Ухвала суду № 6069619, 17.09.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 року  №22-а-9313/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді: Пліша М.А.,

суддів: Шавеля Р.М., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Вітер І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 04 квітня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафта» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення- рішення № 0003912301/0 від 14.05.2007р.,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галнафта» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003912301/0 від 14.05.2007р.

Постановою господарського суду Львівської області від 04.04.2008 року позовні вимоги задоволено частково, визнано частково нечинним податкове повідомлення - рішення відповідача №0003912301/0 від 14.05.2007р., в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 049 864, 28 грн. ( основний платіж - 1 531 203, 00 грн., фінансова санкція - 1518 661,28 грн.) в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку. в частині задоволення позовних вимог та вважає її такою, що не відповідає нормам матеріального, процесуального права та фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Акту перевірки № 250/23-1/34454281 від 26.04.2007р., складеного за результатами документальної виїзної планової перевірки ТзОВ «Галнафта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.06.2006р. по 31.12.2006р.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Галнафта» в порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» занизило базу оподаткування податком на додану вартість в результаті реалізації нафти та паливного мазуту нижче звичайної ціни на загальну суму 7 152 547,74 грн., в результаті чого не нараховано та не сплачено в дохід бюджету податок на додану вартість на загальну суму 1 430 509,55 грн., в т.ч. за вересень 2006 року в сумі 1 426 157,48 грн. та за жовтень 2006 року в сумі 4 352,07 грн. Згідно акту ТзОВ «Галнафта» з ВАТ «Укрнафта» укладено Договори купівлі-продажу нафти на аукціоні. За результатами проведених біржових аукціонів з продажу нафти, що відбувся в серпні 2006р. ВАТ «Укрнафта» передало, а ТзОВ «Галнафта» прийняло згідно актів приймання-передачі у вересні місяці 2006 року нафту. ВАТ «Укрнафта» були організовані роботи, пов'язані з перевезенням по залізниці та транспортуванням по трубопроводу нафти до нафтопереробних заводів, понесені витрати відшкодовувало ТзОВ «Галнафта».

Відповідно до п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246, первісна вартість запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат : суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників.

ТзОВ «Галнафта» проведено реалізацію нафти на ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ВАТ НПК «Галичина» в день її отримання по видаткових накладних. Сума продажу нафти є меншою ніж її первісна вартість.

Крім того в акті перевірки зазначено, що ТзОВ «Галнафта» згідно угоди № У 490/2006 від 30.08.06 р. відвантажило ТзОВ «Інтерпайп Україна» мазут паливний в кількості 1450,996 т. на загальну суму 2764147,38 грн. , в т.ч. ПДВ - 460691,23грн та ТзОВ «Світел» мазут паливний в кількості 54,917тн на загальну суму 100003,86 грн., в т.ч. ПДВ - 16667,31грн. Даний мазут паливний товариство отримало у ВАТ НПК «Галичина» по видаткових накладних № 2900 від 04.10.06р.- 1450,996 т. на загальну суму 2582192,48 грн, в т.ч. ПДВ та № 2904 від 18.10.06р. - 54917 т. на загальну суму 98751,74 грн., в т.ч. ПДВ . Крім цього, ВАТ НПК «Галичина» компенсує послуги по наливу нафтопродуктів у залізничні цистерни, по перевезенню нафтопродуктів залізничним транспортом, комісійної винагороди експедитора та по страхуванню згідно актів виконаних робіт.

Первісна вартість паливного мазуту отриманого в жовтні місяці 2006р. по даних угодах у ТзОВ «Галнафта» складає 2890263,65 грн., а виручка від його реалізації складає 2864151,24 грн., різниця складає мінус 26112,41 грн., в т.ч. ПДВ - 4352,07 грн.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (з внесеними змінами та доповненнями) - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно пункту 1.18 статті 1 цього ж Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У пункті 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дано визначення звичайної ціни: 1.20.1. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

 У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом. Визначення термінів з підпункту 1.20.5 надано: пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246, дано визначення чистої вартості реалізації запасів - «очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізації»; пунктом 4 П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» дано визначення справедливої вартості - «сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами»; пунктом 3 Національного оцінного стандарту № 1 дано визначення ринкової вартості - «вартість за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу».

