Ухвала суду № 60760103, 01.09.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/8831/14-к

Провадження №1-кп/127/331/16

УХВАЛА

01 вересня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії:

головуючого судді Ковальчук Л.В.,

суддів Курбатової І.Л., Чезганової А.М.,

секретаря Тронт М.О.,

за участю прокурора Кириченка А.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3, 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 утримуються під вартою, при цьому строк їх утримання закінчується 03.09.2016 р.

У звязку з цим, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, головуючим в судовому засіданні було поставлено на розгляд учасникам судового розгляду питання про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під вартою.

Крім того захисник ОСОБА_13 заявила клопотання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу з взяття під варту на домашній арешт або на особисте зобовязання, мотивуючи тим, що станом на даний час ОСОБА_5 утримується під вартою понад два роки, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відпали, по справі допитані всі свідки, потерпілі, тому тиск на них чинитися не буде, ОСОБА_5 жодним чином не ухилялася від досудового слідства, суду або від виконання судових рішень, крім того стан її здоровя в СІЗО погіршився, вона не може отримувати належного лікування, що підтверджується відповідними документами, які захист долучав до матеріалів кримінального провадження, дитина ОСОБА_5 тривалий час на бачила матір, що негативно відбивається на стані її здоровя також.

Прокурор Кириченко А.В. заперечував проти задоволення клопотання, просив продовжити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строк утримання під вартою, мотивуючи тим, що ризики, які існували на час досудового розслідування не зникли, під час досудового розслідування обидва обвинувачені ухилялися від слідства та перебували в розшуку, саме в звязку з тим їм було обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, в даний час обставини не змінилися, потерпілим заподіяна велика шкода понад 300 тисяч доларів США загалом, яка не відшкодована, про те, як вбачається із показань потерпілих в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 намагалася впливати на потерпілих, перебуваючи на волі, а тому є підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі зможуть впливати на потерпілих та свідків, продовжити свою злочинну діяльність та будуть ухилятися від суду.

Захисник ОСОБА_14 підтримала своє клопотання та просила суд змінити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобовязання.

В судовому засіданні захисники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили суд змінити обвинуваченим запобіжні заходи з утримання під вартою на більш мякі, мотивуючи тим, що обвинувачені вже досить довгий час утримуються під вартою та підстав для продовження даного запобіжного заходу немає.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також просили змінити їм запобіжний захід з утримання під вартою на більш мякий.

Потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 підтримали думку прокурора, заперечували проти зміни запобіжного заходу обвинуваченим, пояснили, що злочинними діями останніх їм була заподіяна велика шкода, яку обвинувачені не відшкодували, вони змушені вирішувати свої проблеми з фінансовою скрутою, в якій вони опинилися завдяки ОСОБА_5 самостійно, а тому просили продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.

При вирішенні питання про продовження терміну дії обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинувачених, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Також суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особи обвинувачених та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у скоєнні тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів. Згідно обвинувачення ними завдано шкоду потерпілим у сумі понад три мільйони гривень. На даний час дана шкода потерпілим не відшкодована, а в разі визнання обвинувачених винуватими у скоєнні даних правопорушень їм загрожує покарання до дванадцяти років позбавлення волі.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час досудового розслідування обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжувався у суді, із врахуванням всіх наявних ризиків та інших обставин, передбачених КПК при вирішені цього питання. На даний час підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим суд не вбачає, судовий розгляд не завершено, що не виключає можливості обвинувачених перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, враховуючи те, що на досудовому слідстві обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ухилялися від органів досудового розслідування, у звязку з чим перебували у розшуку, є всі підстави вважати, що обвинувачені будуть переховуватися від суду, а тому жоден із більш мяких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених. Надані захистом документи є суперечливими за своїм змістом, з них вбачається, що ОСОБА_5 одночасно, зокрема влітку 2013 року, перебувала в різних місцях одночасно, що викликає сумнів у правдивості наданих захистом документів. Крім того посилання захисту на тривалий час розгляду справи та в звязку з тим тривалий час перебування обвинувачених під вартою суд не приймає до уваги, оскільки в багатьох випадках судові засідання відкладалися в звязку з неявкою захисників з тих, чи інших причин, а також неодноразова заміна адвокатів ОСОБА_5 під час судового розгляду, які вступали в справу безпосередньо перед судовими засідання, не вивчивши матеріали справи заздалегідь.

Суд враховує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Подібна поведінка сторони захисту щодо зловживання правом, не є доказом втрати ризиків у провадженні, а спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, що порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд вважає, що доводи обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисників щодо необхідності визначення розміру застави в разі продовження запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою не ґрунтується на вимогах закону з наступних підстав.

Ст. 183 КПК України визначено, що в разі застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під вартою суд зобовязаний визначити розмір застави. Вказаний припис закону говорить про те, що застава в даному випадку не є самостійним запобіжним заходом, а є альтернативою, якою має право скористатися особа при обраному запобіжному заході у вигляді тримання під вартою. КПК України передбачено строк можливості внесення застави протягом строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, якою розмір застави визначено.

Крім того, суд звертає увагу, що Законом визначено те, що підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З моменту звільнення з-під варти у звязку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. ( ст. 202 КПК України)

Протягом зазначених 60 діб застава за ОСОБА_5 не внесена, що свідчить про те, що відносно неї не застосовано запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно із приписами ст. 331 КПК України суд під час судового розгляду може прийняти рішення про зміну застосованого запобіжного заходу або продовжити його дію.

Враховуючи вказані приписи Закону судом розглядається питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, тобто питання продовження дії застосованого відносно неї запобіжного заходу утримання під вартою.

За таких обставин суд вважає, що сукупність ризиків у кримінальному провадженні, визначених ст. 177 КПК України є достатньою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, оскільки навіть домашній арешт не досягне мети застосування запобіжного заходу, не запобігне можливості обвинувачених переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід продовжити запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 01.09.2016 р. до 30.10.2016 р. включно.

Продовжити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 01.09.2016 р. до 30.10.2016 р. включно.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Строк дії ухвали 60 днів.

Судді :