованість по кредиту щомісяця до 10 числа включно шляхом внесення грошових коштів згідно графіку погашення кредиту, встановленого у додатку № 1 до цього договору.

Договором про внесення змін та доповнень від 09 лютого 2009 року до кредитного договору № 279-021/07Р від 17 вересня 2007 року сторони домовились, що кредит надається позичальнику строком з 17 вересня 2007 року до 10 квітня 2008 року зі сплатою 12,39 % річних; з 11 квітня 2008 року до 17 вересня 2014 року зі сплатою 13,39 % річних.

Згідно п. 4.1 кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом видачі коштів із каси банку.

17 вересня 2007 року між ПАТ «КБ «Правекс-банк» та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір поруки із строком дії до 17 вересня 2017 року, за умовами якого поручитель зобовязався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобовязань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення головної суми боргу за кредитом (п. 1.1 договору поруки).

Пунктом 1.3 договору поруки передбачено, що поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою зобовязання позичальника, що може виникнути у майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору, або у випадку внесення змін до кредитного договору та/або цього договору кредитором в односторонньому порядку.

Згідно п. 2.1 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, поручитель зобовязується виконати за нього зобовязання перед банком на умовах, у порядку та у строки, встановлені кредитним договором, зазначеним у п. 1.1 даного договору, із змінами та доповненнями до нього.

ОСОБА_2 одержала передбачені кредитним договором кошти, чого нею не заперечується.

Згідно із наданим позивачем розрахунком станом на 21 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором № 279-021/07Р становить 28969,54 доларів США.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позов в частині вимог до позичальника ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав, що оскільки кредит надано терміном до 17 вересня 2014 року, а позов предявлено 23 листопада 2015 року, тобто в межах передбаченого законом строку позовної давності, граничний обумовлений сторонами правочину термін виконання грошових зобовязань за вказаним вище договором 17 вересня 2014 року, тому доводи відповідача про початок перебігу строку позовної давності з часу останнього чергового платежу за договором 21 травня 2012 року суд вважав необґрунтованими.

Однак із такими висновками колегія суддів не може погодитися, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, при укладенні кредитного договору сторони встановили строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобовязань, і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 17 вересня 2014 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Виходячи із квитанцій, наданих відповідачем, ОСОБА_2 останній раз виконувала щомісячне зобовязання з погашення кредиту 21 травня 2012 року (а. с. 158), а 13 березня 2010 року зобовязання зі сплати процентів за користування кредитом (а. с. 156), отже про порушення прав банк міг дізнатися за щомісячними платежами з 11 червня 2012 року та 11 квітня 2010 року відповідно, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 17 листопада 2015 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор вправі стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. При цьому перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Однак суд першої інстанції, не врахувавши цих вимог, дійшов помилкового висновку, що позивач, предявивши позов у листопаді 2015 року, не пропустив строк позовної давності, виходячи із строку закінчення виконання зобовязання.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо позовних вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_2, колегія суддів враховує наступне.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_2 має заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору, чого останньою не заперечується, а отже виникає необхідність захисту права позивача шляхом стягнення даної заборгованості.

Однак, оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити її заяву і відмовити в задоволенні позову поза межами трирічного строку позовної давності щодо періодичних платежів.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги квитанції на а. с. 73 75 про погашення ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 17 серпня 2012 року, 22 жовтня 2014 року, якими могла бути перервана позовна давність, оскільки зазначені квитанції містять інші реквізити кредитного договору - № 027RMCS120720020 від 17 вересня 2007 року, і позивачем не доведено, що квитанції мають відношення до кредитного договору № 279-021/07Р, заборгованість за яким є предметом розгляду даної справи.

Виходячи із розрахунку, наданого позивачем, розмір заборгованості за погашенням відсотків в межах трирічного строку позовної давності із 15 листопада 2012 року по 15 листопада 2015 року 4964,08 долари США, розмір заборгованості за кредитом із 15 листопада 2012 року по 15 листопада 2015 року 11070 долари США, всього 16034,08 долари США.

Даний розмір заборгованості відповідачем не спростований і підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь позивача.

Позов про стягнення заборгованості предявлений також до ОСОБА_3 як поручителя і солідарного співвідповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався ст. ст. 554, 559 ЦК України, правової позиції Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року (справа № 6-53цс14) та виходив із спливу встановленого законом строку, оскільки банк звернувся з позовом до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором після спливу шести місяців з часу несплати боржником чергового платежу за договором. Виходячи з цього, суд першої інстанції вважав, порука є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача до поручителя - відповідача ОСОБА_3

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Разом із тим, судом не прийнято до уваги, що пунктами 4.1 договорів поруки вони є дійсними до 17 вересня 2017 року.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду в листопаді 2015 року, порука вважається чинною.

Враховуючи доведеність позову про наявність заборгованості за кредитним договором, забезпеченим договорами поруки, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом стягнення заборгованості на користь банку солідарно із позичальника ОСОБА_2 та її поручителя ОСОБА_3 в межах строку позовної давності.

Колегія суддів враховує, що відповідач у апеляційній скарзі рішення суду в частині вимог до поручителя не оспорює, разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення заборгованості солідарно із боржника та поручителя в межах трирічного строку позовної давності щодо періодичних платежів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором від 17 вересня 2007 року № 279-021/07Р в розмірі 16034,08 долари США, яка складається із заборгованості за погашенням відсотків 4964,08 долари США та заборгованості за кредитом 11070 долари США.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 із кожного на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» судові витрати в розмірі 2500 грн.

В іншій частині позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Антоненко В.І.

ОСОБА_5