По суті, усі три визначення (справедлива вартість, ринкова вартість, чиста вартість реалізації) дуже близькі та є тією ціною, за якою цей товар реально можна продати в поточний момент на ринку стороннім (непов'язаним) покупцям. Причому п.п. 1.20.5 Закону не встановлює пріоритет будь-якого з цих визначень.

Відповідно до п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.99р. № 751/4044, первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків передбачених цим положенням (стандартом).

Пунктами 24, 25 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.99р. № 751/4044, передбачено, що запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок : первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відбражаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Судом взяті до уваги пояснення ТзОВ «Галнафта» відповідно до яких продаж нафти та мазуту покупцям відбувався за ціною не нижче за звичайну, нафта та мазут придбаний згідно договорів, укладених в серпні 2006 року, а подальша реалізація здійснювалася у вересні, жовтні 2006 року, тобто в періоді коли ціни на нафтопродукти впали. Крім того згідно оглядів ринку нафтопродуктів реалізація мазуту та нафти проведено за цінами, що перевищують середньоринкові, однак при цьому відсутні посилання на джерела такої інформації.

Однак судом не взято до уваги твердження ДПІ щодо того, що подальша реалізація нафти та мазуту відбувалася в день їх фактичного отримання, тобто нафта не була зіпсована, застаріла та іншим чином не втратила первісно очікуваної економічної вигоди і в підприємства не було підстав зменшувати чисту вартість реалізації нафти та паливного мазуту, а також вимоги п.п.1.20 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до якого для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. А як свідчать матеріали справи ТзОВ «Гал нафта» реалізовувало нафту у вересні місяці 2006 року, закуплену на аукціоні, по інших договорах, по цінах, що є не меншою за її первісну вартість.

З врахуванням вище викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів [обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних І нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Згідно п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вище вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим органом згідно матеріалів перевірки встановлено, що ТзОВ «Галнафта» було проведено коригування податкового кредиту в листопаді 2006 р. на суму податку на додану вартість -19246.06 грн. (на підставі розрахунку № 5Н/6-10-26-56 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.10.06 № 6-10-26-56 за договором № А96/3766-Н від 27.11.06р.) та грудні на суму податку на додану вартість -1420,61 грн. (на підставі розрахунку № 1 ОН/6-10-26-56 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.10.06 № 6-10-26-56 за договором № А96/3766-Н від 29.12.06р.)

Згідно п.п. 17.13. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами т х державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Оскільки платник податків подав уточнюючі розрахунки, однак сума штрафу самостійно сплачена не була, а розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.10.2006 р. № 6-10-26-56 подано 29.12.2006 р., то суд першої інстанції зробив вірний висновок, що відповідач правомірно нарахував штрафну санкцію за два податкових періоди, що від суми 1420,61 грн. складає 284,12 грн., крім того розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.10.2006 р. № 6-10-26-56 подано 27.11.2006 р. то, відповідно податковий орган правомірно нарахував штрафну санкцію за один податковий період, що від суми 19246,06 грн. складає 1924,60 грн., а тому спірне податкове повідомлення - рішення в частині визначення штрафних санкцій в сумі 2208,72 грн., судом першої інстанції залишити в силі обгрунтовано.

Крім того судом першої інстанції та зібраними по справі доказами встановлено, що ТзОВ «Галнафта» було укладено договори купівлі-продажу нафти № А96/3760-Н, № А96/3761-Н, № А96/3764-Н, № А96/3771-Н , № А96/3772-Н , № А96/3759-Н, № А96/3762-Н, № А96/3763-Н від 23.08.06р з ВАТ «Укрнафта» на закупівлю нафти на аукціоні .

