Ухвала суду № 60760627, 01.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/1686/15-ц 01.09.2016 01.09.2016 01.09.2016

Провадження №22-ц/784/2005/16

категорія 5 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

У Х В А Л А

іменем України

01 вересня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О.,Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Шагаєм О.А.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6.

відповідачки ОСОБА_7,

представника Миколаївської міської ради - ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_9 та

ОСОБА_4

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2016 року

за позовом

ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та знесення самочинно збудованих споруд, та

за позовом

ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради, третя особа ОСОБА_9, про визнання права власності за набувальною давністю,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2015 року ОСОБА_9 звернулась з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення із житлового приміщення та знесення самочинно збудованих споруд.

Позивачка зазначала, що їй належить ? частина житлового будинку № 31 по пров. Херсонському в м. Миколаєві. Інша частина будинку належала її колишньому чоловікові ОСОБА_11, який помер 5 листопада 2004 року. За життя останній мав домовленість з ОСОБА_4 про продаж вказаного будинку. Між тим, відповідний договір укладено не було.

Посилаючись на те, що відповідачі безпідставно проживають в спірному будинку та добровільно відмовляються його звільнити, чинять перешкоди в користуванні будинком, самочинно збудували деякі споруди на території домоволодіння, позивачка просила суд виселити відповідачів з вказаного будинку, оскільки цей будинок вона хоче використовувати для власних потреб. Крім того, позивачка просила знести самовільно збудовані відповідачами на відповідній земельній ділянці споруди.

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності на ? частину вказаного житлового будинку за набувальною давністю, посилаючись на те, що вселився в спірне приміщення в 2004 році за згодою колишнього власника на підставі попередньої домовленості про купівлю будинку та правомірно користується цим нерухомим майном понад 10 років.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2016 року в задоволенні позовів ОСОБА_9 та ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення в частині її позовних вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове про задоволення її позову.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні його позову, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, із матеріалів справи вбачається, що житловий будинок № 31 по пров. Херсонському в м. Миколаєві належав ОСОБА_11 на підставі розпорядження Адміністрації Корабельного району виконкому Миколаївської міської ради № 457р від 3 листопада 2004 року (т. 1 а.с. 103).

5 листопада 2004 року ОСОБА_11 помер. Спадкоємцем першої черги після його смерті була ОСОБА_12, яка померла 24 травня 2011 року.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 9 жовтня 2006 року, скасовано рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 липня 2006 року, та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_12 та ОСОБА_9 про визнання дійсним договору купівлі-продажу вказаного будинку та визнання права власності на цей будинок.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 восени 2004 року мав домовленість з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 щодо купівлі-продажу вказаного будинку, передав останнім частину грошей за будинок та вселився в будинок з дозволу ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 183-184).

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2007 року, за ОСОБА_9 визнано право власності на ? частину вказаного будинку.

Встановивши, що позивачці ОСОБА_9 належить на праві власності лише ? частина спірного будинку, яка в натурі не виділялась, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_9 про виселення відповідачів зі всього будинку задоволенню не підлягають.

Також колегія погоджується з основним висновком суду про відмову ОСОБА_9 в знесенні невизначеної кількості споруд, які збудовані ОСОБА_4 на території вказаного домоволодіння, оскільки позивачкою не доведено, що такі споруди порушують її право користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування належної їй частки будинку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 про те, що відповідачі самовільно проживають у всіх кімнатах будинку та збудували споруди без її дозволу, не спростовують зазначених висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині позову ОСОБА_9

Також колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Так, встановивши, що ОСОБА_4 користується спірним домоволодінням на підставі домовленості з попереднім власником, а також щодо цього нерухомого майна тривалий час існував спір ОСОБА_4 зі спадкоємцем цього власника, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_4 підстав, передбачених ст. 344 ЦК України, а тому правильно відмовив у визнанні права власності на спірну частку будинку за набувальною давністю.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що він тривалий час користується будинком та утримує його, сплачує комунальні послуги, проводить поточний ремонт будинку, тощо, не може бути належною підставою для визнання права власності за правилами ст. 344 ЦК України.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга ОСОБА_4 не містять.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого судуУкраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді: О.О. Данилова

ОСОБА_13