Згідно акту перевірки ТзОВ «Галнафта» у вересні 2006 р. провела реалізацію нафти закупленої на аукціоні по зазначених вище договорах нижче первісної вартості на загальну суму 8556944,88 грн. в т.ч. ПДВ 1426157,48 грн., податковий орган зазначив, що позивач отримував та реалізовував нафту в один і той самий день, тобто нафта не була зіпсована, застаріла та іншим чином не втратила первісно очікуваної економічної вигоди, а тому в підприємства не було підстав зменшувати чисту вартість реалізації нафти, крім того відповідач вважає, що оскільки ТзОВ «Галнафта» придбало реалізовану нафту на аукціоні, то відповідно до п.п. 1.20,4 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною є ціна, отримана при такому продажі. Податковий орган вважав, що позивач безпідставно реалізовував нафту по ціні нижче звичайної ціни, і таким чином знизив базу оподаткування податком на додану вартість .

Задовольняючи в цій частині позовні вимоги суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п.п. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж(відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі При цьому згідно п.п. 1.20.2. цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Згідно Листа Української фондової біржі від 19.11.2007 р. № 430 середньозважена ціна продажу нафти на аукціоні № 97 який відбувався 21.09.2006 р. становила 2739,13 грн.

Згідно договорів купівлі продажу та додатків до них позивач реалізовував нафту ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» по цінах які коливалися в рамках визначених вище вказаним аукціоном № 97, що відбувався 21.09.2006 р., або були вищими, що відповідає вимогам вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того ТзОВ «Галнафта» згідно угоди № У 490/2006 від 30.08.06р. відвантажило ТзОВ «Інтерпайп Україна» мазут паливний в кількості 1450,996 т. на загальну суму 2764147,38 грн., в т.ч. ПДВ - 460691,23 грн. ( видаткова накладна № 091006 від 09.10.06р.) та ТзОВ «Світел» мазут паливний в кількості 54,917 т. на загальну суму 100003,86 грн., в т.ч. ПДВ - 16667,31 грн. ( видаткова накладна №181013 від 18,10,06р.).Даний мазут паливний товариство отримало у ВАТ НПК «Галичина» по видаткових накладних № 2900 від 04.10.06р.- 1450,996 т. на загальну суму 2582192,48 грн., в т.ч. ПДВ та № 2904 від 18.10.06р. - 54917 т. на загальну суму 98751,74 грн., в т.ч. ПДВ. Крім цього, ВАТ НПК «Галичина» компенсувало послуги по наливу нафтопродуктів у залізничні цистерни, по перевезенню нафтопродуктів залізничним транспортом, комісійну винагороду експедитора та по страхуванню згідно актів виконаних робіт, що підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг згідно Договору № 32/06-029 від 13.06.06р., дата складання 31.10.06р. на загальну суму 27106,44 грн. , в т.ч. ПДВ - 4517,74 грн. - акт виконаних робіт згідно Договору № 32/06-029 від 13.06.06р., дата складання 31.10.06 р. на загальну суму 182212,99 гри , в т.ч. ПДВ - 30368,83 грн.

Оскільки , первісна вартість паливного мазуту отриманого в жовтні місяці 2006р. по даних угодах у ТзОВ «Галнафта» складає 2890263,65 грн., а виручка від його реалізації складає 2864151,24 грн., різниця складає мінус 26112,41 грн., в т.ч. ПДВ - 4352,07 грн., тому відповідно відповідач вважає, що ТзОВ «Галнафта» безпідставно реалізовувало мазут паливний по ціні нижче звичайної ціни, і таким чином знизило базу оподаткування податком на додану вартість .

Однак як вбачається з матеріалів справи реалізацію мазуту в жовтні 2006 року проведено за цінами. що перевищували середньоринкові, згідно цінових оглядів ринку нафтопродуктів, ціна на мазут в жовтні 2006 року склала 1740,00 грн. за 1 т., тому суд першої інстанції обгрунтовано в цій частині позовні вимоги задовольнив.

Тому з врахуванням вище викладеного суд першої інстанції прийняв вірне рішення про задоволення позовних вимог частково.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області - залишити без задоволення , а постанову господарського суду Львівської області від 04 квітня 2008 року у справі №12/363А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : М.А.Пліш

Судді: Р.М. Шавель

В.М.Каралюс

Повний тест ухвали виготовлено

22.09.2009 р.